- •Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського
- •Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання та навчальна дисципліна. Европейское право – учебная дисциплина
- •Наука европейского права
- •«Право єс» — особливості предмету, методологія та система курсу.
- •Передумови європейської інтеграції.
- •Європейський Союз: поняття, умови членства країн. Територія єс. Особливості режиму.
- •Условия для получения членства в ес
- •Географические критерии
- •Верховенство закона
- •Права человека
- •]Уважение и защита прав меньшинств
- •Демократия
- •Экономические критерии
- •Юридическое выравнивание
- •Основні етапи формування єс.
- •Конституційний Договір єс. Європейський Конвент.
- •Структура єс до та після прийняття Лісабонського Договору. Принцип єдиної правосуб’єктності.
- •Устройство Европейского Союза Европейский Союз
- •Реформа єс згідно Лісабонського Договору.
- •Прйнцип єдиної правосуб’єктності Європейського Союзу.
- •План Монне - Шумана.
- •Європейське об’єднання вугілля та сталі. Причини створення.
- •Основные черты еоус
- •Институты еоус
- •Створення Європейського Економічного Співтовариства.
- •Основные институты еэс
- •Створення Європейського Співтовариства з атомної енергії.
- •Деятельность Евратома по содействию прогрессу в области атомной энергии
- •Єдиний Європейський Акт, причин прийняття та особливості.
- •Європейське політичне співробітництво.
- •Створення Європейського Союзу ( єє ).
- •Європейський Союз та Рада Європи: загальне та особливе.
- •Маастрихтська угода - загальна характеристика.
- •Амстердамська угода - загальна характеристика.
- •Субсидиарность и пропорциональность
- •Реформа єс у зв’язку з розширенням єс. Ніццька угода 2001 року. Мета, предмет і зміст Ніццького договору.
- •Загальна характеристика Ліссабонського Договору 2007 р. Структура та загальний зміст.
- •Інституційні зміни в Євросоюзі відповідно до Лісабонської угоди
- •Цілі, цінності та загальні принципи функціонування Європейського Союзу.
- •Основоположні принципи взаємодії Європейського Союзу з державами- членами.
- •Поняття та сутність права єс.
- •А також договори, що доповнюють їх:
- •Принципи правової системи єс.
- •«Прецедентне» право єс, причини його виникнення, особливості.
- •«Первинне» право єс — поняття структура.
- •«Вторинне» право єс -джерела, особливості дії актів.
- •Структура європейського права: вертикальна та горизонтальна.
- •Компетенція Європейського Союзу: структура і зміст.
- •Категорії компетенції Європейського Союзу.
- •Основоположні принципи компетенції Європейського Союзу.
- •Механізм «просунутого співробітництва» як спосіб делегування державами- членами додаткової компетенції органам Союзу. Положения о продвинутом сотрудничестве
- •Додаткові механізми зміцнення солідарності держав-членів між собою та єс в цілому.
- •Система інститутів, органів, установ Європейського Союзу. Основні тенденції розвитку організаційного механізму Союзу на сучасному етапі.
- •Реформа організаційного механізму Європейського Союзу відповідно до Ніццького договору 2001 р;, та Лісабонського Договору 2007 р.
- •Європейський парламент: порядок формування, структура, компетенція.
- •Порядок роботи Європарламенту. Сесії і загальні парламентські процедури. Способи прийняття рішень.
- •Повноваження Європарламенту. Особливості реалізації законодавчих, фінансових, контрольних та консультативних повноважень Європарламенту.
- •Європейська Рада: порядок формування, структура, компетенція.
- •Європейська Комісія: формування, склад, повноваження.
- •Функції Європейської Комісії.
- •Рада Європейського Союзу: структура та особливості функціонування.
- •Загальна і спеціальна Рада єс. Внутрішня організація Порядок роботи і прийняття рішень Ради єс. Повноваження Ради єс: обсяг і зміст.
- •Судова система Європейського Союзу: загальні принципи побудови. Ніццький договір 2001 р. І реформа судоустрою і процесу.
- •Особливості статусу генеральних адвокатів. Гарантії незалежності членів Суду єс. Пленум і палати Суду єс.
- •Юрисдикція Суду єс. Справи прямої юрисдикції. Преюдиціальні запити національних судів.
- •Правовий статус Трибуналу (Загального суду). Спеціалізовані трибунали - як судові органи першої інстанції.
- •Система контрольних органів Європейського Союзу, її розвиток на сучасному етапі. Європейська рахункова палата - інститут фінансового контролю єс.
- •Система фінансових установ Європейського Союзу, її основні елементи. Європейський центральний банк (єцб): місце в організаційному механізмі єс, правовий статус.
- •Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського поліцейського відомства (Європол).
- •Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського управління співпраці судових органів (Євроюст).
- •Омбудсман Європейського Союзу. Причини введення посади Омбудсмана в Європейському Союзі. Повноваження Омбудсмана.
- •Особливості законодавчого процесу єс.
- •Механізм відповідальності держав-членів за порушення загальних принципів конституційного устрою єс.
- •Відповідальність держав-членів перед індивідами за порушення права Європейського Союзу .
- •Відповідальність єс.
- •Інкорпорація в правову систему Європейського Союзу Конвенції про захист прав людини й основних свобод 1950 р.
- •Хартія Європейського Союзу про основні права 2000 p., особливості та характеристика.
- •Джерела правового статусу людини і громадянина в єс.
- •Принципи правого статусу людини і громадянина в єс.
- •Гарантії прав та свобод людини та громадянина в єс.
- •Спільна зовнішня політика політика безпеки, як особливий напрям зовнішньополітичної діяльності єс.
- •Реформа правових механізмів зовнішньополітичної діяльності, спільної зовнішньої політики та політики безпеки.
- •Компетенція єс з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки.
- •Спільна оборонна політика єс. Інституційний механізм та повноваження.
- •Доктрина верховенства права єс над національним правом держав членів.
- •Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України.
- •Організаційно-правовий механізм співпраці України з Європейським Союзом
- •Гармонізація законодавства України з правом єс.
- •Правові інструменти співпраці України з єс. Правові засади співробітництва Україна - єс
- •Основні свободи внутрішнього ринку: поняття, сутність, юридичне закріплення.
- •Принцип вільного руху товарів: поняття, зміст. Принципів вільного руху робочої сили: поняття, зміст.
- •Раздел II свободное передвижение товаров
- •Глава 1 таможенный союз
- •Работники
- •Свобода заснування. Право фізичних осіб на підприємницьку діяльність. Право на підприємницьку діяльність юридичних осіб.
- •Принцип вільного надання послуг: поняття, зміст. Принцип вільного руху (переміщення) капіталу.
- •Капиталы и платежи
- •Принцип свободи платежів: поняття, зміст. Капиталы и платежи
- •Поняття, цілі і завдання політики в області конкуренції. Основні загрози для вільної конкуренції.
- •Європейська комісія як основний інститут, відповідальний за проведення антимонопольної політики єс: повноваження, взаємодія з національними органами влади, пропозиції з реформи.
- •Колективні та індивідуальні антимонопольні дії. Заборона угод, що порушують конкуренцію на внутрішньому ринку єс.
- •Контроль за злиттями підприємства. Поняття концентрації. Умови і критерії визначення концентрації, що порушує правила конкуренції. Процедура і наслідки заборони концентрації.
- •2) Антиконкурентные соглашения между субъектами хозяйствования и
- •3) Недобросовестная конкуренция, в частности:
- •Поняття корпоративного права, розходження в регулюванні на національному рівні.
- •Проблеми розвитку регулювання єс в сфері корпоративного права.
- •Поняття і порядок створення «європейських» юридичних осіб.
- •Регулювання транскордонного банкрутства.
Регулювання транскордонного банкрутства.
Трансграничное банкротство (англ. — transnational insolvency; нем. — die transnationale Insolvenz) — это банкротство, осложненное иностранным элементом. Иностранный элемент может заключаться в том, что имеются, например, иностранный(е) кредитор(ы), иностранный(е) должник(и); имущество должника, на которое обращается взыскание, находится в нескольких государствах; права требования возникли в иностранном(ых) государстве(ах) и т. п.[1]
В развитых зарубежных странах отсутствует единство взглядов по вопросу об отнесении трансграничного банкротства к конкретной отрасли права. В Германии, Англии и Франции, например, считается, что это сфера международного частного права, в Нидерландах же — нет[2]. В российском курсе МЧП данные вопросы подробно рассматривает Л. П. Ануфриева и некоторые другие авторы (В. В. Степанов[3][4], С. С. Трушников[5]). По мнению Л. П. Ануфриевой, трансграничное банкротство — это особая сфера, обладающая как материально-правовыми, так и процессуальными чертами, что делает её сферой регулирования sui generis[6].
Сложность трансграничного банкротства заключается в том, что у каждого государства существуют свои национальные нормы, регулирующие вопросы банкротства. Например, различные правовые системы по-разному относятся к защите интересов кредиторов, определению прав управляющих и в целом к задачам правового регулирования общественных отношений, возникающих в рамках банкротств. Так, в Англии, по сравнению с другими странами, в большей степени защищены кредиторы[7][8]; американская модель менее либеральна к кредиторам и сочетает защиту интересов должника с санационными целями[9][8]; во Франции же главная задача — оздоровление предприятий, хотя бы и в ущерб кредиторам[9][10].
В трансграничном банкротстве можно выделить два основных принципа, следование которым соответственно делит все государства на две системы: использующие либо принцип «универсальности» (Англия, Франция, Германия), либо принцип «территориальности»(Голландия)[11][12]. Однако ни одна из этих систем не применяется на практике в чистом виде (чаще используется ограниченный или измененный универсализм или территориальность).
Принцип «универсальности» состоит в том, что если имеет место трансграничное банкротство, возбуждение банкротства в одной стране будет иметь юридическое действие в любой иной стране, следующей принципу «универсальности»[13]. Система, построенная на «территориальном» принципе, исходя из его наименования, ставит во главу угла ограниченность действия процедур банкротства, возбужденных в одном государстве, пределами его территории[14].
Важным вопросом является регулирование трансграничного банкротства. На настоящий момент не существует общего универсального международного акта, регулирующего вопросы трансграничного банкротства. Однако действуют несколько региональных конвенций, а также национальное законодательство того или иного государства.
К источникам правового регулирования трансграничного банкротства в Европейском союзе относятся Регламент ЕС «О процедурах несостоятельности» № 1346/2000 и национальное законодательство стран-участниц Европейского Союза.
К источникам правового регулирования трансграничного банкротства в СНГ относятся: Минская Конвенция о правовой помощи и правоотношениях по гражданским, семейным и уголовным делам[15]; Соглашение о порядке разрешения споров, связанных с осуществлением хозяйственной деятельности[16]; Соглашение о порядке взаимного исполнения решений арбитражных, хозяйственных и экономических судов на территориях государств—участников Содружества[17]; Модельный закон СНГ о несостоятельности[18]; национальное законодательство стран СНГ (например, в России — ФЗ о несостоятельности[19], подготовлен проект закона о трансграничной несостоятельности[20]).
К иным источникам следует отнести: Европейская конвенция о некоторых международных аспектах банкротства[21]; Кодекс международного частного права[22]; Скандинавская конвенция по вопросам банкротства[23]; Договор о международном коммерческом праве[24]; Договор по вопросам международного коммерческого права[25]; Договор о международном процессуальном праве[26]; Конвенция УНИДРУА[27]; двусторонние договоры о правовой помощи.
Среди рекомендательных актов можно выделить следующие: Типовой закон о трансграничной несостоятельности[28]; Руководство для законодательных органов по вопросам законодательства о несостоятельности[29]; Практическое руководство ЮНСИТРАЛ[30]; Унифицированный акт ОХАДА «Об организации коллективных процедур ликвидации» [31]; Принципы сотрудничества по делам о банкротстве между странами НАФТА[32]
1 См.: Лкпин В.И. 1 io.mii. собр. соч. 'I'. 2(>. С. 335. 30
2 Международные экономические отношения. М., 1991. Т. 1. С. 100
3 Streinz R. Europarccht. ij 2. 308
4 См.: Юмашев ЮМ. Мсждупародио-праионые формы нпсшмеикоиомичсских связей ЕЭС. С 238-239.
5 liuroparccht. I leiclclberg, 1995. S. 67.
6 liuroparecht von Dr. R. Streinz. Heidelberg, 1995; Noel K. Working together: The institutions of the European Community. Luxembourg, 1988.
7 John McCurnrick. The liuropcan Union. Imlianopolis, 1996. P. 156.
8 Kangwook Y. The Court of Justice of the European Communities. – London, 2006. – Р. 67.
9 Svoboda P. Uvod do evropskeho prava. – Praha: C.K. Beck, 2004. – S. 210.
10 Amin S., Justynski J. Instytucje i porzadek prawny Unii Europejskiej na tle tekstow prawnych oraz orzecznictwa Europejskiego Trybunalu Sprawiedliwosci. – Torun: TNOiK, 1999. – S. 34.
11 Convention of 28 February 2002 on the establishment of a European Police Office (Europol Convention) (2002/187/JAI) // OJEC. – C. 312 du 16.12.2002. – P. 2.
12 Convention of 28 February 2002 on the establishment of a European Police Office (Europol Convention) (2002/187/JAI) // OJEC. – C. 312 du 16.12.2002. – P. 4.
13 EU Organised Crime Report. Public version: The Hague, 25 October 2005, 13788/1/05 REV 1. – Р. 12.
14 OCTA. EU Organised Crime Threat Assessment 2007. – The Hague: Europol, June 2007. – Р. 12.
15 Council Act of 3 November 1998 adopting rules on the confidentiality of Europol information (1999/C 26/02) // OJEС. – C. 27. – 30.1.1999. – P. 11-16.
16 Act of the Management Board of Europol of 15 October 1998 concerning the rights and obligations of liaison officers (1999/C 26/09) // OJEC. – C. 26. – 30.1.1999. – P. 86-88.
17 Council Act of 3 November 1998 laying down rules governing Europol’s external relations with third States and non-EU related bodies (1999/C 26/04) // OJEC. – C. 27. – 30.1.1999. – P. 21.
18 Rules of procedure of Eurojust: Adopted by the College of Eurojust on 30 May 2002 and approved by the Council on 13 June 2002. (2002/C 286/01) // OJEC. – C. 286. – 22.11.2002. – P. 5.
19 Rules of procedure of Eurojust: Adopted by the College of Eurojust on 30 May 2002 and approved by the Council on 13 June 2002. (2002/C 286/01) // OJEC. – C. 286. – 22.11.2002. – P. 7.
20 2005 EU Organised Crime Report. Public version: The Hague, 25 October 2005, 13788/1/05 REV 1. – Р. 10.
21 Joint Action of 29 June 1998 adopted by the Council Union, on the creation of a European Judicial Network (98/428/JHA) // OJEC. – L 191. – 7.7.1998. – P. 4-7.
22 Act of the Joint Supervisory Body of Evrojust of 2 March 2004 laying down its rules of procedure (2004/C 86/01) // OJEC. – C. 86. – 6.4.2004. – P. 1-7.
23 Http//ginger-lelja.narod.ru/index.html
24 Московская Государственная Юридическая Академия. Кафедра права Европейского Союза, Центр права Европейского Союза// www.eulaw.edu.ru/documents/articles/amsterd_dogovor.htm
25 Калиниченко П.А., кафедра права Європейського Союзу МГЮА//:МЖМП № 3/2000, с. 47-50.
26 Права людини. Збірник нормативних документів. М.,1990.
