48. Судова система Європейського Союзу: загальні принципи побудови. Ніццький договір 2001 р. І реформа судоустрою і процесу.

Склад Суду формується урядами держав-членів «за спільною згодою» відповідно до охарактеризованими вище (п. національними квотами (ст. 223 Договору про заснування Європейської Спільноти).  Кожна держава ЄС, таким чином, має при формуванні Суду право вето. Однак на відміну від процедури призначення Комісії серйозних перешкод воно тут не представляє. На практиці держави-члени, як правило, погоджуються з кандидатурами суддів та генеральних адвокатів, запропонованих кожним з них у відповідності із зарезервованим квотою (один суддя плюс, можливо, 1 генеральний адвокат).  Держава-член, таким чином, просто делегує «cвoeго» суддю / генерального адвоката, хоча, ставши членом Суду, останній стає повністю незалежним і незмінних. Перевірити, як веде себе «їх» суддя, держави-члени також не можуть в силу принципу. таємниці дорадчої кімнати. Реальна особиста незалежність служить одним з двох обов'язкових критеріїв, відповідно до яких формується Суд. Згідно зі ст. 223 Договору про заснування Європейської Спільноти судді і генеральні адвокати «вибираються з числа осіб, незалежність яких не викликає сумнівів». Звідси випливає, що, наприклад, великий партійний функціонер позбавлений можливості стати членом Суду (зрозуміло, якщо він своєчасно не подасть у відставку).  Другий критерій, обумовлений характером функцій і повноважень Суду, - професійна придатність його членів. Договір про заснування Європейського Спільнота (Ст. 223) допускає призначення суддями і генеральними адвокатами тільки осіб, які мають необхідну компетенцію. Кандидатом у члени Суду може бути:  - Або людина, яка в своїй державі відповідає вимогам для призначення на вищі судові посади, наприклад, член Верховного суду Греції або Конституційного трибуналу Іспанії;  - Або «юрисконсульт з загальновизнаною компетентністю». До цієї категорії належать, головним чином, професори університетів і інші великі фахівці у галузі права. З урахуванням специфіки правових традицій різних країн ЄС від Великобританії та Ірландії (країн загального права з провідною роллю прецеденту та судової практики) до Суду Європейських співтовариств призначаються зазвичай професійні судді. Від решти держав-членів, де панує романо-германська традиція з пріоритетом закону і правової доктрини, суддями і генеральними адвокатами частіше стають «академічні юристи», тобто теоретики права.  Термін повноважень всіх членів Суду - шість років. Як видно, він дуже невеликий, але по його закінченні судді і генеральні адвокати, як правило, призначаються знову. Кількість повторних призначень не обмежена, так що деякі члени Суду знаходяться в його складі десятиліттями. До сказаного слід додати, що посада генерального адвоката нерідко служить «трампліном» для призначення її власника в майбутньому повноправним суддею. З метою забезпечення наступності в роботі Суду оновлення її складу здійснюється поступово, раз на три роки. Відповідно в цей період заміщуються посади половини суддів (8 або 7) і (генеральних адвокатів (4).  Число членів Суду і порядок їх призначення визначені в установчих договорах (наприклад, ст.221 Договору про заснування Європейської Спільноти). Але якщо порядок призначення суддів не зазнавав змін, то кількісний склад Суду доводилося не раз переглядати. У міру того як розширювалися спільноти, а це відбувалося неодноразово, зростала кількість членів Суду. Тут діє непорушне правило: число членів Суду залежить від кількості держав-членів; при цьому кількість суддів збігається з числом держав-членів. Тепер, коли у спільнотах об'єднані 25 держав, до складу Суду ЄС входять 25 суддів. З урахуванням того, що Європейський Союз поступово розширює свої кордони, можна очікувати чергового, до того ж дуже значного, збільшення складу Суду. 

Таким чином призначення суддів відбувається за спільною згодою урядів країн-учасниць Європейського Союзу. Суддя займає свою посаду строком на шість років. Слід зазначити, що до кандидатів у судді пред'являються досить суворі вимоги: у ст. 223 Договору про ЄС, йдеться про те, що «судді повинні бути особами, незалежність яких не підлягає сумніву, і які володіють якостями, необхідними для виконання службових обов'язків на вищих судових посадах у своїхкраїнах, або є експертами з питань права високою і загальновизнаною кваліфікації ».  До вступу на посаду обраний на пост судді повинен принести присягу, таким чином публічно обіцяючи здійснювати ввірені йому повноваження відповідально та неупереджено, не розголошуючи таємниці дорадчої кімнати. Крім присяги кожен із суддів підписує заяву, в якій говорить про дотримання протягом всього строку виконання своїх повноважень і обов'язків. Крім цього, судді без дозволу Ради ЄС не можуть займатися діяльністю, спрямованої на витяг доходів протягом усього терміну своїх повноважень, не мають права обіймати будь-які посади (політичні, урядові).  Кожні три роки склад суду наполовину оновлюється. Це не заважає суддям, строк повноважень яких закінчився, бути знову обраними. Вікового обмеження не існує. До закінчення терміну своїх повноважень суддя не може бути відправлений у відставку державою-членом, але якщо інші судді та генеральні адвокати (про них буде сказано нижче) прийдуть до одноголосного висновку про те, що суддя «більше не відповідає вимогам у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків »(ст.6 Статуту Суду ЄС), то він може бути відсторонений.  Кожні три роки шляхом таємного голосування, абсолютною більшістю голосів судді обирають Голову Суду ЄС (President des Gerichtshofs), який відіграє особливу роль у керівництві Суду («у разі, якщо не один з кандидатів на пост голови не набере абсолютної більшості голосів, проводиться другий тур , де обраним вважається кандидат, який набрав відносну більшість голосів »). Також як і суддя, він може бути переобраний знову. Голова Суду ЄС займається керівництвом роботою Суду і його спеціалізованих служб, в якості голови Суду присутній при обговоренні справ у дорадчій кімнаті, на пленарних засіданнях Суду. До його компетенції також належить призначення судді-доповідача, розподіл справ між палатами.  З метою більш швидкого вирішення справ у структурі Суду утворюються палати, найбільш складні справи розглядаються пленумом (зборами всіх суддів). Слід нагадати, що «Суд засідає у пленарних засіданнях, коли держави-члени або який-небудь інститут Співтовариства, що беруть участь у розгляді, просять про це» (ст. 223 Договору про заснування Європейської Спільноти). Щодо інших категорій справ Суд може на свій розсуд направити справу на розгляд до однієї зі своїх палат.  На пленарному засіданні Суду для кворуму повного складу необхідна присутність 15 суддів. Рішення в Суді приймаються більшістю і в прийнятті рішення маєбрати участь непарна кількість суддів. Якщо з якої-небудь причини один із суддів не може брати участь у голосуванні, то наймолодший з присутніх суддів не приймає участь у засіданні.  Члени Суду ЄС призначаються за спільною згодою урядами держав-членів строком на шість років. Кожна держава - член ЄС має в своєму розпорядженні одним місцем і висуває кандидата на його заміщення. Головне вимоги до судді висока професійна кваліфікація і незалежність. До вступу на посаду на першому ж відкритому засіданні Суду, на якому знову обраний член присутній, він приносить присягу, в якій клянеться здійснювати свої функції повністю неупереджено і з свідомістю відповідальності, а так само зобов'язується не розголошувати секретів дорадчої кімнати. На відміну від Європейського Суду з прав людини, в якому окремі судді можуть заявляти про свою особливу позицію і незгоду з рішенням більшості суддів, в рамках Суду ЄС зберігається абсолютна секретність суддівських дебатів, думки кожного з суддів і результатів внутрішнього голосування. Рішення виноситься від імені Суду в цілому і ніякому публічного оскарженню з боку членів Суду не підлягає. Порушення цього правила розглядається як посягання на основи судочинства, порушення обов'язків судді і може спричинити за собою вельми суворі санкції, аж до; примусової відставки останнього. Такого роду рішення приймається загальними зборами суддів та генеральних адвокатів.  Крім складання присяги кожен суддя підписує заяву, в якій він урочисто декларує, що буде дотримуватися протягом всього строку виконання своїх повноважень, так само як за їх завершенні зобов'язання, що випливають з виконання його обов'язків. Особливо підкреслюється дотримання суддею правил доброчесності і скромності, зокрема, в тому, що стосується прийняття різного роду пропозицій о. роботі або отриманні будь-яких додаткових вигод навіть після виходу у відставку. 

49. Суд - вища ланка судової системи ЄС. Склад і порядок формування Суду.

До складу Суду входять дві категорії членів: основна - судді та Додаткова - генеральні адвокати.  Судді - повноправні члени Суду, які беруть участь у розгляді та вирішенні справ. Суддів всього 25, що відповідає кількості держав-членів. Збіг не випадково: в силу звичаю з моменту заклади Європейських сообшества діє правило «одна держава - один суддя». Воно необхідне для того, щоб у складі Суду; були фахівці в галузі правових систем всіх держав-членів Союзу.  Ніццький договір звів вказане правило в норму первинного права ЄС. Згідно з новою редакцією ст. 221 Договору про Європейське співтовариство «Суд включає по одному судді від кожної держави-члена».  Судом на строк в один рік обирається перший генеральний адвокат, який наділений повноваженнями призначення генерального адвоката по кожній справі. Порядок призначення суддів та генеральних адвокатів практично не відрізняються. Критерії відбору викладені в установчих договорах з урахуванням норм і традицій всіх держав-членів. Наприклад, у статті 223 Договору про заснування Європейської Спільноти йдеться про те, що «суддя та генеральні адвокати призначаються з осіб, незалежність яких не викликає сумнівів і які мають якостями, необхідними для призначення у своїх країнах на вищі судові посади. Кандидати повинні бути з числа юристів, висока кваліфікація яких є загальновизнаною ».  Якщо статус судді не потребує роз'яснень, то статус генерального адвоката є дуже своєрідним, оскільки його головне призначення полягає в тому, щоб самостійно проводити попереднє незалежне і неупереджене дослідження і представляти свій висновок з вивченого ним справі Суду. У такому висновку можна знайти «аналіз фактів, посилання на відповідні положення законодавства та повний аналіз попередніх рішень Суду. Він також наводить аналіз аргументів сторін спору і в ув'язненні дає власну оцінку розглянутих Судом питань. У своїх висновках генеральний адвокат не обмежується аргументами сторін спору ».  У переважній більшості випадків судді приймають рішення, що збігаються з висновками генеральних адвокатів. Це не говорить про те, що суд завжди повинен суворо дотримуватись рекомендацій генерального адвоката, навпаки, судді можуть повністю або частково відступити від цього рішення. Але все-таки думкагенерального адвоката завжди грає дуже важливу роль.  Поділ складу Суду на суддів та генеральних адвокатів не було нововведенням. Подібна модель організації суду давно існує у ряді країн Західної Європи (Франція, Бельгія, Голландія). Наприклад, «у Франції схожі функції виконує комісар уряду у французькому Державній раді і представник« відкритих інтересів »у німецькому Адміністративному суді (Comissaires du gouvernement / Conseil d'Etat, Vertreter des offentlichen Interesses im deutschen Verwaltungsgerichtsverfahren)».  Генеральні адвокати - друга, додаткова категорія членів Суду - була введена за зразком судової системи Франції де схожа посада існувала ще в Середньовіччі (avocaj general). Згідно абз. 2 ст. 222 Договору про ЄС «завдання генерального адвоката - діючи повністю неупереджено і незалежно, представляти у відкритому судовому засіданні мотивовані висновки у справах, внесеним на розгляд Суду».  Для того щоб підготувати свій висновок, генеральний адвокат проводить самостійне дослідження матеріалів справи, за підсумками якого він пропонує Суду дозволити його тим чи іншим чином. Висновок генерального адвоката, таким чином, - свого роду альтернативний проект рішення Суду (основний готує суддя-доповідач).  Формально воно не обов'язково для Суду, який повинен лише; заслухати генерального адвоката, але не пов'язаний його позицією. На практиці, проте, ця позиція має великий вплив на висновки Суду з причини якісного, грунтовного юридичного аналізу, виробленого генеральним адвокатом. «Сила» генерального адвоката базується не на його влади по відношенню до Суду (якої немає), а на його авторитеті, який досить великий.  Укладення генеральної адвоката також є цінним джерелом інформації про права та стан правової доктрини Європейського Союзу. Як і рішення Суду, вони переводяться на всі офіційні мови Союзу і ретельно вивчаються правознавцями і юристами-практиками.  Сказане дає можливість пролити світло на досить своєрідну назву посади - генеральний адвокат. В якості адвоката він виступає представником і захисником певних інтересів. Як адвокат генеральний він захищає інтереси не окремих осіб, а загальні цінності, в даному випадку - спільні цінності права.  Корпус генеральних адвокатів Суду Європейських співтовариств начитує зараз вісім чоловік. Як показує практика, цього числа явно недостатньо, оскільки кількість справ, розглянутих Судом, обчислюється сотнями, а на кожне з них має бути призначений один генеральний адвокат.  У зв'язку з цим Договір, що засновує Європейське Співтовариство (ст. 222) допускає можливість збільшення числа генеральних адвокатів. Відповідне рішення має ухвалити Рада Європейського Союзу з клопотанням Суду. Ще одне можливе рішення проблеми передбачив Ніццький договір і Статут 2001  Відтепер, якщо розглядається справа «не піднімає нових питань у галузі права», то Суд може прийняти рішення про розгляд; його без участі генерального адвоката (ст. 20 Статуту 2001 р.). Генеральні адвокати, таким чином, отримають можливість сконцентруватися на аналізі дійсно складних (в юридичному сенсі) справ, які здатні дати поштовх розвитку прецедентного права Європейського Союзу.  Аналогічно суддям при формуванні корпусу генеральних адвокатів існують певні квоти для держав-членів. Принцип «одна держава - один генеральний адвокат» тут неможливо застосувати. Тому в силу спеціальної декларації 1995 встановлено наступне правило: п'ять генеральних адвокатів призначаються з числа громадян п'яти найбільших країн ЄС (Великобританія, Німеччина, Іспанія, Італія, Франція). Інші три вакансії заміщуються громадянами інших країн у порядку ротації.  Раніше Суд ЄС, як правило, розглядав справи в повному складі. Після ухвалення Договору про злиття відповідні статті Паризького і Римських договорів були змінені таким чином, щоб допустити освіта палат. Суду було надано право створювати палати зі своїх членів, по три або п'ять суддів у кожній, «для проведення низки попередніх заходів з підготовки судового розгляду або розгляду деяких категорій справ у відповідності з процедурою, спеціально розробленою для цієї мети» (ст. 221 Договору, засновує Європейське Співтовариство). Діючий же зараз Регламент Суду говорить вже про палатах не як про якихось можливих додаткових структурах, а як про нормальну формі діяльності Суду. Відповідно до п. 2 ст.221 Договору про заснування Європейської Спільноти Суд утворює палати та розподіляє між ними суддів (ст.9 Регламенту Суду). Палатами справи розглядаються на тих же засадах, що і на пленарному засіданні. Склад палат визначається щорічно. Кворум для розгляду справ дорівнює трьом суддям. Якщо один з членів палати з яких-небудь причин не може бути присутнім на засіданні, то його місце може зайняти інший суддя, який призначається Головою. У кожну з палат Судом призначається голова строком на три роки. Він призначає день і годину засідань.  Палати працюють регулярно і, як показує практика, займаються не тільки, попередніми заходами з підготовки судового розгляду, але і розглядом справ.  Розгляд справ у Суді ЄС має місце як пленумом Суду, так і палатами. У Суді першої інстанції (далі СПИ) воно здійснюється в основному палатами. У 1998/99 рр.. у складі Суду ЄС налічувалося шість палат, з яких одна включала трьох суддів, три - чотирьох суддів і дві - сім суддів. У рамках Суду першої інстанції в той же період функціонувало десять палат, з яких п'ять включали по три судді та п'ять - по п'ять суддів. Персональний склад палат визначається щорічно. Кворум для розгляду справ дорівнює трьом суддям. У випадку, якщо один з членів палати відсутній, його може заміщати при розгляді конкретної справи інший суддя, спеціально призначений для цього Головою. У 1998 р. Суд ЄС вніс на розгляд Комісії пропозицію, що передбачає можливість розгляду деяких справ, в тому числі по трудових спорах, одноосібно суддею Суду першої інстанції.  Організація роботи суду останнім часом істотно змінилася. Новий Статут 2001 передбачає створення у якості особливого структурного компонента Великої палати у складі 11 суддів на чолі з Головою Суду.  Відповідно до нового Статутом (ст. 16) за загальним правилом справи будуть розглядатися в звичайних палатах. На вимогу держави-члена або одного з інститутів Союзу справа передається до Великої палати. Нарешті, пленум стане розглядати тільки справи «виняткової важливості» (наявність такої встановлюєсам Суд), а також справи про відсторонення від посади незмінюваних посадових осіб ЄС (Членів Комісії, Омбудсмана та ін.)  Дуже важливу роль у керівництві роботою Суду грає його Голова. Він обирається самими суддями шляхом таємного голосування абсолютною більшістю голосів строком на три роки. У випадку якщо жоден з кандидатів не збере абсолютної більшості голосів, проводиться другий тур, за результатами якого вважається обраним кандидат, який отримав відносну більшість голосів. У разі дострокової вакансії посади Голови новопризначений голова Суду виконує ці обов'язки протягом решти частини строку повноважень. Голова керує роботою Суду і діяльністю його служб. Він головує на пленарних засіданнях Суду, а також при обговореннях, що мають місце в нарадчій кімнаті. Голова розподіляє справи між палатами і призначає суддю-доповідача. Критерії, відповідно до яких проводиться розподіл справ, встановлюються самим Судом,  Стосовно до справ, які передані на розгляд тієї чи іншої палати, функції глави судової установи виконує її Голова. Голови палат призначаються Судом строком на один рік. Суд призначає також на аналогічний термін першого генерального адвоката. Перший генеральний адвокат розподіляє справи між генеральними адвокатами відразу ж після призначення судді-доповідача. У разі тимчасової вакансії посади Голови Суду його функції виконує один з голів палат, старшинство яких визначається терміном їхнього перебування на даній посаді в Суді. Голова призначає дату та години засідань Суду. Стосовно до палат ці функції здійснюють їх голови. За загальним правилом засідання Суду і палат мають місце, а резиденції Суду ЄС, яка знаходиться в Люксембурзі, Однак засідання можуть проводитися за вказівкою Голови і в іншому місці.  Рішення по суті справи, що розглядається виноситься непарним числом суддів. Однак у тих випадках, коли в силу якихось причин дибо це число виявляється парних, наймолодший суддя по терміну перебування в Суді повинен утриматися від участі в ухваленні рішення (крім випадку, коли це суддя-доповідач).  Суд першої інстанції, як і Суд ЄС, складається з 25 суддів, тобто кожна держава-член представлено суддею. У принципі, при формуванні Суду першої інстанції застосовується аналогічна процедура призначення суддів, голови, що і в Суді ЄС, але є лише одна особливість у складі: тут відсутній інститут генеральних адвокатів. Їх функції може певною мірою виконувати спеціально призначений у зв'язку з розглядом даної справи суддя Суду. Суд першої інстанції також призначає реєстратора, крім цього він користується послугами адміністративного персоналу Суду ЄС.  У більшості випадків Суд першої Інстанції проводить слухання, утворюючи, також як і Суд ЄС, палати з трьох або п'яти суддів. Кворум для розгляду справ дорівнює трьом суддям. У ситуаціях, коли один з членів палати відсутній, він може бути заміщений іншим суддею, якого має право призначити Голова. Пленарні засідання проводяться в процесі слухання справ особливої ​​важливості.