- •1.Історичні форми взаємодії суспільства і природи,їх розвиток на сучасному етапі та закріплення в праві.
- •2.Правове регулювання екологічної політики України.
- •3.Екологічне право як галузь права,наука, і навчальна дисципліна.
- •4.Предмет і метод екологічного права
- •5.Принципи та функції екологічного права:поняття види.
- •Загальні
- •Спеціальні(галузеві)
- •7.Поняття та види джерел екологічного права.
- •8.Конституція України в системі джерел екологічного права.
- •9.Характеристика законів України як джерел екологічного права України.
- •10.Характеристика підзаконних нпа як джерел епУ
- •11.Міжнародно правові акти в системі джерел еп
- •12.Поняття та класифікація екологічних правовідносин.
- •13.Склад екологічних правовідносин
- •14.Субєкти екологічних правовідносин
- •15.Поняття і види об’єктів екологічного права.
- •25. Поняття та основні ознаки права власності на природні ресурси.
- •26. Правові форми права власності на природні ресурси
- •27. Класифікація правовідносин права власності на природні ресурси
- •28. Поняття та ознаки права природокористування
- •29. Види права природокористування.
- •30. Поняття, правові ознаки та види управління в сфері екології.
- •31. Система органів державного екологічного управління загальної компетенції
- •32. Система органів державного екологічного управління спеціальної компетенції
- •33. Громадське екологічне управління.
- •35. Екологічне ліцензування.
- •36. Стандартизація та нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •37. Екологічний моніторинг.
- •38. Екологічний контроль
- •39. Організація здійснення екологічної експертизи та екологічного аудиту.
- •40. Поняття економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •41. Правові форми зборів і платежів в галузі екології
- •42. Екологічне страхування та аудит
- •43. Поняття та види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •44. Екологічні правопорушення
- •45 Кримінальна відповідальність
- •46.Особливості адм.Відповідальності за правопорушення у сфері екології
- •47.Особливості дисц.Відповідальності за правопорушення у сфері екології
- •48.Особливості майнової відповідальності за правопорушення у сфері екології
- •49.Характеристика способів компенсації шкоди,заподіяному навколишньому середовищу
- •50.Надра,як об`єкти правового регулювання,використання,охорона,загальна хар.Ка
- •51.Право користування надрами та його види
- •52.Правові форми контролю за дотриманням законодавства в галузі використання і охорони надр
- •53.Правова охорона надр
- •54.Води,як об`єкти правового регулюваня використання,відновлення та охорони,загальна характеристика
- •56.Правові особливості управління в галузі використання та охорони вод
- •57.Правова охорона вод
- •58.Особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про води
- •59. Ліси як об`єкт правового регулювання використання,відтворення та охорони,загальна характеристика
- •60. Право лісокористування та його види
- •60. Право лісокористування та його види
- •61. Характеристика суб’єктно-об’єктного складу права власності на ліси в Україні
- •62. Правові особливості управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів
- •Органи спеціальної компетенції
- •63. Особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про ліси
- •Глава 22 лк
- •64. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони: загальна характеристика
- •65. Право використання об’єктів тваринного світу: поняття, форми та види
- •66. Правове регулювання ведення мисливського господарства і полювання в Україні: загальна характеристика
- •67. Правове регулювання ведення рибництва та рибальства в Україні: загальна характеристика
- •68. Правова охорона об’єктів тваринного світу
- •69. Правове регулювання використання і охорони атмосферного повітря: загальна характеристика
- •70. Управління і контроль в галузі охорони атмосферного повітря
- •71. Правові заходи охорони атмосферного повітря
- •72. Характеристика рослинного світу як об’єкта правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •73. Право загального і спеціального використання рослинного світу: поняття і види
- •74. Поняття та класифікація територій і об’єктів природно-заповідного фонду за чинним законодавством
- •75. Правові особливості зонування об’єктів природно-заповідного фонду
- •77. Правовий режим рекреаційних зон.
- •80. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як елемент навколишнього природного середовища і об’єкт правової охорони.
- •81. Відповідальність за порушення законодавства в галузі використання та охорони природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
- •82. Правові основи створення і функціонування екологічної мережі на території України.
- •83. Юридична природа поняття екологічної безпеки.
- •84. Джерела права екологічної безпеки.
- •85. Екологічні нормативи як юридичні критерії екологічної безпеки.
- •86. Юридична природа і ознаки екологічного ризику.
- •87. Особливості управління в сфері забезпечення екологічної безпеки.
- •90. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій.
80. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як елемент навколишнього природного середовища і об’єкт правової охорони.
Поєднання розгляду в одній главі правового режиму виключної (морської) економічної зони та правового режиму континентального шельфу зумовлено тим, що ці об'єкти становлять єдину екосистему, де здійснюється комплексне використання і охорона надр, вод і об'єктів тваринного світу.
Особливість правового регулювання полягає у застосуванні не тільки норм національного законодавства, а й Конвенції 00Н з морського права 1982 р. Саме в частині V Конвенції «Виключна економічна зона» та частині VI «Континентальний шельф» містяться норми, що закріплюють суверенні права, юрисдикцію та обов'язки прибережної держави щодо використання та охорони цих об'єктів.
Відповідно до ст. 55 Конвенції виключна економічна зона — це район, що розташований за межами територіального моря і прилягає до нього. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, відлічених від вихідних ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря.
Аналогічне положення міститься в ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України», згідно з якою морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України.
Отже, виключна (морська) економічна зона України має такі складові:
1) морські райони, включаючи дно та води, що його покривають;
2) райони, прилеглі зовні до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать.
Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.
Відповідно до ст. З Закону «Про виключну (морську) економічну зону» делімітація цієї зони проводиться з урахуванням законодавства України шляхом укладення угод з державами, побережжя яких протилежні побережжю України або суміжні з ним.
Особливість правового режиму виключної (морської) економічної зони полягає в законодавчому закріпленні суверенних прав України щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо здійснення інших видів діяльності з економічної розвідки та розробки зазначеної зони, у тому числі виробництва енергії шляхом використання води, течій і вітру.
Також ЗУ передбачає юрисдикцію України у своїй виключній (морській) економічній зоні стосовно створення і використання штучних островів, установок і споруд; здійснення морських наукових досліджень; захисту та збереження морського середовища.
Природні ресурси виключної (морської) економічної зони визнано власністю народу України.
Виключна (морська) економічна зона України має такі юридичні ознаки:
1. Визначення в установленому порядку меж виключної (морської) економічної зони.
2. Закріплення суверенних прав та юрисдикції України у своїй виключній (морській) економічній зоні.
3. Затвердження умов і порядку використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони як українськими, так і іноземними юридичними і фізичними особами.
4. Врахування прав інших держав у виключній (морській) економічній зоні відповідно до норм міжнародного права та національного законодавства.
Визначення правового статусу континентального шельфу - укладення Женевської Конвенції 1958 р. про континентальний шельф, а потім Конвенції 00Н з морського права 1982 р..
Відповідно до ст. 1 Конвенції 00Н 1958 р., континентальний шельф розглядався, по-перше, як поверхня і надра морського дна і підводних районів, прилеглих до узбережжя, але які пролягають поза зоною територіального моря, до глибини 200 метрів або за цією межею до такого місця, де глибина покривних вод дає змогу вести розробку природних багатств цих районів; по-друге, поверхня і надра подібних підводних районів, прилеглих до берегів островів.
Особливість правового режиму континентального шельфу полягає в законодавчому закріпленні суверенних прав прибережної держави щодо розвідки і розробки її природних ресурсів. Під природними ресурсами континентального шельфу розуміють мінеральні та інші неживі ресурси морського дна і його надр, а також живі організми, які в період, коли можливий їх промисел, прикріплені до морського дна чи під ним, або можуть пересуватися тільки по морському дну, або в його надрах.
Гарантією належного використання виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу є виконання таких вимог:
1) забезпечення повного і комплексного вивчення природних багатств континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;
2) дотримання встановленого порядку надання дозволів для використання природних багатств континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, проведення досліджень тощо;
3) недопущення самовільної розвідки, розробки чи видобування природних багатств континентального шельфу чи виключної (морської) економічної зони, а так само створення штучних островів, будівництва установок і споруд, встановлення навколо них зон безпеки;
4) недопущення забруднення морського середовища виключної (морської) економічної зони тощо.
