2.4. Формування предметних природознавчої та суспільствознавчої компетентностей на уроках природознавства

Серед предметних компетентностей , що виявляються у здатності учнів вирішувати доступні особистісно і соціально значущі практичні проблеми, пов'язані з еколо- гічними об'єктами довкілля та суспільного життя, є природознавча та суспільствознавча компетентності,які формуються на уроках природознавства.Зазначені компетентностi мають відображення у реалізації основних принципів стійкого розвитку - забезпечення взаємозв'язку між ціннос- тями і поведінкою особистості; активності суб'єкта і поліпотребнісної мотивації до діяльності; єдності змісту із повсякденним життям дітей. Передбачається досягнення у звичках, поведінці та стилі повсякденного життя учнів змін, спрямованих на раціональне ставлення до викорис- тання ресурсів планети і їх свідоме заощадження, позитивне сприйняття майбутнього. Реалізація даних принципів сприяє формуванню та розвитку у молодших школярів ключових компетентностей, а саме:

• громадянської - здатності критично мислити, брати участь в обговорен- ні, аргументувати думку, приймати рішення та виявляти громадянську позицію у ситуаціях, пов'язаних із питаннями стійкого розвитку, вико- ристовувати моделі поведінки, які задовольняють спільні інтереси особистості та громади;

• соціальної - здатності активно слухати інших, ефективно спілкуватись і співпрацювати, зокрема в парі та малій групі, відповідати за результати спільної діяльності;

• уміння вчитися - здатності міркувати, порівнювати, узагальнювати, спостерігати, самостійно шукати інформацію з різних джерел, викону- вати нескладні дослідження щодо використання ресурсів та їх збере- ження у сім'ї та громаді, набувати індивідуального досвіду самоорга- нізації, навчальної рефлексії;

• загальнокультурної - здатності застосовувати методи самовиховання, зорієнтовані на систему індивідуальних і загальнолюдських цінностей, для розроблення і реалізації моделей екологічно доцільної та ресурсо- зберігаючої поведінки.

Нині існує багато різних думок щодо поняття, класифікації та виокремлення найважливіших компетентностей. Не зважаючи на їх різноманітні визначення компетентностей , усі дослідники виокремлюють важливу якість компетентностей –вияв у конкретній діяльності в певній ситуації. . Компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації. Вона тісно пов'язує одночасну мобілізацію знань, умінь і способів поведінки в умовах конкретної діяльності.

Висновки

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми роботи була розкрита сутність таких понять, як «компетентність», «компетен- ція», були розглянуті класифікація компетентностей, методичні аспекти формування в молодших школярів компетентностей та компетенцій.

Проаналізувавши думки науковців,ми беремося стверджувати, що у початковій ланці освіти починає формуватися низка компетенцій, тобто система здатностей, що забезпечують особистості можливість оптимально здійснювати свою життєдіяльність в усіх її формах ( пізнання, діяльність,спілкування,стосунки ). Ця система здатностей складає життєву компетентність, тобто інтегрувальну якість особистості учня, яка дає змогу свідомо і творчо визначати і здійснювати власне життя, розвивати свою індивідуальність, досягати успішної, оптимальної життєдіяльності.

Реалiзація компетентнісного підходу в навчаннi молодших школярів буде успiшною за умови комплексного забезпечення усіх складових навчального процесу, а саме: чіткого визначення цілей навчання, добору відповідного змісту навчання, оновлення навчально – методичного забезпечення, добору ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності, відповідної професійної підготовки вчителя.