48. Лексичне і граматичне значення. Відмінності між ними.

Лексичне значення - історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності.

Граматичне значення - узагальнене (абстрактне) мовне значен-

ня, яке властиве рядам слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і

яке має в мові регулярне (стандартне) вираження.

Типи граматичних значень:

1. ДЕРИВАЦІЙНІ ЗНАЧЕННЯ — це незмінні, постійні показники слова, що дають йому певну граматичну класифікацію.

Так, значення роду іменників, виду дієслів, перехідності, зворотності є дериваційними.

2. РЕЛЯЦІЙНІ ЗНАЧЕННЯ є змінними. Вони видозмінюються від однієї словоформи до іншої. Реляційні значення використовуються мовою для зв'язку слів у реченні. До них належать значення роду прикметників, значення відмінків, значення особи та ін.

3. МОДАЛЬНІ ЗНАЧЕННЯ - виражають відношення людини до висловленої думки і до об'єктивного світу —ствердження,

заперечення, умовність, бажаність, запитання, волевиявлення тощо.

Граматичне значення відрізняється від лексичного масовістю, груповим характером свого виявлення, тобто воно властиве великим групам слів. Крім цього,граматичне значення відрізняється від лексичного:

1. Відношенням до слова і будови мови.

Воно є обов'язковим (не можна вжити слово, не використавши притаманні йому граматичні значення роду, числа, відмінка тощо). Оскільки граматичне значення характерне для багатьох слів, конструкцій тощо, то воно є значно частотнішим від лексичного. Якщо підрахувати, скільки разів трапляються слова людина чи робити на 100 сторінках якогось тексту і скільки там словоформ у родовому відмінку, то виявиться, що названих слів там може і не бути, а форма родового відмінка буде чи не в кожному реченні, а то й декілька в одному реченні.

2. Характером узагальнення.

Якщо лексичне значення пов'язане з узагальненням властивостей предметів і явищ дійсності, то граматичне значення — з узагальненням властивостей слів, з абстрагуванням від їх лексичного значення. Саме тому на відміну від лексичних значень, кількість яких є неосяжною, граматичні значення кількісно обмежені й строго фіксовані.

3. Відношенням до мислення й об'єктивної дійсності.

Якщо лексичне значення співвідноситься з об'єктивною дійсністю, то граматичне значення може не співвідносити-

ся з позамовним референтом. Чому, наприклад, ліс чоловічого роду, а діброва, яка є тим же лісом, жіночого роду,

обґрунтувати позамовними фактами неможливо. Якби граматичне значення завжди співвідносилось із позамовною

дійсністю, то слова-відповідники в різних мовах мали б одні й ті самі граматичні значення, однак цього немає навіть

у близькоспоріднених мовах. Наприклад, укр. степ, мозіль, біль, Сибір є іменниками чоловічого роду, а рос. степь,

мозоль, боль, Сибирь — жіночого роду; укр. артист, дантист, оркестр — чоловічого роду, а драма — жіночого ро-

ду, тоді як польськ. artysta, dentysta, orkestra — жіночого роду, a dramat чоловічого роду; укр. дівча середнього

роду, а рос. девочка жіночого роду.

4. Способом вираження.

Граматичне значення має регулярне (стандартне) вираження. Про наявність граматичного значення в мові можна говорити лише в тому випадку, коли воно формально виражене в мові. Так, значення багатократно повторюваної дії в дієсловах виражається за допомогою префікса по- і суфікса -ува- (пописувати, посвистувати), а значення давального відмінка іменників —закінченнями -у (-ові), -і (сину, батькові, доньці). І хоч одне граматичне значення може виражатися різними формальними показниками і, навпаки, різні граматичні значення — одним граматичним показником (сестра — називний відмінок однини, брата — родовий відмінок однини, жнива — називний відмінок множини), однак список морфем для вираження певного граматичного значення є строго фіксованим. Ця ознака граматичного значення настільки важлива, що дехто з мовознавців бере її заоснову його визначення: граматичне значення — значення, яке в даній мові регулярно виражається граматичними засобами.