3.Екологічне право як галузь права,наука, і навчальна дисципліна.

Екологічне право - самостійна галузь права, що регулює відносини у сфері взаємодії суспільства та людини з навколишнім природним середовищем з метою охорони життя та здоров'я громадян, захисту їх екологічних прав і свобод, раціонального природокористування й забезпечення якості навколишнього природного середовища на користь теперішнього часу та майбутнього поколінь людей.

Самостійність екологічного права обумовлюється наявністю власного предмета регулювання й особливих завдань, які не можуть бути вирішені іншими галузями права (забезпечення права людини на безпечне довкілля, збереження біологічного різноманіття, сталого природокористування тощо).

О.Л. Дубовик розглядає екологічне право як самостійну, комплексну галузь права, що регулює відносини у сфері взаємодії людини та природи. Комплексність екологічного права він пояснює тим, що воно і включає в себе власне екологічні норми - ядро права, і залучає для вирішення відповідних завдань норми інших галузей права, як фундаментальних (кримінального, цивільного, конституційного й адміністративного), так і вторинних (трудового, земельного, водного і т.ін).

Як комплексну галузь розглядає екологічне право й В.І. Андрейцев. На його думку, екологічне право є комплексною галуззю права, оскільки включає норми природоресурсового, природоохоронного й антропо-охоронного права. Схожу думку виказує й професор І.Ф. Панкратов і деякі інші автори, вважаючи, що екологічне право як комплексна галузь права складається з трьох частин: природоресурсове, природоохоронне й антропоохоронне право, а так само екологізовані норми інших галузей законодавства.

Натомість М.В. Шульга розглядає екологічне право як самостійну, не комплексну галузь права, яка будується на визнанні єдності екологічних відносин (земельних, водних, гірських, лісових, фауністичних, атмосферно-повітряних і інших різновидів екологічних відносин), які вимагають відповідного (єдиного) правового регулювання. Таку ж позицію щодо визначення екологічного права займають В.К. Попів, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв.

Ю.Є. Шемшученко, М.М. Бринчук вважають, що норми, які забезпечують еколого-правове регулювання відносин, пов'язаних із використанням природних ресурсів, їх збереженням, охороною довкілля від негативних антропогенних впливів, утворюють галузь права, яку доцільно визначити як "право навколишнього середовища".

Екологічне право як галузь права - це сукупність встановлених державою правових норм, що регулюють відносини з приводу охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Проблеми пов'язані з охороною довкілля, раціональ­ним використанням та відтворенням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки людей ставлять перед юридичною наукою питання, вирішення яких сприятиме розвитку нових напрямів, подальшим дослідженням. Не­зважаючи на те, що еколого-правова наука є молодою та знаходиться в стадії формування у її активі має місце зна­чна кількість фундаментальних робіт.

Екологічне право вважається галузевою юридичною наукою, яка передбачає дослідження і аналіз еколого- правових норм, правовідносин та проблем, які виникають внаслідок недосконалості екологічного законодавства з ме­тою його удосконалення.

Екологічне право України є важливою навчальною дис­ципліною в системі вищих навчальних закладів (юридичних та інших, в яких здійснюється підготовка фахівців екологіч­ного спрямування). Воно має свій предмет, методи правового регулювання, принципи, систему, вчення про інститути та ін.

Екологічне право як навчальна дисципліна вивчає положення екологічного права як галузі права та юридичної науки.