32. Структура європейського права: вертикальна та горизонтальна.

З огляду на особливості устрою та компетенції ЄС, у системі права виділяються такі комплексні галузі:

Право економічної інтеграції – правила, спрямовані на захист і регулювання принципів загального ринку, свободи руху товарів, послуг, трудящих, капіталів і платежів.

Групи правових норм, закріплені в установчих договорах, у правових актах інститутів ЄС, якими здійснюється регулювання суспільних відносин в сфері різних загальних політик ЄС, у тому числі валютно-економічної політики.

При ознайомленні з правом європейського союзу можна виділити такі дві великі частини, а саме інституціональне право та матеріальне (субстанціональне) право. В інституціональному праві мова йде головним чином щодо проблеми політичної, адміністративної та юридичної організації Європейської спільноти. Це, по-перше, норми щодо статусу, функцій та повноважень численних органів і інституцій ЄС. Зокрема, до таких органів відносяться в першу чергу такі політичні органи як Європарламент, Європейська Рада та Європейська Комісія. Це також консультативні установи політичного або адміністративного характеру, а також судові та контрольні інстанції, а саме: Суд першої інстанції, Судова палата та Рахункова палата.

По-друге, інституціональне право включає норми щодо джерел права в ієрархії юридичних актів в рамках ЄС, договорів та угод, регламентів, директив та рішень. Крім цього, сюди входять норми, що регулюють відносини і сполучення юридичного режиму ЄС з внутрішніми юридичними режимами країн-членів ЄС.

У деяких наукових працях інституційне право ЄС далі підрозділяється на конституційне та адміністративне право. Останнє, за цією точкою зору, включає також процесуальні норми, пов’язані з оскарженням у Європейському Суді дій і рішень інститутів ЄС.

Щодо матеріального права, воно, як видно з назви, включає в себе норми, що регулюють поведінку і діяльність індивідів та соціумів різних галузях права, що входять в сферу дії європейських договорів. Таким чином, мова йдеться про звід норм, що складають економічне право ЄС, мета якого – формування на всій території країн-членів ЄС єдиного внутрішнього ринку з вільним рухом людей, товарів, послуг та капіталів. В цілому матеріальне європейське право встановлює:

– норми, що визначають режим економічних свобод, діючих по відношенню до різних учасників життя ЄС: конкретну організацію вільного руху фізичних осіб, майна; заборони дискримінації між країнами-членами ЄС; заборони дій, що протирічать принципам здорової конкуренції тощо;

– принципи і норми здійснення загальних економічних заходів і дійв країнах-членах ЄС.

Матеріальне європейське право пов’язано з вивченням діючих в ЄС норм, які торкаються різних юридичних дисциплін і мають відношення до компетенції ЄС та інтегрованих у внутрішнє право країн ЄС. Таким шляхом поступово сформувалися спеціалізовані розділи європейського права: європейське торгівельне, сімейне, соціальне, а також сільськогосподарське, банківське, транспортне право тощо.

Таким чином матеріальне європейське право – це предметне, діюче, щоденно застосоване, але інколи тяжко та довго розробляєме право майбутньої єдиної Європи.

У той самий час матеріальне право прийнято також називати європейським правом. А інституційне право часто відомо під назвою права європейського союзу.