До них відносять головний рух і рух подачі.
За головний приймають рух, що визначає швидкість деформування і відділення стружки, за рух подачі - рух, що забезпечує врізання кромки інструмента, що ріже, у матеріал заготовки.
Ці рухи можуть бути безперервними або переривчастими, а за своїм характером обертальними, поступальними, зворотно-поступальними.
Швидкість головного руху позначають - v, подачі – s.
Рухи, що забезпечують взаємне розташування інструмента і заготовки для зрізання з неї визначеного шару матеріалу, називають встановлюючими.
До допоміжних рухів відносять транспортування заготовки, закріплення заготовок і інструмента, швидкі переміщення робочих органів верстата й ін.
Для будь-якого процесу різання можна скласти схему обробки. На схемі умовно зображують оброблювану заготовку, її установку і закріплення на верстаті, закріплення і положення інструмента щодо заготовки, а також рухи різання (рис.9). Інструмент показують у положенні, що відповідає закінченню обробки поверхні заготовки. Оброблену поверхню на схемі виділяють іншим кольором або стовщеними лініями. На схемах обробки показують характер рухів різання і їхнє технологічне призначення, використовуючи умовні
позначки. Існують подачі: подовжня sпр , поперечна sп, вертикальна sв, кругова sкр, окружна so, й ін. У процесі різання на заготовці розрізняють оброблювану поверхню 1, оброблену поверхню 3 і поверхню різання 2 (рис. 9 а).
Умовна класифікація технологічних методів обробки деталей машин.
Технологічні методи обробки заготовок
Механічна
Комбінована
Електрофізична
і електрохімічна
Електроабразивная
Електроіскрова
Електроімпульсна
Електроконтактна
Електрохімічна
Хімічна
Ультразвукова
Світлопроменева
Електроалмазная
Слюсарна
Різанням
Пластичним Деформуван-ням
Ел-хім. хонінгування
Електро-ерозійна
Інші
Обкочуванняе
Обпилювання
Електрохімічна
Без зміни форми
Розрізання
Розкочування
Хімічна
Анодномеханічна
Рубка
Калібровка
Імпульсно-механічна
Шабруван-ня
Виглажування
Хіміко-механічна
Променева
Притирка
Формозмінюча
Накатування
Електрогідравлична
Плазменна
Дробоструминна
Вибухова
Зміцнююча
Ротаціонна
Електронно-променева
Точіння
Стругання
Фрезерування
Протягування
Свердлення
Шліфування
Викінчувальна
Довбання
Прошивання
Полірування
Доводка
Притирка
Хонінгування
Обточувальна
Розсвердлювання
Зенкерування
Зенкування
Розвертання
Цекування
Розточування
Підрізання
Розрізання
Суперфінішування
Абразивно-рідинна
Шедингу-вання
Рис. 9. Схеми обробки заготовок:
а - точінням; б - розточуванням; в - свердлінням; г - фрезеруванням; д - шліфуванням на круглошліфувальному верстаті; е - шліфуванням на плоскошліфувальному верстаті.
Методи формоутворення поверхонь деталей машин.
Просторову форму деталі визначає суміщення різних поверхонь. Для полегшення обробки конструктор прагне використовувати прості геометричні поверхні: плоскі, кругові циліндричні і конічні, кульові. Геометрична поверхня являє собою сукупність послідовних положень (слідів) однієї виробляючої лінії, названої утворюючої, що рухається по іншій виробляючій лінії, що називаються направляючої. Наприклад, для утворення кругової циліндричної поверхні пряму лінію (утворюючу) переміщають по окружності (направляючої). При обробці поверхонь на металорізальних верстатах утворюючі і направляючі лінії в більшості випадків відсутні. Вони відтворюються комбінацією рухів заготовки й інструмента, швидкості яких погоджені між собою. Рухи різання є формотворними. Механічна обробка заготовок деталей машин реалізує чотири методи формоутворення поверхонь.
Р
ис.
10. Методи формоутворення поверхонь.
Утворення поверхонь по методу копіювання полягає в тому, що кромка інструмента, що ріже, відповідає формі утворюючої оброблюваної поверхні деталі (рис. 10а). Направляюча лінія 2 відтворюється обертанням заготовки. Головний рух тут є формотворним. Рух подачі необхідно для того, щоб одержати геометричну поверхню визначеного розміру. Метод копіювання широко використовують при обробці фасонних поверхонь деталей на різних металорізальних верстатах.
Утворення поверхонь по методу слідів полягає в тому, що утворююча лінія 1 є траєкторією руху крапки (вершини) кромки інструмента, що ріже, а напрямна лінія 2 - траєкторією руху крапки заготовки (рис. 10 б). Руху різання формотворні.
Утворення поверхонь по методу торкання полягає в тому, що утворюючою лінією 1 служить кромка інструмента, що ріже, (рис. 10в), напрямна лінія 2 поверхні дотичної до ряду геометричних допоміжних ліній - траєкторія крапок кромки інструмента, що ріже. Тут формотворним є тільки рух подачі.
Утворення поверхонь по методу обкатування (огинання) полягає в тому, що направляюча лінія 2 відтворюється обертанням заготовки. Утворююча лінія 1 виходить як огинає криву до ряду послідовних положень кромки інструмента, що ріже, щодо заготовки (рис. 10г). завдяки узгодженню двох рухів подачі. Швидкості рухів погодять так, що за час проходження круглим різцем відстані l він робить один повний оборот щодо своєї осі обертання (рис. 10г).