- •Розділ 1. Типізація в промисловості.
- •Тема 1. Основні поняття й визначення.
- •1.1. Технологія як наука.
- •1.2. Основні визначення.
- •1.3. Поняття про технологічні процеси. Принципи їхньої класифікації.
- •1.4. Зв'язок технології з економікою. Якість продукції.
- •2.2. Мінеральна сировина.
- •1.5. Матеріальні й енергетичні баланси.
- •Тема 2. Енергетика. Технологія видобувної промисловості. Сировина
- •2.1. Види сировини.
- •2.3. Пальна сировина, паливо.
- •2.4. Рослинна і тваринна сировина.
- •2.5. Вода в промисловості.
- •2.6. Роль енергетики в промисловості.
- •Тема 3. Науково-технічна революція і науково-технічний прогрес у промисловості.
- •3.1. Сутність, значення й основні напрямки науково-технічного прогресу.
- •3.2. Науково-технічна революція і технологія.
- •3.3. Науково-технічний прогрес в області промислових матеріалів.
- •3.4 Науково-технічна революція в області механізації й автоматизації виробництва.
- •3.5. Екологічні проблеми науково-технічного прогресу.
- •Розділ 2. Металургія.
- •Тема 1. Виробництво чорних металів.
- •1.1. Загальні зведення про метали.
- •1.3. Виробництво чорних металів.
- •1.3.1. Чавун.
- •1.3.2. Технологія виплавки чавуна.
- •1.3.3. Сталь.
- •1.3.4. Класифікація сталей.
- •Тема 2. Прокатне виробництво.
- •2.1. Пластична деформація металів.
- •Р ис. 3. Схема головних нормальних напруг
- •2.2. Основні закони пластичної деформації.
- •2.3. Очаг деформації і його параметри.
- •Довжину очага деформації можна представити у виді довжини хорди дуги захоплення ав
- •2.4. Коефіцієнти, що характеризують пластичну деформацію.
- •2.5. Поняття про зміщений об’єм.
- •2.6. Швидкість деформації.
- •2.7. Технологія прокатки.
- •2.8. Класифікація прокатних станів по числу й розташуванню валків.
- •Розділ 3. Заготівельне виробництво в промисловості Тема 1. Роль і місце машинобудування в промисловості
- •1.1. Загальні відомості.
- •Рівень розвитку машинобудування звичайно, характеризує державу (індустріальна, індустріально-аграрна, аграрна), підкреслюючи в такий спосіб виняткову роль машинобудування в економіці.
- •1.2. Структура машинобудівного підприємства.
- •Тема 2. Ливарне виробництво.
- •Тема 3. Ковальсько-штампувальне виробництво.
- •Тема 4. Термічна обробка.
- •Тема 5. Технологія зварювального виробництва.
- •5.1. Фізична сутність зварювання.
- •5.2. Класифікація способів зварювання.
- •5.3. Різання металів. Газокисневе різання, дугове різання.
- •Розділ 4. Технологія обробки заготовок різанням.
- •Тема 1. Класифікація рухів у металорізальних верстатах. Схеми обробки різанням.
- •До них відносять головний рух і рух подачі.
- •Умовна класифікація технологічних методів обробки деталей машин.
- •Технологічні методи обробки заготовок
- •Тема 2. Режим різання і геометрія шару, що зрізається.
- •Прохідного різця плані
- •Тема 3. Точність, якість і продуктивність обробки.
- •Тема 4. Інструментальні матеріали.
- •Тема 5. Металорізальні верстати.
- •Тема 6. Автоматизація виробництва в цехах з металорізальним устаткуванням.
- •Тема 1. Радіотехнічні засоби: особливості конструювання та технології виготовлення Основні поняття, визначення
- •Класифікаційна характеристика реа
- •Класифікація реа
- •Елементна та конструктивна база
- •Література
2.3. Пальна сировина, паливо.
Паливо - пальні мінеральні й органічні речовини, які є джерелом теплової енергії і сировиною для хімічної, металургійної й інших галузей промисловості. Розрізняють тверде, рідке і газоподібне паливо.
Основним показником палива є питома теплота згоряння (Дж/кг). Найбільш висока питома теплота згоряння має нафта - 42 000 кДж/кг. Деревина займає одне з останніх місць (8 000…15 000 кДж/кг).
2.4. Рослинна і тваринна сировина.
Рослинна і тваринна сировина (деревина, льон, бавовна, соняшник, молоко, вовна, шкіра, зерно, картопля й ін.) переробляються або в продукти харчування (харчова сировина) або в продукти промислового і побутового призначення.
Джерелом рослинної і тваринної сировини є ресурси природного середовища: земельні, лісові і водні.
Рослинна і тваринна сировина має велике значення для багатьох галузей народного господарства. Особливість багатьох видів цієї сировини - сезонність і відтворення.
Крім того, ця сировина має потребу в належному збереженні при певній температурі, вологості і упакуванню. При переробці цієї сировини виходить багато відходів, які потім переробляються і використовуються в будівництві (ДСП), тваринництві (відходи овочівництва), хімічної промисловості (наприклад, при одержанні деревного спирту).
2.5. Вода в промисловості.
У світі йде стрімке скорочення запасів прісної води. Промисловість за багато десятиліть практично вибрала основні запаси прісної води і перетворила їх у стічні води, що забруднюють Світовий океан.
Потреби промисловості в прісній воді величезні. Наприклад, для виробництва однієї тонни стали, потрібно 600м3 води, однієї тонни синтетичних волокон – 5000м3 води. У переважній більшості підприємства-споживачі води не використовують оборотні цикли, а роблять забори води з водойма (рік, водоймищ), скидаючи туди ж відходи. Таким чином, ріки перетворені комплексами, розташованими на їхніх берегах підприємств, у своєрідний оборотний цикл: забір чистої води і скидання відпрацьованої.
Будівництво внутрішніх водойм для замкнутого оборотного циклу вимагає додатково могутніх очисних споруджень, що неприйнятно для підприємств.
Найбільші споживачі прісної води - це енергетика (АЕС), сільське господарство (зрошення), металургія, хімічна промисловість й ін.
Частка населення в загальному споживанні прісної води невелике і складає 10…15% від загального споживання. По нормах у середньому на одну людину необхідно в добу 50 літрів (сільська місцевість) і 500…700 літрів (місто) прісної води.
2.6. Роль енергетики в промисловості.
Усі технологічні процеси в промисловості пов'язані з витратою або виділенням енергії або з взаємним перетворенням одного виду енергії в іншій. Найбільш широке застосування в промисловості мають електрична, теплова, ядерна, хімічна енергії. Електроенергія споживається найбільше широко. Джерелами електроенергії є: енергія води (ГРЕС, ГЕС), перетворення теплової енергії у механічну і потім в електричну (ТЕЦ), перетворення теплової енергії ядерних реакцій у механічну, потім в електричну (АЕС), перетворення енергії вітру в механічну й електричну (ВЕС).
Питома вага електроенергії, вироблюваної гідроелектростанціями, складає 20%. В останні роки спостерігається тенденція до зниження частки ГЕС.
Найбільші ГЕС знаходяться в США, Бразилії, Росії і Венесуелі. Потужність однієї гідроелектростанції Итайку (Бразилія) складає 12,6 млн. кВт. У Росії потужність ГЕС Ангаро-Єнисійского каскаду складає 21,2 млн. кВт.
Атомні електростанції займають усе більше місце в одержанні електроенергії. Загальна потужність 445 ядерних реакторів, встановлених у 33 країнах, складає 2200 млн. кВт, у даний час ведеться будівництво ще 80 реакторів (Японія, Франція, Німеччина, Корея). За прогнозами, до 2005 року частка електроенергії, вироблюваної АЕС, перевищить частку електроенергії, вироблюваної гідроелектростанціями. В Україні функціонує 5 АЕС, на яких установлено 14 енергоблоків: Запорізька (5 млн. кВт), Чорнобильська (4 млн. КВт, зараз не працюють), Хмельницька і Південноукраїнська (по 2 млн. кВт) і Ровенська (0,818 млн. кВт). Загальна встановлена потужність складає близько 14 млн. КВт (45% загальної потужності).
Вітроенергетика одержала широке поширення у світі. Деякі держави успішно використовують винятково повітряну електроенергію (Ізраїль). Розроблені конструкції повітротурбин мають велику потужність (від 100 до 1000 кВт), ефективно працюють при швидкостях вітру від 5 до 25м/сек. При цьому забезпечується постійність швидкості обертання лопат (за рахунок автоматичної зміни їхнього кута розвороту до вітру). Такі вітростанції успішно працюють у Криму в районі Євпаторії, на півдні Донбасу й в інших місцях.
Розроблена і затверджена урядом програма розвитку вітроенергетики дозволить успішно вирішити енергетичні проблеми України.
Теплова енергія, одержувана при спалюванні палива, застосовується для опалення, а також виконання деяких технологічних процесів (випарки, сушіння, перегонка і т.д.)
Хімічна енергія, що виділяється в процесі деяких хімічних реакцій, служить коштовним джерелом теплоти і застосовується в ряді випадків для перетворення в електричну енергію (наприклад, у гальванічних елементах акумуляторів).
