3.2. Науково-технічна революція і технологія.

На базі новітніх досягнень науки створюються принципово нові технології. Наприклад, в останні десятиліття стала успішно застосовуватися технологія, заснована на використанні сфокусованих променів різних видів енергії. Це лазерні, ультразвукові, плазменні, електронно-променеві й інші. Вони знаходять застосування в багатьох галузях і тому є універсальними. Наприклад, лазерні методи успішно застосовуються в медицині, у системі багатоканального зв'язку, в обробці надтвердих матеріалів, у тому числі алмазів. Ультразвук застосовується в приладобудуванні, хімічній, легкий, харчовій промисловості, біології, медицині, прокатному виробництві, одержанні високоякісних сталей і сплавів й ін.

У період науково-технічної революції різко скорочуються терміни створення техніки і технології.

Якщо раніш терміни від ідеї до її втілення складали кілька десятиліть (фотографія-100 років, телефон - 50 років, радіо-35 років), то зараз це займає до 5 років і менше (транзистори, інтегральні схеми, персональні ЕОМ й ін.)

3.3. Науково-технічний прогрес в області промислових матеріалів.

Швидкий ріст швидкостей робочих органів машин, збільшення питомих навантажень вимагає створення нових матеріалів, які володіють необхідними властивостями: міцністю, корозійною стійкістю, здатністю не змінювати механічні властивості при високих температурах й ін.

У ряді випадків виникла необхідність у хімічно чистих металах, біметалах. Для цього розробляються і знайшли застосування принципово нові технології із застосуванням магнітних полів, глибокого вакууму, світлового, акустичного і радіаційного випромінювання, низьких і надвисоких температур й ін.

Особливу роль у промисловості стали грати кольорові метали і сплави. Розроблені технології одержання сплавів кольорових металів із певними, заздалегідь заданими властивостями дозволили створити цілі галузі промисловості: надшвидкісну авіацію, ракетну техніку, ядерну енергетику, підводний флот й ін.

3.4 Науково-технічна революція в області механізації й автоматизації виробництва.

Механізація й автоматизація дозволяє вирішувати наступні задачі:

- Зниження питомих (на одиницю продукції) капітальних витрат;

- Звільнення працюючих від важкої ручної праці і перетворення їх роботи в контроль за виробництвом ( оператори);

- Підвищення якості продукції, що випускається, за рахунок виключення суб'єктивного фактора - робітника - із процесу формоутворення;

- Підвищення продуктивності праці за рахунок чіткої організації автоматизованого виробництва, поєднання ряду допоміжних операцій з основними.

Механізація й автоматизація виробництва широко застосовується в основному виробництві. Такі ж види робіт, як вантажно-розвантажувальні, ремонтні, складські, інструментальне виробництво і багато інших механізації не торкнулася. Праця вантажників у магазинах, базах і інших об'єктах малопродуктивний і низько оплачуваний.

Автоматизація виробничих процесів широко використовується в масовому і крупно серійному виробництвах, де випуск виробів обчислюється мільйонами штук у рік. Діючі автоматичні лінії, наприклад, у підшипниковій промисловості включають всі операції механічної обробки деталей, контролю і зборки. Такі лінії, характерні для виробництва також складної побутової техніки (телевізори, холодильники й ін.), стрілецької зброї, побутових приладів і т.д.

Частка масового і крупно серійного виробництва в загальному обсязі продукції, що випускається, займає близько 25 відсотків. Інше виробництво - одиничним і дрібносерійне з універсальним устаткуванням, низьким рівнем організації виробництва і широким застосуванням ручної праці.

Одним із засобів механізації й автоматизації одиничного і дрібносерійного виробництва є застосування устаткування з числовим програмним керуванням, що забезпечують виготовлення деталей по заздалегідь розроблених програмах, роботизованих технологічних комплексів, верстатів типу “обробний центр”, оснащених інструментальними магазинами і маніпуляторами для зміни інструмента.

Поряд з безсумнівним ефектом від використання цього устаткування, виробники відзначили три суттєвих недоліки, що власне, кажучи, стримує його широке використання:

По-перше, ускладнилася технологічна підготовка виробництва (необхідність у програмістах, ретельного відпрацьовування конструкцій на технологічність, які диктуються особливостями устаткування й ін.)

По-друге, виникла необхідність у створенні спеціальних конструкцій ріжучого і допоміжного інструментів, які відрізняються від традиційних по конструкції і якості й істотно більш дорогих.

По-третє, необхідність створення ділянок верстатів із ЧПК, оскільки автономно, верстати з ЧПК не забезпечують реального ефекту.

В останні два десятиліття створювалися автоматизовані гнучкі комплекси (ГВС), що складаються з верстатів із ЧПК, транспортно-накопичувальних систем, відділень технологічної підготовки і керуючого обчислювального комплексу.

Створення таких систем дозволяє суттєво підвищити продуктивність праці, визволити до 50% робочих, підвищити якість виробів. Такі системи успішно працюють на деяких заводах України.

Перша ГВС на Україні створена на Дніпропетровському електровозобудівному заводі для обробки корпусних деталей, потім у Маріуполі ( Азовмаш), де працюють дві ГВС - по виготовленню валів і шиберних затворів ( корпусні деталі), на Дослідному заводі (м. Краматорськ). Досвід експлуатації таких систем показує їхню високу ефективність. Однак їх створення вимагає великих капітальних витрат, що стримує їх широке застосування.