Організаційно-правовий механізм співпраці України з Європейським Союзом
Співробітництво з ЄС стає останнім часом дедалі важливішою складовою діяльності органів державної влади України. Для розбудови механізмів внутрішнього забезпечення інтеграції в ЄС Президентом України визначено сфери відповідальності центральних органів виконавчої влади за здійснення завдань, сформульованих у Стратегії інтеграції. Регулярно проводяться засідання Української частини Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, на яких розглядається хід виконання УПС, затверджуються плани заходів для забезпечення реалізації Стратегії інтеграції України в ЄС, здійснюється моніторинг їх виконання.
У рамках сформованого механізму двостороннього діалогу відбуваються зустрічі на рівні передбачених УПС органів - Ради та Комітету з питань співро-бітництва між Україною та ЄС, Комітету з питань міжпарламентського співробітництва. У забезпеченні економічного співробітництва важлива роль у координації спільних дій сторін належить шести багатодисциплінарним підкомітетам Комітету з питань співробітництва.
У контексті організаційного забезпечення співпраці:
забезпечено
формування та реалізацію галузевих і
регіональних програм співробітництва
з ЄС;
запроваджено механізм координації діяльності центральних органів виконавчої влади у сфері економічного та соціального співробітництва з ЄС;
налагоджуються і розвиваються контакти між органами виконавчої влади України та відповідними генеральними директоратами Європейської Комісії.
Важливим напрямком забезпечення процесу інтеграції є підвищення кваліфікації державних службовців, які безпосередньо ним займаються, підготовка ква-ліфікованих економістів, юристів, політологів тощо, які володіють необхідними знаннями та європейськими мовами.
З цією метою застосовуються нові підходи до освітніх програм, сучасні навчальні технології, практика стажування та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади і місцевого самоврядування. У рамках Програми технічної допомоги ЄС Україні реалізуються програми мовної підготовки державних службовців та фахівців, а також заходи щодо розширення та підвищення якості вивчення мов країн ЄС у середніх та вищих навчальних закладах України.
Слід вказати і на наявність деяких недосконалостей в організації даного процесу.
Це, по-перше, недостатня координація у цій роботі, що потребує підвищення статусу і розширення повноважень урядових структур, на які її покладено.
По-друге, питання європейської інтеграції залишалися до останнього часу поза увагою українських парламентаріїв. Варто подумати над створенням спеціальної координуючої структури з питань європейської інтеграції у складі Верховної Ради.
По-третє, необхідно активізувати зусилля у створенні недержавних інститутів сприяння євроінтеграційним процесам, які взяли б на себе відповідальність за здійснення цього курсу на рівні громадських об'єднань та організацій, творчих спілок тощо.
По-четверте, курс на інтеграцію в ЄС все ще лишається прерогативою центру. Цього недостатньо для умов, коли проголошено тезу "Від Європи держав - до Європи регіонів". Тому акцент має бути перенесений на ширше залучення регіонів до формування та реалізації євроінтеграційної політики.