27. Переваги та недоліки іноземних інвестицій для країн донорів та країн реципієнтів

Країна-резидент-експортер/Переваги:

Зростання прибутку інвестицій за рахунок перерозподілу капіталу з країни в більш прибуткові проекти за кордоном

Збільшується експорт товарів, устаткування, технологій, що повинне стимулювати виробничий процес

Стимулює інноваційний процес

Країна-резидент-експортер/Недоліки:

Високий ступінь ризику

Зниження темпів вітчизняного виробництва

Міграція робочої сили

Уповільнення темпів економічного росту й розвитку країни через переміщення капіталу за кордон

Країна-реципієнт-імпортер/Переваги:

Стимулюються темпи росту національної економіки

Надходять сучасні технології, техніка, устаткування

Створюються додаткові робочі місця

Підсилюється конкуренція усередині країни

Країна-реципієнт-імпортер/Недоліки:

Прибуток інвестора - частина ВВП - надходить у країну-резидент, знижуючи темпи економічного росту країни-реципієнта

Надходять не нові технічні засоби, технології

Загроза демпінгу

Висока ціна

Стримується інноваційний процес

Оплата праці нижче світового рівня

Недостатня конкурентоспроможність приводить до знищення національних товаровиробників

Знижується роль і значення країни на світовому ринку

Можна побачити певні суперечності, але це пояснюється тим, що на різних етапах іноземного інвестування воно здійснює різний вплив на економіку.

32 Класифікація інвестицій

1)За об’єктами вкладання засобів інвестиції поділяються на реальні та фінансові. - Реальні інвестиції – це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальні і нематеріальні). Вкладання засобів у нематеріальні реальні активи, пов’язані з НТП, називають інноваційними інвестиціями..  - Фінансові інвестиції – це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи, передусім у цінні папери для придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо.  2)За характером участі в інвестуванні бувають прямі та не прямі інвестиції. - Прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладанні коштів. - Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта інвестування і вкладання коштів іншими пособами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників,наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.

- Короткотермінові інвестиції – це вкладення капіталу на період не більше одного року. - Довготермінові інвестиції – це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так: а) до двох років; б) від двох до трьох років; в) від трьох до п’яти років; г) понад п’ять років. 3)За формою власності інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні. - Приватні інвестиції – це вкладання коштів які роблять громадяни та приватні підприємства. - Державні інвестиції – це вкладання капіталу яке провадять центральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів і позичених коштів. - Іноземні інвестиції – це вкладання капіталу іноземних громадян, юридичних осіб і держав. - Спільні інвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав. Розрізняють також поняття “пряме інвестиційне підприємство” та “іноземна пряма інвестиція”. Пряме інвестиційне підприємство – це акціонерне чи неакціонерне підприємство, у якому іноземний інвестор є власником не менше 10% звичайних акцій або їхнього еквівалента в неакціонерному підприємстві, або ж має право голосу в акціонерному підприємстві. Іноземна пряма інвестиція – вкладення капіталу, яке передбачає контроль інвестора над закордонними підприємствами чи компаніями. Економісти розділяють також інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи чотири їхні види: нетто-інвестицій, екстенсивні інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції. Нетто-інвестиції – це інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції). Екстенсивні інвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу. Реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу. Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції.