40. Поняття лексико-семантичної системи

Слова в мові існують не ізольовано. Вони об'єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми. Кожне слово в своїй мікросистемі має певне місце, і його значеннєвість визначається цим місцем, бо семантичний зміст слова зумовлений відношеннями, які формуються в сітці протиставлень даного слова іншим словам цієї ж мікросистеми.

Лексико-семантична система є найрухомішою серед усіх мовних рівнів. Однак, змінюючись, вона має здатність до саморегулювання, тобто такої перебудови, яка б не порушувала системності, що необхідно для постійної комунікативної придатності.

Будь-яка зміна в лексичному складі мови позначається на системних відношеннях. Нерідко трапляються випадки, коли слово, набуваючи нового значення, впливає на появу подібних значень у всіх інших семантично пов'язаних із ним слів. Іншими словами, відбувається семантичне "зараження" слів певної мікросистеми, внаслідок чого у системних об'єднаннях виникає паралелізм значень, а нерідко й форм. Так, зокрема, коли якесь із слів, що позначало температуру, стало використовуватися для позначення почуттів, то згодом цей семантичний процес охопив усю лексико-семантичну групу: теплі стосунки,гаряче серце, палке кохання, вогонь душі, любові жар, холодний погляд, в його голосі чувся лід, "Вони зійшлися:тьма і промінь, Пісні і проза, лід і пломінь" (О. Пушкін у перекладі М. Рильського). Пор.ще назви музичних інструментів і назви виконавців на цих інструментах: Він в оркестрі перша скрипка. Валторна, дайте звук] Контрабас, вас зовсім не чути.

Деякі з лексико-семантичних об'єднань мають дуже чітку, строгу системну організацію. Так, скажімо, дієслова, що означають переміщення (рух) — це струнка система, елементи якої розрізняються за трьома ознаками: 1) спосіб руху (йти, їхати, плисти, летіти тощо); 2) характер руху — самостійний, незалежний і несамостійний, залежний (йти,їхати і везти, нести, тягти тощо); 3) напрямок руху (в'їхати, заїхати, з'їхати, виїхати, від'їхати тощо).

Системність лексичного складу зумовлена не тільки комунікативними потребами (при формуванні фрази мовець спершу згадує лексико-семантичне об'єднання, а вже потімвідшукує в ньому необхідне йому найточніше слово), а й системністю об'єктивного світу, який відображений у лексиці.

Як будь-яка система, лексико-семантична система базується на відношеннях. Як і в фонології, тут відношеннябувають парадигматичними й синтагматичними.

ПАРАДИГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ — це відношення між словами на основі спільності або протилежності їх значень. Зокрема, тут можна виділити: 1) відношення смисловоїподібності (синонімія); 2) відношення смислового протиставлення (антонімія); 3) відношення смислового включення (гіпонімія); 4) відношення супідрядності (наприклад: ялина, сосна, кедр, береза, дуб, вільха, осика, клен,явірперебувають між собою в сурядних відношеннях і впідрядному відношенні щодо гіпероніма дерево) і партитивності, тобто цілого та його частини (сосна — шишка,людина — рука, кінь — грива, лисиця — хвіст).

Найбільшими парадигматичними об'єднаннями є лексико-семантичні поля.

Лексико-сємантичнє поле - сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметнуй функціональну подібність позначуваних явищ.

Як приклад можна назвати такі лексико-семантичніполя: поле спорідненості, поле переміщення (руху), полерозумової діяльності (мислення), темпоральне (часове) поле, метеорологічне (погодне), поле сприймання, поле температури тощо. Кожне поле має у своєму складі спільну (інтегральну) ознаку, яка об'єднує всі одиниці поля. Така ознака називається архісемою і виражається лексемою з узагальненим значенням. Щодо названих вище полів такими ознаками є 'спорідненість', 'мислення', 'темпоральність(час)', 'погода', 'сприймання', 'температура'. Кожна окрема одиниця лексико-семантичного поля повинна відрізнятися відінших одиниць цього ж поля хоча б однією диференційною ознакою. Наприклад, йти і їхати різняться диференційною ознакою 'спосіб руху', йти й ходити — ознакою 'односпрямованість/різноспрямованість', йти й бігти — ознакою 'інтенсивність' тощо.

Лексико-семантичні поля не є ізольованими об'єднаннями. Вони пов'язані між собою. Одним із засобів міжпольових зв'язків є багатозначні слова, які окремими своїми значеннями належать до різних полів. Так, скажімо,слово година значеннями "час, пора", "60 хвилин" належить до темпорального лексико-семантичного поля, а значенням "гарна сонячна погода" — до метеорологічного поля, слово підійти одним значенням належить до лексико-семантичного поля переміщення, а іншим — до полярозумової діяльності {підійти до висновку); уже згадуваніслова теплий, холодний, гарячий тощо одними значеннями належать до поля температури, а іншими — до поляпочуттів. Таким чином, лексико-семантичні поля перетинаються. Зв'язок між полями забезпечує безперервністьсемантичного простору, об'єднує всі поля в одну лексико-семантичну систему мови.

Склад і структура лексико-семантичних полів у різнихмовах не збігаються. Якщо уявити собі лексико-семантичнеполе як певну мозаїку слів, то ця мозаїка в різних мовахбуде неоднаковою, тобто поля матимуть різну кількість клітинок, не всі клітинки в одній із мов будуть заповненими іте, що в одній мові міститься в одній клітинці, в іншійможе бути розподілене між двома чи кількома меншимиклітинками. Пор.: рос. общий — укр. спільний і загальний, укр. годинник — англ. watch "наручний, кишеньковий годинник", clock (для всіх інших видів), укр. година — англ. hour "60 хвилин", o'clock "час за годинами", англ. boat — укр. човен і пароплав, англ. coat — укр. пальто і піджак, англ. desk — укр. парта і стіл, англ. dream —укр. снитися і мріяти, англ. smell — укр. пахнути і нюхати, рос.любить — укр. любити й кохати — нім. haben

gem (про речі) і lieben (про людей) — англ. like, love, adore(різний ступінь почуття); фр. flotter "нерухомо триматисяна воді" не має в українській мові відповідника; турецьке kok покриває значення трьох українських слів — голубий, синій, зелений; у мові хопі (північноамериканських індіанців) немає іменників типу весна, зима, теперішнє, майбутнє, а передаються ці поняття прислівниками на зразок: коли тепло, коли холодно тощо.

Лексико-семантичне поле має ієрархічну будову. Воно складається з лексико-семантичних груп, а лексико-семантичні групи з менших за обсягом мікросистем — синонімічних рядів, антонімічних пар, гіперо-гіпонімів, конверсивів тощо. Так, скажімо, в темпоральному лексико-семантичному полі виділяються лексико-семантичні групи назв точних і неточних часових відрізків, а в межах цих лексико-семантичних груп виділяються мінімальні сематичні об'єднання: синонімічні ряди (час, пора; день, доба), антонімічні пари (день — ніч, літо — зима, вічність —мить). Найпоширенішими в лексико-семантичній системі є гіперо-гіпонімічні (родо-видові) відношення (тюльпан,гвоздика, гладіолус,ромашка ... — квіти; квіти, кущі, дерева... — рослини; січень, лютий, березень... —місяці; хвилини, години, дні, місяці, роки ... — час). Вони притаманнівсім пластам лексики і є найважливішими чинниками, якіоб'єднують і структурують лексико-семантичну систему.

СИНТАГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ — лінійні зв'язки слова, його сполучуваність, контекст. Кожне слово поєднується не з будь-яким іншим словом, а тільки з певними словами. Так, наприклад, слова гайнувати і розтринькувати поєднуються

тільки з одним словом — відповідно час і гроші, слово без-

пробудний — із двома лексемами — сон і п'яниця.

Між значеннями слова та його сполучуваністю існує тісний зв'язок. Значенням слова зумовлюється його сполучуваність, а розширення чи зміна сполучуваності слова(вживання слова в незвичайних контекстах) призводить

до зміни його значення. Так, зокрема, вважають, що рос.слово предать мало значення "передати", але оскільки воно часто вживалося в словосполученнях і фразах типу предать Христа, Иуда предал Иисуса, то згодом набуло значення "зрадити".

Як і лексична парадигматика, лексична синтагматика є специфічною для кожної мови. Пор.: укр. насипатиборщу — рос.налить борща, укр. брати участь — рос. принимать участие; укр. дуже добре — болг. много добре; укр. чорний хліб — англ. brown "коричневий" bread.

Через стійкість опозицій між словами, стійкість полів, сполучуваності слів, іншими словами через стійкість парадигматики і синтагматики, лексико-семантична система кожної мови є унікальною, неповторною. Вона відображає національний менталітет, глибокі традиції культури і сама стає фактом духовної культури народу. Вибираючи слова в процесі комунікації, мовець свідомо чи мимовільно враховує їх парадигматичні й синтагматичні зв'язки, які є в його мовній свідомості.

Питання 41 Характеристика різних груп слів , що входять до словникового складу мови

До лексико-семантичної системи мови належать слова, різні за їх семантикою, функціями,важливістю, використанням у мовленні, територіальним поширенням, стійкістю в часі, стилістичною характеристикою, походженням тощо.

До центра лексико-семантичної системи належать найбільш необхідні слова, на периферії знаходяться рідковживані і не всіма вживані слова. Отже, за соціальною важливістю лексику поділяють на активну й пасивну.

АКТИВНА ЛЕКСИКА — частовживані (вони ж і загальновживані) слова. Цю лексику використовують усі носії мови незалежно від професії, освіти, місця проживання тощо .До активної лексики належать такі тематичні групи:назви спорідненості, назви частин організму людини і тварин, назви свійських і широковідомих диких птахів, назви риб, рослин, явищ природи, часових понять, жител та їх частин, предметів і процесів харчування, одягу, взуття, почуттів, кольору, смаку, розміру, чисел, усі займенники й широковживані службові слова. Серед активної лексики виділяється основний словниковий фонд — ядро словника, найбільш необхідні слова.

ПАСИВНА ЛЕКСИКА — це рідковживані (вузьковживані, нечастотні) слова, якими переважно є застарілі слова (зигзиця, перст, челядь, пастир), слова, які тільки-но з'яви лися в мові (брифінг, кіднепінг, пейджер), а також професіоналізми, екзотизми, жаргонізми й арготизми. Професіоналізми — слова, що їх уживають люди, об'єднані певною виробничою діяльністю, тобто слова, притаманні мовленню представників певної професії: забій, врубмашина, на-гора (шахтарі); перкусія, пальпація, ремісія, кома (медики).

Діалектизми — слова, які вживають на певній території: вуйко "дядько по матері", стрий "дядько по батькові", нанашко "хрещений батько", шваґер "шурин", бараболя, крумплі "картопля", блават "волошки", жалива"кропива", вивірка "білка", нецьки "ночви", кертиця"кріт", когут "півень".

Екзотизми — слова, які позначають властиві іншим народам або країнам поняття: гуайява "плодове дерево з тропічної Америки",чинара "дерево з роду платанових, яке росте в Середній Азії й має символічне значення", ікебана "мистецтво складання букетів, поширене в Японії, а також сам букет, складений за принципами ікебани", корида "бій на великій арені кінних бійців із розлюченими биками.

Жаргонізми або сленгові слова, — слова, властиві розмовній мові людей, пов'язаних певною спільністю інтересів. Наприклад, у студентському мовленні можна почути такі жаргонізми, як хвіст "заборгованість",плавати "слабо знати матеріал", автомат "залік за результатом роботи в семестрі". Засилля жаргонізмів у мовленні сучасних молодих людей завдає великої шкоди. Вони висушують, забруднюють і вульгаризують усне мовлення молоді, по-своєму стандартизують його, наповнюють сумнівними дотепами, заглушують живу думку, справжню мовну творчість, позбавляють мовлення індивідуальної своєрідності.

Арготизми — спеціальні слова й вирази, типові для якогось соціального прошарку, вживані з метою засекречення комунікації (щоб сторонні не розуміли, про що йдеться). Так, в українському жебрацькому й лірницькому арго вживалися такі слова, як дулясник "вогонь", макохтій "місяць", кунсо "хліб", хаза "хата", камуха "шапка", обоки "чоботи", морзуля"цибуля". В умовному мовленні сучасних злочинців вживаються такі слова, як гранд-отель "велика тюрма", опричник "працівник органів безпеки", бугор "високопоставлений чиновник", жорж "шахрай", гризун "жебрак", граматика "акордеон" тощо.

На периферії лексико-семантичної системи знаходиться також вульгарна та лайлива лексика. Необхідно підкреслити, що до активної лексики відносять слова, які часто вживаються всіма людьми, незалежно від їх соціального стану, освіти, професійної діяльності тощо. Нерідкі випадки, коли пасивні слова є активними серед певного соціального прошарку людей.Наприклад, слова лекція, аудиторія, семінар, тема, конспект належать до пасивної лексики, однак вони активно використовуються в учнівському й студентському середовищі (в мовленні тих, хто навчається і хто навчає, це активна лексика).Не буде перебільшенням твердження, що в мовленні злочинців та мафіозних структур арготизми належать до активної лексики. Отже, з погляду вживання лексику поділяють на загальнонародну (вживається всіма незалежно від соціального стану і на всій території поширення певної мови) і соціально та територіально обмежену. Статистичні дані вживаності слів фіксуються в так званих частотних словниках, у яких слова подаються не за алфавітом, а за спадом частот. Говорячи про активну і пасивну лексику, слід також згадати про такі явища, як табу й евфемізми.

Табу — полінезійське слово, яке стосується етнографії:означає заборону на вживання тих чи інших слів, виразів або власних імен через забобони, вірування, з цензуних і етичних міркувань. У сучасних мовах до табу можна віднести тенденцію не говорити прямо про смерть, тяжку хворобу, уникати згадок про "непристойні" предмети тощо.

Евфемізми — слова або вислови, які вживають замість заборонених слів. Це переважно нейтральні слова або вирази, що вживаються замість синонімічних слів, які, на думку мовця, є непристойними, грубими або нетактовними. Так, замість умер в українській мові вживають упокоївся, спочив (у Бозі), відійшов у вічність; подібне маємо в англійській мові: to be no more, to be gone, to lose one's life, to breathe one's last, to pass away.

За стилістичною класифікацією вся лексика поділяється на стилістично нейтральну і стилістично забарвлену.

Стилістично нейтральна лексика — слова, які вживаються в усіх стилях мови (розмовно-побутовому, художньої літератури,публіцистичному, науковому, офіційно-діловому). Вони не мають стилістичного забарвлення і є загальновживаними: батько, мати, довгий, новий, жити, робити, давати, дарувати, думати, такий, цей, п'ять, сто,потрібно та ін. Таку лексику називають ще міжстильовою.

Стилістично забарвлена лексика — лексика, яка вживається в певних стилях. її поділяють на лексику високу (книжну, піднесену) і лексику знижену.

Висока (книжна) лексика — лексика, яку використовують передусім у літературно-писемному і піднесеному усному мовленні — науковому й публіцистичному, в ділових документах, в художній літературі.До піднесеного стилю належать:поетична лексика: укр. блакить, відлуння, живодайний, зоріти, легіт, осяйний, розмай, діброва тощо; рос. година, твердыня, отчизна, стяг. Народно-поетична лексика (вживається в народних піснях, думах тощо): укр. бранець, гожий, лілея, розмай-зілля, лебідонька, голубонькабуйний вітер, чисте поле, бистра (тиха) вода; рос. травушка-муравушка, добрый молодец, красна девица, горегореваньице, леса дремучие, мать-сыра земля, буйная головушка, пригорюниться.

Наукова лексика поділяється на загальнонаукову, тобто таку, що вживається в різних галузях наук (індуція, дедукція, метод, синтез, аналіз, аргумент, концепція тощо) і вузькоспеціальну (вживається в окремій конкретній науці): суфікс, префікс, підмет, фонема, метатеза, енкліза; лірика, сентименталізм, футуризм,постмодернізм, ямб, хорей; бісектриса, діагональ, конус. Серед наукової лексики виділяють терміни. Термін— спеціальне слово або словосполучення, яке служить точним позначенням понять якоїсь галузі науки. Між ними постійно відбувається обмін: термінологізація загальновживаної лексики (пор. укр. гніздо зозулі — гніздо навушників, кулеметне гніздо; корінь дерева — корінь слова; закінчення роботи — нульове закінчення, залетіла мушка — приціл на мушку; нім. Hahn "півень" — Hahn "кран", Ваг"ведмідь" і Ваг "частина парового молота". Терміни — надзвичайно динамічний шар лексики. 90% нових слів — це терміни. Вважають, що нині тільки в хімії є 2 млн. термінів. Терміни вивчає самостійна лінгвістична наука — термінознавство.

Професіоналізми (про них ішлося вище). Правда, не всі професіоналізми можна віднести до високої лексики.Зрозуміло, що такі вирази, як крутити бублика чи рос. мотор барахлит, мотор чихает належать не до високої, а низької лексики.

Публіцистична лексика: партократ, неділимщик, ідеологічні ритуали, шістдесятники, імперія зла, ідеологічні противники, посттоталітарне суспільство, інформаційний простір, порушити питання, тривожний сигнал.

Офіційно-ділова лексика (концеляризми) — слова,які обслуговують канцелярське діловодство: протокол, заява, акт, жилплоща, квартиронаймач, платоспроможний,вищезгаданий, нижчепідписаний, нарахування, декрет, позов; рос. уведомление, надлежит, оказывать помощь, настоящим доводится до вашего сведения, взыскание с работника имущественного ущерба.

До низького стилю належать:

Розмовно-побутова лексика — слова, поширені в розмовно-побутовому стилі усного літературного мовлення:дурниці, відлюдько, замазура, гуляка, зальоти, лахміття, перекинчик, бабахнути, барахтання, замакітритися, канючити, лупцювати, репетувати, шастати, хуткий, навсидячки; рос. наобум, охота "бажання", врасплох,дребедень, сумбур, парень, картошка, мямлить, огорошить,надо. Це літературні слова, але в офіційному мовленні недопускаються.

Просторічна лексика — слова, які вживають у літературній мові з метою зниженої, грубуватої оцінки певних явищ чи предметів: пузо, звиняйте, замандюритися,лісапед, самописка; рос. угробить, смыться, катись, ложить (замість класть), сморозить "сказати дурницю", до лампочки, помереть, глазеть, загибать, "прибріхувати" спятить "зійти з розуму", обратно "знову" тощо. Просторіччя знаходяться на межі літературної мови.

Діалектизми. Потрібно зробити застереження, що хоча діалектизми перебувають за межею літературної мови, однак бувають випадки, коли окремі з них увіходять до літературної мови й навіть набувають ознаки високого стилю, як, наприклад, полонина, плай, трембіта, тронка.

Вульгарна та лайлива лексика: пика, морда, гаспид,дурило, хам, хамло, сволота, падло, стерво, сатана, га-дина, шкуродер, балда, дилда; рос. обалдуй, подлец, мерзавец, болван, прохвост, хрычовка, сдох тощо.

Жаргонізми та арготизми

Як бачимо, до стилістично забарвлених слів належать слова пасивної лексики, а до стилістично нейтральних —слова активної лексики, хоча ці групи співвідносних слів не повністю збігаються, бо до стилістично нейтральної лексики належать і рідковживані слова. Знання стилістичної належності слів, правильне їх сприйняття, оцінка і використання — одна з доконечних умов високої культури мовлення.

Питання 42 Поняття про етимологію, принципи наукової етимології

Етимологія (від гр. etymon "істина" і logos "наука") - розділ мовознавства, який вивчає походження слів. Завдання й основна мета етимології — знайти й пояснити давні (первинні) значення та форми слів. Важливим поняттям етимології є внутрішня форма, тобто спосіб мотивації слова, семантична й структурна співвіднесеність морфем, із яких воно складається, з іншими морфемами.Іншими словами, внутрішня форма — це покладена в основу називання ознака при утворенні нового значення,яке відображає ту ознаку, за якою названо предмет. Внутрішня форма мотивує звуковий вигляд слова, вказує причину, за якою дане значення виражене саме цим словом. Вибір ознаки, що лежить в основі називання, тобто є внутрішньою формою, не завжди визначається її важливістю. Нею може бути одна з багатьох ознак, яка випадково привернула увагу. Це є причиною того, що в різних мовах один і той самий предмет називається на основі різних ознак. Пор.: укр. швець "той, що шиє",рос. сапожник "той, хто робить чоботи (рос. сапоги)",болг. обущар "той, хто робить взуття", нім. Schuhmacher"той, хто робить черевики"; укр. веселка пов'язана з веселий, рос. радуга від рад або райдуга "весела дуга",нім. Regenbogen буквально перекладається як "дощова дуга". Є слова з виразною внутрішньою формою, як, наприклад, читальня "приміщення, де читають", їдальня "приміщення, де їдять", пральня "приміщення, де перуть" чи назви рослин соняшник, безсмертник, незабудка або назви українських і білоруських місяців лютий, квітень,травень, липень, серпень, жовтень, листопад; сакавік,красавік, жнівень тощо. Однак більшість слів мають приховану внутрішню форму. Втрату словом своєї внутрішньої форми, тобто етимологічних зв'язків із спорідненими словами (відповідно й первинного значення), називають деетимологізацією. Не кожен пересічний мовець здогадається, що слово жінка пов'язане зі словами ген, генеза, генетив і мотивоване значенням "та, яка народжує", що слово вікно споріднене зі словом око, хист із хитрий, олівець із олово,долоня з долина, що слова початок і кінець мають один корінь, що рос. ожерелье пов'язане зі словом горло, що укр. начальник і польське naczelnik мають різне походження (начальник від начало, a naczelnik від czolo "чоло"),що нім. Elephant "слон" і укр. верблюд походять від одногой того самого слова. Розрив зв'язку з однокореневими словами наступає внаслідок фонетичних змін (слова початок і кінець походять від одного кореня, в якому чергувалися голосні [о] і [є] — кон/кен; [о] в українській мові перейшло в [і] за аналогією до інших форм цього слова, де [о] було в закритому складі; [к] перед голосним переднього ряду [є] перейшло в [ч], а єн за законом відкритого складу перетворилося в носовий голосний [§], який згодом перейшов у [а]) та перебудови семантичних зв'язків (рос. понедельник деетимологізувалося, оскільки неделя "день тижня,коли нічого не роблять (не делают)", стало використовуватися на позначення тижня).Деетимологізація уможливлює поєднання слів, які за живої етимології були б неможливими (біла білизна, синя білизна, чорне чорнило, червоне чорнило, рос. путешествовать поездом).Внутрішню форму слова можна встановити лише шляхом наукового етимологізування, тобто враховуючи закономірності фонетичних, словотвірних і семантичних змін.Забута внутрішня форма, яка відкривається при спеціальному дослідженні, називається етимоном.

НАУКОВА ЕТИМОЛОГІЯ пов'язана з порівняльно-історичним методом і ґрунтується на шести принципах: фонетичному, семантичному, словотвірному, генетичному, речовому і просторовому.

Фонетичний принцип передбачає врахування фонетичних законів, тобто встановлених закономірностей звукових змін і всередині мови, і в групі споріднених мов. Так,враховуючи зміну дифтонга [аі] на довгий голосний [є],перехід [к] в [ц] передголосним переднього ряду, а також перехід [і] в [є] в російській мові та [і] в українській мові, ми можемо навести такі відповідники: лит. kaina "ціна", рос. цена, укр. ціна.

Семантичний принцип зобов'язує дослідника відшукати спільність у значеннях етимона й етимологізованого слова, враховуючи закономірності семантичних змін. Так, наприклад, слово лебідь пов'язують із індоєвропейським коренем *elb "білий" (лат. albus "білий", нім. Elba,чеськ. Laba — назва ріки, "біла") і вважають, що назва ця дана за кольором. Давати назви птахам за кольором —досить поширене явище (синиця, ворона, соловей "сірий"та ін.). Значить, така етимологія не порушує семантичний принцип.

Словотвірний (морфологічний) принцип передбачає з'ясування морфемної структури слова. Так, слово пир походить від пити, тому що це не заперечується його морфемною будовою: корінь пи- і суфікс -р (такий суфікс мають слова жир, дар, які відповідно походять від жити ідати).

Генетичний (генеалогічний) принцип полягає в зіставленні слів тільки споріднених мов, тобто в забороні виходити за межі мовної сім'ї.Речовий принцип передбачає звернення до позначуваних словом реалій і речей, до етнографії. Так, назва квітки братики стає зрозумілою, коли врахувати, що кожна квітка складається з поєднаних двокольорових пелюсток.Етимологію слова червоний можна розкрити лише знаючи, що червону фарбу виготовляли з черв'яків (кошенілі).

Просторовий принцип полягає в урахуванні географічної локалізації слова, що може допомогти встановити, з якої мови запозичене слово.

Питання 43 Історичні зміни словникового складу. Історична лексикологія

Лексична система, як і мова в цілому, постійно змінюється, причому порівняно з фонологічною і граматичною системами — найшвидше. Одні слова зникають із мови,інші — з'являються. Змінюються й значення слів. Зміни в лексиці зумовлені як позамовними, так і внутрішньомовними причинами.

ПОЗАМОВНІ (ПОЗАЛІНГВАЛЬНІ) ПРИЧИНИ — це зміни в навколишньому світі. Будь-яке нововведення в техніці, побуті, суспільному житті, у сфері культури та ідеології супроводжується появою нових слів, а зникнення тих чи інших знарядь, форм побуту, суспільних явищ спричинює зникнення відповідних слів. Таким чином, мова в своєму словнику віддзеркалює всі суспільні зміни.

ВНУТРІШНЬОМОВНІ (ІНТРАМОВНІ, ВНУТРІШНЬОЛІНГВАЛЬНІ) причини зміни словникового складу представлені тенденціями до економії, уніфікації, системності мовних засобів, варіювання номінацій із різними мотивацією, походженням, завданнями експресивно-емоційної та стилістичної виразності.

Є чотири типи змін у лексико-семантичній системі: 1) зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява нових слів; 4) поява нових значень.

Ці лексико-семантичні зміни відображені в таких поняттях, як архаїзми, історизми, неологізми і запозичення.

Архаїзми (від гр. archaios "стародавній") - застарілі слова, які вийшли з активного вжитку, але збереглися в пасивному словнику.

Розрізняють власне архаїзми й історизми.

ВЛАСНЕ АРХАЇЗМИ — слова, які називають предмети та явища, що існують і тепер, але витіснені з активного вжитку іншими синонімічними словами. Наприклад: чадо "дитина", лицедій "артист", зегзиця"зозуля", десниця "рука", самокат "велосипед", аероплан "літак", перст "палець", дзиґар "годинник".

Власне архаїзми поділяють на лексичні та семантичні.

Серед лексичних архаїзмів виділяють: 1) власне лексичні архаїзми (див. усі вищенаведені приклади); 2) лексико-словотвірні (рос. пастырь при сучасному пастух, рыбарь при сучасному рибак); 3) лексико-фонетичні (піїт"поет", рос. ирой "герой").

Семантичні архаїзми — застарілі значення наявних в активному словнику слів. Так, скажімо, слово язик втратило значення "народ, етнос": "Встане правда! Встане воля! І тобі одному помоляться всі язики Вовіки і віки"(Т. Шевченко). Слово живот перестало вживатися в російській мові у значенні "життя": "Не в честном бою положил свой живот, а сгинул от беглого каторжника"(О. Пушкін).

Історизми — слова, які вийшли з ужитку в зв 'язку зі зникненням позначуваних ними понять.

Наприклад: війт "сільський староста", осавула "прикажчик у панському будинку", волосний "посадова особа, яка працювала у волосній управі", десяцький "поліцейський служитель на селі", сотник "особа, що очолювала сотню — складову частину полку", січовик "січовий стрілець", кожум'яка "майстер, що виробляв сирицю; мнець", чумак "візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу", досвітки "зібрання сільської молоді, організовані для спільної праці та розваг в осінній та зимовий час"; рос. боярин, кадет, шкраб (складноскорочене слово зі словосполучення школьный работник), колесовать і укр. Колесувати "піддавати дуже жорстокій смертній карі, ламаючи кістки на спеціально обладнаному колесі, що крутиться"; англ. halberd "алебарда", musket "мушкет", visor "забрало".

Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак вони можуть повертатися в мову, якщо відновлюються відповідні чи подібні реалії. Так, зокрема, в останні роки отримали друге життя колишні історизми гривня, віче, пластун;рос. дума, губерния, губернатор тощо. Водночас нерідко до історизмів переходять слова, які виникли зовсім недавно, як, наприклад, лікнеп, раднаргосп, перебудова.Історизми використовують у художній літературі для відтворення історичного колориту, а архаїзми — для створення піднесеного і зниженого стилів.

Неологізми (ВІД гр. neos "новий" і logos "слово") - нові слова, що виникли за пам'яті людей, які їх використовують. Наприклад: беркутівець "член спецпідрозділу"Беркуттіньовик "той, хто приховано займається бізнесом", грошопровід "кредитна лінія ", роздержавлення "приватизація державних підприємств", українськість"усвідомлення себе причетним до української нації та держави", Див. ще: факс, дистрибютер,брокер, дилер, менеджер, пейджер, електорат, ваучер, кіднепінг тощо.

Поняття "неологізм" є історичним і відносним, бо всі слова колись були неологізмами. Так, скажімо, нещодавно неологізмами були космонавт, універсам, синтетика,ЕОМ, дизайнер, лазер, склопластик, сінаж, пилососити, безрозмірний, джинси, глобальний, бадмінтон, технар, відеотелефон, стрес, юніор, акселерат, перфокарта, перебудова, несун, а тепер вони втратили новизну, і деякі з них уже вийшли з активного вжитку.

Розрізняють неологізми лексичні й семантичні.

Лексичні НЕОЛОГІЗМИ — абсолютно нові слова як за значенням, так і за звучанням. Усі вищенаведені неологізми є лексичними.

СЕМАНТИЧНІ НЕОЛОГІЗМИ — нові значення в уже наявних словах. Спершу хтось ужив якесь слово в незвичайному для нього контексті, згодом це контекстуальне значення за суспільної необхідності стає загальновживаним, тобто переходить із мовлення до мови. Так, скажімо, слово берегиня мало значення "русалка", тепер воно стало вживатися у значенні "жінка". Такими семантичними неологізмами свого часу були супутник у значенні "запущений у космос об'єкт, який рухається за інерцією навколо небесного тіла" (раніше це слово мало лише значення "той, хто йде, їде, подорожує разом із ким-небудь").

АВТОРСЬКІ НЕОЛОГІЗМИ, ЯКІ називають оказіоналізмами (від лат. occasionalis "випадковий"), становлять окрему групу. Так, зокрема, в поезії І. Драча є такі його говотвори, як журбота, засмута, білогруддя, чорнобров'я, у Д. Павличка — ластівочість, у М. Вінграновського — зненавидь, у Ліни Костенко — орліший, у І. Світличного — трояндиться, у В. Стуса — паверх, паниз, нажиття і паскін. Деякі авторські неологізми увійшли до літературної мови. Так, зокрема, створені М. Старицьким лексеми байдужість, мрія, майбутнє, незагойний, нестяма, І. Франком чинник, І. Верхратським звіт міцно прижилися в нашій мові, навіть увійшли до активного словника.

Загалом неологізми виникають декількома шляхами: вони творяться з наявного в мові матеріалу властивими для даної мови словотвірними способами, інколи штучно (газ, нейлон, кодак), часто запозичуються літературною мовою з діалектів і з інших мов. Іншомовні запозичення становлять наичисельнішу групу серед неологізмів.

Історична лексикологія — розділ мовознавства, який вивчає історію лексичного складу мови - його формування й розвиток, історію слів та їх значень, зміни в різних групах слів.

Питання 44 Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень

Запозичення

Жодна культура світу не розвивається в ізоляції, відірвано від інших культур. Контакти народів зумовлюють культурний обмін, в тому числі обмін слів. Тому в кожній мові, крім "своїх", є "чужі", тобто запозичені слова. Так, скажімо, в лексичному складі корейської мови є 75% китаїзмів, в англійській — до 60% слів французького походження. Крім зовнішніх чинників, запозичення стимулюються внутрішніми чинниками. По-перше, це намагання уникнути полісемії, закріпити за своїм і чужим словом різні смислові відтінки. Наприклад: варення "зварені в цукровому сиропі, меді чи патоці ягоди або фрукти" і джем (англ. jam) "желеподібне варення"; подорож "поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання" і круїз (англ. cruise) "подорож по воді".

Розрізняють матеріальні запозичення і калькування.

Матеріальне (лексичне) запозичення — запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю (значення й експонент). Наприклад: лазер (англ. laser, що є скороченням, яке складається з перших букв виразу light amplication by stimulated emission of radiation "підсилення світла за допомогою індукованого випромінювання"), мітинг (англ.meeting), тінейджер (англ. teenager "підліток від 13 до 19 років),гейша (японськ. гейся "жінка, яку наймають на прийоми,банкети для розважання гостей"), кімоно (японськ., буквально — "одяг").

Калькування (від фр. caique "копія") — копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова. За калькування переймаються лише значення іншомовного слова та його структура, але не його матеріальний екс-понент. Так, наприклад, укр. недолік є калькою рос. недочет, самовизначення — калькою самоопределение, займенник — калькою лат. ргопотеп, хмарочос — калькою нім. Wolhenhratzer (Wolke "хмара", kratzen "чесати"); рос. небоскреб — калькою англ. skyscraper {sky "небо", scraper"скребти"), рос. представление — калькою нім. Vorstellung (vor "перед", stellen "ставити"), нім. Selbstbildung (selbst"сам", Bildung "освіта") — калькою рос. самообразование.

Крім кальок, існують ще напівкальки, коли одна частина слова запозичена, а інша калькується. Наприклад: телебачення (англ. television із гр. tele "далеко" й англ. vision"бачення").

Окремими різновидами є семантичні й словотвірні запозичення.

СЕМАНТИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ — такі запозичення, коли своє слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник. Наприклад, слова правий і лівий, які мали значення відповідно "розташований праворуч" і "розташований ліворуч" під упливом фр. droit і gauche отримали значення "консервативний" і "революційний" (на засіданнях конвенту партія жирондистів сиділа справа, а партія монтаньярів — зліва).

СЛОВОТВІРНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ — такі запозичення, коли власний зміст передається морфемами інших мов. Так, наприклад, слово телефон складене з давньогрецьких елементів tele "далеко" і phone "звук" у США. У давньогрецькій мові такого слова не було, як не було й таких слів, як телеметрія, агробіологія, телетайп тощо.

Запозичення можуть здійснюватися усним і писемним шляхом, можуть бути прямими й опосередкованими. В усних запозиченнях слова сильно пристосовуються до фонетики мови-запозичувачки, навіть можуть бути перекрученими. А в писемних запозиченнях кожна буква передається звуком навіть тоді, коли в мові-оригіналі якийсь звук не вимовляється. Саме через те одне й те саме слово, запозичене усним і писемним шляхом, може звучати по-різному і сприйматись як два різні слова. Наприклад, від гр. krystallos писемним шляхом запозичені укр. кристал та рос. кристалл, а усним — укр. кришталь (можливо, через німецьке посередництво) і рос. хрусталь

Прямі запозичення — запозичення, які безпосередньо переходять із однієї мови до іншої. Так, зокрема, до української мови безпосередньо з польської ввійшли слова місто, стьожка, урядник, мешканець, кпини, кохання, мавпа, розмаїтий, збруя, підлога, посаг, шиба, з російської —мужик, чиновник, сарафан, самовар, нагідки, цілинник, рубильник, духовка.

Опосередковані запозичення — запозичення, які проникли із однієї мови до іншої через посередництво третьої мови (це вже запозичення запозиченого слова). Так, зорема, слово петрушка запозичене російською мовою з польської (pietruszka) через українську. Слова гвинт, фартух, бляха, крохмаль, ринок запозичені з німецької мови (Gewinde, Vortuch, Blech, Kraftmehl, Ring) через польську (gwint, fartuch, blacha, krochmal, rynek). Грецьке алмаз потрапило до української мови через арабську і турецьку.

Проходячи через декілька мов, запозичене слово може до невпізнання змінити свою форму. Так, ім'я Гая Юлія Цезаря, яке стало уособленням верховної влади, залежно від мови, з якої воно запозичувалося, має в українській мові варіанти цар, кесар, цісар, кайзер.

Запозичення — активний процес. Як бачимо з прикладів, мова, яка запозичує слова, переробляє їх, перебудовує, підпорядковуючи своїм внутрішнім закономірностям. Якщо цього з іншомовним словом не відбувається, то воно залишається варваризмом, тобто іншомовним вкрапленням, що більш-менш регулярно вживається, але зберігає своє іноземне обличчя, тобто не стає елементом мови-запозичувачки (о'кей, чао, мерсі, капут, all right, happy end, Hdnde hochl).

Слід зазначити, що запозичені слова втрачають свою внутрішню форму (мотивованість). Так, наприклад, слово помідор в італійській мові, звідки воно запозичене, означає буквально "золоті яблука"; курорт в німецькій мові складається з двох коренів — Киг "лікування" і Ort "місце"; гастроль також у німецькій мові-джерелі складне слово — Gast "гість" і Rolle "роль".

Запозичуються слова, як правило, в одному значенні. Як приклад можна навести запозичене з французької мови депо в єдиному значенні "транспортне підприємство, що забезпечує експлуатацію і ремонт рухомого складу залізниць", тоді як у французькій мові це слово (depot) має вісім значень.

Багато запозичених слів утратили свій іншомовний вигляд, давно стали рідними в мовах, куди вони потрапили.Так, скажімо, ніхто з українців не відчуває, що такі слова, як огірок, вишня, школа є запозиченими.

Серед запозиченої лексики окрему групу становлять інтернаціоналізми.

Інтернаціоналізми — слова, поширені у більшості мов світу. Наприклад: нація, конституція, біологія, університет, декрет, ректор, алгебра, адмірал, іслам, бюро, мораль, політика тощо. Інтернаціональні слова стосуються переважно спеціальної термінології, різних галузей науки і техніки.

Питання 45 Фразеологія. Види фразеологізмів

Фразеологія (від гр. phrasis "вираз" і logos "наука") - 1) сукупність фразеологізмів даної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови.

Предметом фразеології як науки є дослідження природи фразеологізмів і їх ознак, а також виявлення закономірностей функціонування їх у мові.

Фразеологізми — стійкі словосполучення. Це готові сполучення слів, які не створюються в мовленні подібно до вільних словосполучень (новий костюм, великий будинок, читати газети, йти до школи), а відтворюються: якщо мовцеві необхідно вжити фразеологізм, то він його вилучає, як і слово, в готовому вигляді зі свого фразеологічного запасу, а не будує його заново.

Фразеологізми характеризуються відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю, непроникністю.

Фразеологізм — відтворювана ОДИНИЦЯ МОВИ з двох або більше слів,цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою.

Класифікація фразеологізмів

Існують різні класифікації фразеологізмів. Найвідомішою є класифікація фразеологізмів за ступенем злютованості їх компонентів, яку розробив французький мовознавець Ш. Баллі і доповнив російський мовознавець В.В. Виноградов (1894—1969).

За цією класифікацією фразеологізми поділяють на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів. Наприклад: собаку з'їсти "бути майстром у якійсь справі". Тут власні значення слів собака і їсти не відіграють жодної ролі, бо неможливо пояснити, чому знання й досвід передбачають поїдання собак.До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, як: укр. точити ляси (баляндраси) "вести пусті розмови", пекти раків "червоніти від сорому", дати кучми "побити", підсунути свиню "підступно завдати прикрощів комусь", збити з пантелику "викликати розгубленість у кого-небудь, дезорієнтувати"; рос. битьбаклуши "нічого не робити, байдикувати", как пить дать"напевне", реветь белугой "сильно плакати", сапоги всмятку "нісенітниці", у черта на куличках "дуже далеко.

Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (від гр. idioma "самобутній зворот"), під якими розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми. Пояснити, як склалося значення ідіом, — складна етимологічна проблема. Так, наприклад, англ. tit to tat має значення "око за око", але пояснити, що означають слова tit і tat, ніхто не може.Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову. До ідіоми в іншій мові можна лише відшукати ідіому-відповідник, якщо така є, або перекласти її одним словом чи вільним словосполученням. Скажімо, англ. skeleton in the cupboard перекладається як "сімейна таємниця", хоч дослівний переклад — "скелет у буфеті".

Фразеологічні ЄДНОСТІ - семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів.Значення фразеологічної єдності виникає внаслідок уза-гальненого переносного значення вільного словосполучення. Це результат образного метафоричного переосмислення словосполучення. Як приклади можна навести такі фразеологічні єдності: зробити з мухи слона "перебільшити щось", пальцем не ворухнути "нічого не зробити", мілко плавати "не мати достатніх здібностей, сил, знань для певної справи; погано розумітися на чомусь", прикусити язика "замовчати", тримати камінь за пазухою"приховувати ненависть до кого-небудь; готувати помсту",гнути спину "важко працювати", плисти за течією "пасивно підкорятися обставинам"; рос. брать быка за рога "починати з найважчого", сесть в лужу "оскандалитися", положить зубы на полку "голодувати, відчувати нестаток". Як бачимо, для фразеологічних єдностей характерна семантична двоплановість. В окремо взятих ізольованих від контексту таких зворотах не можна однозначно встановити їх семантику, бо такі словосполучення можуть уживатися як вільні у прямому значенні і як фразеологічні в переносному, тобто вони є омонімічними. Наприклад: Стоматолог закінчив примірку і поклав зуби на полицю. Гроші вичерпались, і йому довелося на деякий час покласти зуби на полицю; Плисти за течією ріки значно легше,ніж проти течії. Він усе своє життя плив за течією,ніколи не чинив спротиву. Дівчина намилила голову, апотім змила її теплою водою. На зборах йому добре нами-лили голову.

Фразеологічні сполучення — звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'язане значення. Наприклад: брати участь, досада бере,розквасити ніс;рос. закадычный друг, уклончивый ответ, щекотливый вопрос, потупить глаза, одержать победу, нанести поражение; англ. to break silence "порушити мовчання", to make friends "подружитися"; нім. die Kraft nehmen "позбавити сил", das Wort ergreifen "брати слово".У кожному наведеному звороті всі слова мають своє значення, але одне зі слів реалізує таке значення, як пра-вило, тільки в цьому звороті. Так, скажімо, слово розквасити реалізує значення "розбити до крові" лише зі словами ніс, обличчя та їх синонімами. Слово брати має значення "проймати" тільки у сполученнях зі словами досада, злість (не можна сказати радість бере, щастя бере тощо). Російське слово одержать актуалізує значення "здобути" тільки в поєднанні зі словами победа і верх (не можна сказати одержать образование, одержать деньги тощо), а закадычный "щирий" загалом поєднується лише зі словом друг.

Ті мовознавці, що дотримуються широкого розуміння фразеології, тобто відносять до неї комунікативні одиниці (речення) і будь-які влучні (крилаті) фрази, виділяють четвертий тип фразеологізмів — фразеологічні вирази.

Фразеологічні вирази — стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням.

Фразеологічні вирази — це прислів'я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки й культури: Не все золото, що блищить; Крапля камінь точить; Сім раз відмір, один відріж; І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко); Караюсь, мучусь, але некаюсь (Т. Шевченко,Лиш боротись — значить жить (І. Франко); Та є печальна втіха далебі: комусь на світі гірше, ніж тобі (Ліна Костенко); Любви все возрасты покорны (О. Пушкін); Перейти рубікон (Цезар); У здоровому тілі здоровити дух (Ювенал).

Фразеологізми — це майже завжди яскраві, образні вирази. Вони є важливим експресивним засобом мови. Кожна культурна людина повинна володіти цим скарбом літературної мови.