36 Розділи лексикології

Лексикологія (відгр. lexikos "такий, щостосуєтьсяслова" і logos "наука") — розділнаукипромову, якийвивчаєлексику (словниковий складмови).

Лексикологіясуттєвовідрізняєтьсявідфонетикиіфонології. Якщо фонетика й фонологія вивчають односторонні одиниці, що мають лише план вираження, то лексикологія — двосторонні одиниці, які мають план вираження і план змісту.

Розрізняють загальну, конкретну, історичну, зіставну й прикладну лексикологію. Загальна лексикологія встановлює загальні закономірності будови, функціонування й розвитку лексики. Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови. Історична лексикологія займається історією словникового складу, причинами й закономірностями його зміни. Зіставна лексикологія досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між ними або з метою виведення спільних семантичних закономірностей. Прикладна лексикологія вивчає питання укладання словників, перекладу, лінгводидактики й культури мовлення.

Лексикологія — багатоаспектна наука, яка вивчає природу й суть слова, його виникнення та зміну, визначення значення слівта їх уживання, структуру словниковогоскладу мови, шляхи його поповнення та ін. У компетенції лексикології й сталі словосполучення. Такий широкийспектр лексикологічних проблем зумовив необхідність розрізняти лексикологію у вузькому й широкому значеннях. Якщо у вузькому значенні лексикологія (власне лексикологія) — це розділмовознавства, що вивчає словниковий склад мови, то в широкому значенні — це загальне позначення всіх розділів, які вивчають слово.До лексикології в широкому значенні слова належать такі науки:

1) власне лексикологія — наука про словниковий склад;

2) семасіологія (відгр. semasia "знак, значення") —наукапрозначенняслів. їїщеназиваютьлексичноюсемантикою(від гр. semantikos "позначальний"). Слово семантика дуже часто вживається і в розумінні "значення".  Однак під семантикою розуміють:

а) весь зміст, інформацію, передавані мовою або якоюсьїї одиницею (морфемою, словом, словосполученням, реченням);

б) розділ мовознавства, який вивчає цей зміст,інформацію;

3) ономасіологія (від гр. onomasia "називання, йменування") — наука, яка вивчає процеси найменування. її називають ще теорією номінації. Ономасіологія протиставляється семасіології за спрямуванням, напрямком дослідження. Якщо семасіологія йде від позначення (слова) дозначення, то ономасіологія веде дослідження від речі або явища до думки про них і до їх позначення мовними засобами;

4) етимологія (від гр. etymon "істина") — наука, якадосліджує походження слів;

5) фразеологія (від гр. phrasis "мовний зворот, фраза") — наука про стійкі словосполучення;

6) ономастика (від гр. onomastikds "той, що стосується імені", onomastike" мистецтво давати імена") — наукапро власні назви, яка складається з антропоніміки(гр. antropos "людина") — науки про імена людей і топоніміки (від гр. topos "місце") — науки про географічні назви та ін;

7) лексикографія (від гр. lexicon "словник" і grapho "пишу") — наука про укладання словників.Лексикологія як окремий розділ мовознавства виділилася пізніше від інших розділів, наприклад — граматики.Ще в першій половині XX ст. деякі мовознавці, як, скажімо, американський мовознавець Леонард Блумфільд (1887—1949) та його школа, вважали, що мовознавство загалом не повинно займатися семантикою, яка насправді становить ядро лексикології.