- •1) Цільовий (визначення вчителем мети і сприймання її учнями) 2) стимулюючо-мотиваційний 3) змістовий 4) операційно-діяльнісний 5) контрольно-регулюючий 6) оцінювально-аналітичний
- •19. Підручники сучасної школи.
- •29. Неурочні форми організації. Змоделювати урок-семінар.
- •30. Контроль у навчальному процесі.
- •31. Сучасні проблеми перевірки та оцінки зун. Аналіз власного досвіду.
- •35. Проблема діяльності дитячих та юнацьких організацій на сучасному етапі.
- •39. Спільна робота школи і сім’ї. Змоделювати нетрадиційну форму педагогізації батьків.
- •40. Поняття про методи виховання, їх класифікація. Умови оптимального вибору методів вихователів. Аналіз власного досвіду.
- •42. Методи організації діяльності, формування досвіду суспільної поведінки школярів. Аналіз власного досвіду використання цих методів студентами під час педагогічної практики.
- •41. Методи формування свідомості особистості. Аналіз застосування цих методів студентами під час педагогічної практики.
- •43. Методи стимулювання і мотивації діяльності та поведінки школярів. Застосування їх в педагогічній практиці.
- •44. Методи самовиховання.
- •45. Формування наукового світогляду школярів. Змоделювати диспут в аудиторії старшокласників.
- •46. Розумове вих-ня. Змоделювати пізнавальну гру.
- •47. Моральне виховання школярів. Скласти роботу кл. Керівника 7-кл. З морального виховання.
- •48. Методика морального виховання школярів. Змоделювати етичну бесіду з підлітками.
- •54. Керівництво роботою школи.
- •55. Методична робота в школі.
- •56. Творче освоєння ппд вчителями.
- •58. Система виховання, педагогічна думка в епоху Українського відродження (14-17 ст.)
- •62. В.О.Сухомлинський – педагог-гуманіст.
- •63. Основні вимоги до вчителя, згідно класифікації пед. Працівників.
- •72.Підлітковий вік (11-15 років).
- •73.Дидактичний принцип системності.
- •74.Дидактичний принцип свідомості та активності учнів в навчанні.
- •79.Характеристика основних функцій та педагогічних умінь
- •80.Індивідуалізація і диференціація навчання.
56. Творче освоєння ппд вчителями.
ППД – відкрита система пед ЗУН, яка постійно вдосконалюється, спирається на досягнення психолого-педагогічної науки та шкільної практики, творчо розвиває ідеї як класичної, так і сучасної педагогіки.
Вчитель у процесі педагогічної діяльності здобуває ЗУН, які складають його педагогічний досвід. Досвід усіх учителів називають масовим. Але серед них є фахівці, які працюють нестандартно, створюють нові форми, прийоми, методи, засоби навчання і виховання або творчо і ефективно використовують надбання інших. Досвід таких учителів називають ППД. Він характеризується такими показниками: - актуальність досвіду; - педагогічна новизна в діяльності вчителя; висока результативність та ефективність; -стабільність; - можливість творчого використання досвіду іншими педагогами.
В залежності від ступеня новизни виділяють:
- зразковий (творче використання здобутків інших); - новаторський (раціоналізація окремих прийомів, методів, форм роботи, або створення нових навч.-виховних схем, організація експериментальної роботи).
Методи виявлення і узагальнення ППД:
1) словесні (розповідь, опис в журналі); 2) наочні (відкриті уроки, ілюстровані видання); 3) практичні (введення елементів досвіду в свою практику).
Форми вивчення ППД:
1). Відкриті уроки, виховні заходи; 2) педагогічні та методичні наради з проблеми вивчення досвіду; 3) науково-методична і науково-практична конференції; 4) педагогічні виставки, ярмарки; 5) педагогічні читання; 6) методичні діалоги (дискусії, диспути); 7) пед. екскурсії; 8)методичні семінари і практикуми; 9) метод. фестиваль по обліку досвіду; 10) метод. аукціони, пед. КВК і т.д.
57. Я.А. Коменський – основоположник педагогіки.
Я.А. Коменський (1592-1670) народився в невеличкому містечку Нівниця (Чехія) в сім’ї мірошника – члена “Чеських братів”. Рано втративши батьків, завдяки общині здобув початкову, середню, а потім і вищу освіту. Вихований в дусі реформаторсько-демократичних традиціях, Коменський тісно зв’язав своє життя з боротьбою чеського народу за незалежність, освіту і школу. У 1614 році він почав працювати завідуючим початкової школи в м. Премові. У період 30-річної війни (1618-1648) після поразки чехів у битві біля Білої гори (1620) з членами общини “Чеських братів” переховувався в горах, лісах, а потім оселився в м. Лешко (Польща), де працював ректором гімназії. Там він написав твори “Велика дидактика”, “Материнська школа”, “Відкиті двері до мов і всіх інших націй”, працював над створенням “Понсофії???”. У1650-1654 р. він жив в Угорщині, де написав твори “Про культуру природних обдарувань”, “Правила поведінки дітей”, “Видимий світ у малюнках”. Остаточні роки свого життя він провів в Амстердамі, де й помер у 1670 р.
Прагнучи виховати покоління дітей, які були б здатні служити вітчизні, Коменський розробив чітку для свого часу систему навчання і виховання, їх основні правила та принципи; виклав у своєму творі “Велика дидактика”. Навчання, на думку Коменського, має бути свідомим, послідовним, легким, наочним, грунтовним та проходити швидко, у точно встановлені строки. Виходячи з цих основних принципів, він розробив ряд правил у роботі з учнями. Коменський вважав, що навчання треба починати в ранньому дитинств і до закінчення школи дитина повинна стати освіченою, морально-вихованою людиною. У школі треба всіма можливими засобами та методами викликати в дітях прагнення до навчання, слід проводити навчання рідною мовою. Метод навчання повинен полегшувати сприймання навчального матеріалу, щоб не породжувати в учнів незадоволення і не створювати зайвих труднощів для подальших занять. Одним з найважливіших принципів навчання Коменський вважав наочність: чим більше знань сприймаються на відчуття, тим вони достовірніше, оскільки власне спостереження замінює багато доказів. У своїй книзі “Видимий світ у малюнках” він на конкретному матеріалі показав, як треба застосовувати наочність у навчанні. Дидактичні правила навчання і виховання учнів він доповнив статутом “Закон добре організованої школи” (0658) режим і правила поведінки учнів, проведення наочного обліку знань учнів і перевірки екзаменів, додержання в школі дисципліни, заборона фізичних покарань учнів тощо.
Великою заслугою Коменського біло те, що він детально розробив класно-урочну систему, а також створив нові підручники замість застарілих середньовічних. Для кожного класу, на його думку, має бути окремий підручник, причому він мусить бути доступним для розуміння учнів, написаний доброю мовою, відповідно до віку дітей, у ньому не повинно бути нічого зайвого. Його підручники: “Відкриті двері до мов”, “Видимий світ у малюнках”.
