6. Контроль за станом охорони праці і функціонуванням системи управління охороною праці на підприємстві

Контроль за станом охорони пращ та функціонуванням СУОП забезпечує дійове управління охороною праці. Будь-яка система управління може надійно функціонувати лише при наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об'єкта управління. Одержати таку інформацію про стан охорони праці, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління.

Контроль стану охорони праці та функціонування системи управління охороною праці на підприємстві реалізується через систему перевірок щодо додержання вимог законодавства про охорону праці, виконання відповідних планів, програм, приписів, зобов’язань у колективних договорах і угодах, профілактичних заходів, і здійснюється на всіх рівнях управління підприємством уповноваженими посадовими особами і службами підприємства, представниками органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій, а також представниками трудових колективів.

До основних форм контролю за станом охорони праці та функціонування СУОП на підприємстві, в рамках внутрішнього контролю, відносяться: контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; оперативний контроль; адміністративно-громадський багатоступеневий контроль. Внутрішній контроль за станом охорони праці на підприємстві повинен носити плановий та системний характер.

Служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх структурних підрозділах та службах підприємства.

Оперативний контроль здійснюється з боку керівників робіт і підрозділів підприємства і проводиться згідно із затвердженими посадовими обов'язками.

Адміністративно-громадський багатоступеневий контроль є однією з найкращих форм контролю за станом охорони праці, але можливість його ефективного функціонування обумовлена наявністю співробітництва та взаєморозуміння між роботодавцем і профспілками підприємства. Цей контроль проводиться на кількох (як правило - трьох) рівнях. На першій ступені контролю начальник виробничої дільниці (майстер) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці. На другій ступені - начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху (механік, електрик, технолог) два-чотири рази в місяць перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На третій ступені контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профкому, керівник медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії фіксуються в журналі третьої ступені контролю і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.

На комбінатах, в об'єднаннях тощо може проводитись четверта та п'ята ступені адміністративно-громадського контролю.

Крім цих видів контролю, існує також відомчий контроль вищих господарських органів, контроль із боку державних інспекцій та громадський контроль за охороною праці, в тому числі, контроль із боку уповноважених трудових колективів із питань охорони праці, профспілковий контроль.

Крім вищезгаданого внутрішнього контролю щодо стану охорони праці та функціонування СУОП на підприємствах також здійснюється:

• відомчий контроль, якщо підприємство знаходиться у сфері діяльності галузевого органу управління охороною праці, і здійснюється цей контроль посадовими особами, уповноваженими представниками міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, а також відповідними службами охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів чи інших об’єднань підприємств в установах і організаціях, які належать до сфери їх управління;

• регіональний контроль, якщо підприємство знаходиться у сфері діяльності регіонального органу управління охороною праці, і здійснюється цей контроль посадовими особами, уповноваженими представниками і відповідними службами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

• комплексні та цільові перевірки, що проводяться уповноваженими органами і посадовими особами центральних і місцевих органів виконавчої влади, в тому числі органами державного нагляду за охороною праці, органами місцевого самоврядування, виконавчими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання;

• аудиторські перевірки, що проводяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці через мережу своїх експертно-технічних центрів з метою зовнішнього контролю стану охорони праці та функціонування СУОП на підприємствах.

Облік та аналіз результатів контролю стану охорони праці та функціонування СУОП на підприємстві відображаються в журналі перевірки стану умов і безпеки праці.

Служба охорони праці забезпечує загальне методичне керівництво та координацію діяльності структурних підрозділів підприємства, спільно з іншими службами підприємства розробляє графіки перевірок стану охорони праці, в тому числі комплексних обстежень, цільових перевірок, санітарно-гігієнічної експертизи умов праці, а також узагальнює та систематизує в цілому по підприємству результати усіх видів контролю.

Документи, що регламентують порядок проведення на підприємстві будь-якого виду контролю за станом охорони праці та функціонування СУОП, повинні чітко визначати періодичність контрольних заходів, їх внутрішній зміст, коригуючи дії, які необхідно узгодити з конкретними виробничими планами підприємства.

Активну участь у заходах щодо контролю за станом охорони праці та функціонуванням СУОП підприємства повинні також приймати комісія з питань охорони праці на підприємстві та уповноважені трудових колективів з цих питань.

Комісія з питань охорони праці на підприємстві повинна постійно здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпечення працюючих засобами колективного та індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою підсоленою водою, станом санітарно-побутових приміщень тощо.

Відповідно до своїх функціональних обов’язків уповноважені трудових колективів з питань охорони праці на підприємстві зобов’язані постійно здійснювати контроль за: відповідністю умов праці на робочих місцях чинному законодавству та нормативним актам з охорони праці; безпекою технологічних процесів, машин, механізмів, виробничого обладнання, устаткування та інших засобів виробництва; станом засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, санітарно-побутовими умовами, станом аварійної та пожежної сигналізації, шляхів евакуації тощо; забезпеченням працюючих спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, мийними засобами тощо; використанням праці жінок, неповнолітніх та інвалідів; діючим режимом праці та відпочинку; наданням пільг та компенсацій працівникам за роботу у шкідливих та важких умовах праці; відшкодуванням власником збитків працівникам у разі пошкодження їх здоров’я; проведенням навчання, інструктажів та перевірки знань працівників із питань охорони праці; проходженням працівниками попереднього та періодичних медичних оглядів; забезпеченням працівників інструкціями та положеннями з охорони праці, що діють у межах підприємства, та за додержанням працівниками в процесі роботи вимог цих нормативних актів; використанням фонду охорони праці підприємства за призначенням; своєчасним та правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків і професійних захворювань; виконанням наказів, розпоряджень, заходів з питань охорони праці, в тому числі заходів по усуненню причин нещасних випадків, професійних захворювань, аварій і пожеж, що були визначені у актах розслідування; наявністю та станом наочних засобів пропаганди й інформації з питань охорони праці на підприємстві.