49. Морфема. Види морфем.

Морфема — мінімальна двостороння одиниця мови.

Так, наприклад, у слові рука виділяються дві морфеми — рук-а. Звукосполучення рук вважається окремою морфемою тому, що за цим звукокомплексом (планом вираження) закріплене значення, пов'язане з поняттям руки. Так само окремою морфемою є -а, бо це також двостороння одиниця: має план вираження — звук [а] і план змісту — "називний відмінок, однина, жіночий рід". Обидві морфеми є мінімальними (елементарними) двосторонніми одиницями, бо їх не можливо поділити на простіші (менші) одиниці, які б також мали вираження і зміст.

Морфеми виділяють шляхом порівняння слів за звучанням і значенням. Якщо певні одиниці на основі порівняння виявляються мінімальними, тобто такими, що не можуть далі ділитися, то це й будуть морфеми. Наприклад:

вода, роса, стіна, лоза, зима, весна

води

воді

водою

води

вод

водами

водах

Зіставивши форми в колонці, можна виділити спільну частину вод і відмінні частини -а, -и, -і, -ою, -ами, ах, а зіставивши форми в рядку — спільну частину -а і відмінні вод-, рос-, стін-, лоз-, зим-, весн-. Усі виділені таким чином елементи мають вираження і зміст, тому їх слід вважати окремими морфемами. Це-зіставлення вказує і на те, що морфеми можуть мати матеріальне вираження і можуть його не мати. Так, зокрема, вод визначаємо як форму жіночого роду в родовому відмінку множини. Але в цьому випадку немає матеріального показника цих значень. Саме відсутність матеріального закінчення і вказує на ці значення. Отже, є всі підстави вважати, що тут наявна морфема, але вона матеріально не виражена. Такі морфеми називають нульовими. Нульову морфему виділяють лише там, де в інших формах цього слова є матеріально виражені морфеми.

Морфема може варіюватися. Оскільки морфема є двосторонньою одиницею, то вона може варіюватися в плані

вираження і в плані змісту. Наприклад, у словах надписати і надіслати одна морфема виступає в двох формаль-

них варіантах — над- і наді-, а в словах надкусити й надбудувати — у двох змістових варіантах: "відняти частину" і "додати частину, збільшити щось". Морфема писможе реалізуватися у таких варіантах, як пис- (писати), пис'- {письмо), пиш- (пишу), морфема рук у варіантах рук- (рука), руч- (доручити), руц'- (руці). Закінчення множини іменників англійської мови реалізується в таких варіантах, як -s (cats [kasts] "коти"), -z (pens [penz] "ручки"), -iz (boxes ['boksiz] "ящики"). Отже, морфема реалізується як певна сукупність варіантів, тобто є абстрактною одиницею, інваріантом, мовною одиницею. Варіанти морфеми називають аломорфами, або морфами. Вони є лінійними мовленнєвими одиницями. Як фонема є класом алофонів, так морфема є класом аломорфів.

У більшості мов морфема не збігається зі складом. Так, у слові дорога є дві морфеми (дорог- і -а) і три склади (до-ро-

га). Повний збіг морфеми і складу характерний для китайської, в'єтнамської та деяких інших мов, у яких цю одини-

цю називають морфосилабемою, або силабоморфемою.

Морфеми мають три основних типи значень:

1. РЕЧОВЕ (ЛЕКСИЧНЕ) ЗНАЧЕННЯ — це узагальнене відображення дійсності, виражене поняття. Так, морфема чит- (чи-

тати, читач, читальня) виражає значення "сприймати щось зображене літерами", морфема добр- (добрий, добро-

та) виражає значення позитивної оцінки, морфема дерев- (дерево, дерев'яний) — значення, пов'язане з "багаторіч-

ною рослиною з твердим стовбуром".

2.ДЕРИВАЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ — значення, яке доповнює речове, уточнює, конкретизує його. Морфема -ач у слові читач

вказує на особу за дією ("той, хто читає"), а морфема -льн- у слові читальня — на приміщення ("місце, де читають").

Дериваційне значення стосується лексики і граматики.

3.РЕЛЯЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ — суто граматичне значення, яке вказує на відношення між словами в реченні. Наприклад:

Хлопчик читає книжку. Він дуже зацікавився цією книжкою. Тут морфеми -є, -у, -єю, -ою мають реляційне значення.

Види морфем

Морфеми поділяються на сегментні й несегментні.

1).Сегментні морфеми - морфеми, які виділяються шляхом сєгментування (членування) лінійної одиниці — слова.

Сегментні морфеми, в свою чергу, поділяються на корені й афікси.

1.КОРІНЬ — сегментна частина, що є спільною для всіх споріднених слів. Він є центром слова, носієм речового

(лексичного) значення. Корінь обов'язково наявний у кожному слові, через що корені кількісно не обмежені (їх кіль-

кість постійно збільшується у зв'язку з появою нових слів). Слово може мати у своєму складі два і більше коренів:

укр. водогін, англ. blackboard "дошка" (буквально "чорна дошка"), фр. timbre-poste "поштова марка", нім. Worterbuch

"словник" (буквально "словникова книжка").

2.АФІКС — службова морфема, приєднана до кореня, яка виражає граматичне і словотвірне значення. Афікси мають лексико-граматичне, тобто дериваційне (руч-к-a, ви-ручити), або власне граматичне, реляційне значення (рук-а, руки, рук-ою). Правда, є афікси, які не мають ні дериваційного, ні реляційного значення, а служать лише для поєднання двох коренів в одне слово (рук-о-ділля). Таке значення можна назвати формально-структурним. Деякі афікси виконують формально-класифікаційну функцію, як, наприклад, афікс -и- у слові приручити вказує на те, що це дієслово належить

до другої дієвідміни (пор. зеленіти, веселіти, де афікс -і- вказує на належність цих дієслів до першої дієвідміни).

Афікси мають значно абстрактніше значення, ніж корені. На відміну від коренів вони кількісно обмежені, їх можна

полічити, подати списком.

Залежно від позиції щодо кореня афікси поділяються на префікси, постфікси, інтерфікси, інфікси, циркумфікси і трансфікси.

-Префікс—афікс, який стоїть перед коренем. Наприклад: заїхати, в'їхати, при-їхати, виїхати, з'-їхати, пере-їхати, до-

їхати; англ. im-possible "неможливий", unknown "невідомий", нім. ver-kaufen "продавати", ein-treten "входити", auf-stehen "вставати". Префікси є в індоєвро-пейських, семіто-хамітських, кавказьких, австронезійських та інших мовах. Відсутні вони у фінно-угорських, тюркських, монгольських, тунгусо-маньчжурських, корейській, іранській, ескімоській мовах.

-Постфікс— афікс, що стоїть після кореня. До постфіксів належать суфікси і флексії (закінчення).

а).Суфікс — афікс, що стоїть між коренем слова і закінченням: баб-ус-я, знахар-к-а, поль-к-а, орл-ин-ий; англ. teach-er "учитель", eatable "їстівний", beauti-ful "прекрасний"; нім. Schon-heit "краса".

б).Флексія або закінчення, — змінний афікс, що стоїть у кінці слова і виражає синтаксичні відношення між словами у словосполученні й реченні. Наприклад: сел-о, біл-ий, англ. reads "читає", нім. frag-st "питаєш". Флексія виражає реляційне граматичне значення й утворює різні форми слова. Її не можна усунути зі складу слова без руйнування його

цільнооформленості: вікн/о, чорн/ий, розумн/ий, пиш/у.

У мовознавстві є й інше розуміння постфікса. Дехто схильний ним вважати лише афікс, який стоїть у слові після його закінчення, наприклад, укр. смієшся, рос. трудящийся, нім. Kinderchen, де афікси -ся, -chen стоять

після закінчень -єш, -ий, -ег.

-Інтерфікс— афікс, що стоїть між двома коренями і служить для зв'язку цих коренів у одному складному слові. На-

приклад: пароплав, земл-е-мір, нім. Klasse-n-heft "класний зошит", Arbeit-s-tag "робочий день". Дехто до інтерфіксів відносить й так звані прокладки між коренем і суфіксом, які використовуються для утворення зручної для вимови форми (для уникнення збігу приголосних, фонетичних чергувань тощо): шосе-й-ний, дністр-ов-ський, ялт-ин-ський.

-Інфікс — афікс, вставлений у середину кореня. Наприклад: гр. elabon "узяв" — la-m-bano "беру", лат. pigmentum "фарба" (корінь pig-) —pi-n-go "фарбую", англ. stood "стояв" — sta-n-d "стояти".

- Циркумфікс або конфікс — перерваний афікс, який охоплює з двох боків корінь. Як приклад такої морфеми можна назвати нім. ge-t, ge-en, які утворюють форми пасивного дієприкметника (Partizip II): ge-mach-t "зроблений", ge-les-en "прочитаний". Дехто до циркумфіксів відносить усі випадки префіксально-суфіксального словотворення: за-річ-ч (я), рос. за-тыл-ок.

- Трансфікс — перерваний афікс, вставлений у перерваний корінь. Трансфікси наявні в арабській мові: bank "банк" — bunuk "банки" (трансфікси а, и-и).

2).Несєгментні морфеми — морфеми, які не можливо вичленити сегментуванням слова.

До них належать нульова морфема і суперсегментні морфеми.

1.НУЛЬОВИМИ можуть бути флексії (вода — водо, зима — зим0; рос. беле — бела), суфікси (киян-ин — киян0, бол-

гарин — болгарв) і префікси (болг. охубав — по-хубав —най-хубав "найкращий").

2.СУПЕРСЕГМЕНТНИМИ є морфеми, які розміщуються над сегментами. Це морфеми наголосу (ру-ки — руки, англ. progress "прогрес", progress "прогресувати") і морфеми тону (в деяких мовах, як, зокрема, в мові тлінгіт, майбутній час дієслова утворюється високим тоном, а минулий — низьким).

Із функціонального погляду афікси поділяються на словотворчі і формотворчі.

СЛОВОТВОРЧИЙ АФІКС — афікс, який служить для творення нових слів. Наприклад: учи-пги — учитель — учите-лъ-к-а; англ. read "читати" — read-er "читач", friend "друг" — friend-ship "дружба", help "допомога" — helpless "безпорадний, безпомічний", book "книжка" — bookish "книжковий"; нім. Bruder "брат" — Bruderschaft "братерство", schon "гарний" — Schon-heit "краса", arbeiten "працювати" — Arbeit-er "робітник".

ФОРМОТВОРЧИЙ АФІКС — афікс, який служить для творення форм того самого слова: стіл — стола, стол-у, іду —ідеш — іде, голосний — голосн-іш-ий, писа-ти — писа-в —писа-л-и; англ. book "книжка" — books "книжки", write "писати" — writes "пише", нім. Feder "перо" — Feder-n "пера", schreiben "писати" — schreib-e "пиши" — schreibst "пишеш" — schreib-t "пише".

Як бачимо, формотворчі афікси поділяються на флективні, що служать для словозміни (стол-а, стол-у, ід-у, ідеш), і власне формотворчі, які, як правило, займають позицію між коренем і флексією (голосн-іш-ий, писа-л-и).

Є випадки, коли деякі афікси можна одночасно інтерпретувати як словотворчі і як формотворчі. До цих випадків належать префіксальне творення дієслівних видів (писати — на-писати, під-писати, с-писати, пере-писати тощо), де префікс утворює форму доконаного виду і нове слово, та суфіксальне творення іменників зі значенням одиничності, як, наприклад, горох — горош-ин-а (суфікс –ин творить і нове слово, і нову форму жіночого роду).