- •1.Історичні форми взаємодії суспільства і природи,їх розвиток на сучасному етапі та закріплення в праві.
- •2.Правове регулювання екологічної політики України.
- •3.Екологічне право як галузь права,наука, і навчальна дисципліна.
- •4.Предмет і метод екологічного права
- •5.Принципи та функції екологічного права:поняття види.
- •Загальні
- •Спеціальні(галузеві)
- •7.Поняття та види джерел екологічного права.
- •8.Конституція України в системі джерел екологічного права.
- •9.Характеристика законів України як джерел екологічного права України.
- •10.Характеристика підзаконних нпа як джерел епУ
- •11.Міжнародно правові акти в системі джерел еп
- •12.Поняття та класифікація екологічних правовідносин.
- •13.Склад екологічних правовідносин
- •14.Субєкти екологічних правовідносин
- •15.Поняття і види об’єктів екологічного права.
- •25. Поняття та основні ознаки права власності на природні ресурси.
- •26. Правові форми права власності на природні ресурси
- •27. Класифікація правовідносин права власності на природні ресурси
- •28. Поняття та ознаки права природокористування
- •29. Види права природокористування.
- •30. Поняття, правові ознаки та види управління в сфері екології.
- •31. Система органів державного екологічного управління загальної компетенції
- •32. Система органів державного екологічного управління спеціальної компетенції
- •33. Громадське екологічне управління.
- •35. Екологічне ліцензування.
- •36. Стандартизація та нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •37. Екологічний моніторинг.
- •38. Екологічний контроль
- •39. Організація здійснення екологічної експертизи та екологічного аудиту.
- •40. Поняття економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •41. Правові форми зборів і платежів в галузі екології
- •42. Екологічне страхування та аудит
- •43. Поняття та види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •44. Екологічні правопорушення
- •45 Кримінальна відповідальність
- •46.Особливості адм.Відповідальності за правопорушення у сфері екології
- •47.Особливості дисц.Відповідальності за правопорушення у сфері екології
- •48.Особливості майнової відповідальності за правопорушення у сфері екології
- •49.Характеристика способів компенсації шкоди,заподіяному навколишньому середовищу
- •50.Надра,як об`єкти правового регулювання,використання,охорона,загальна хар.Ка
- •51.Право користування надрами та його види
- •52.Правові форми контролю за дотриманням законодавства в галузі використання і охорони надр
- •53.Правова охорона надр
- •54.Води,як об`єкти правового регулюваня використання,відновлення та охорони,загальна характеристика
- •56.Правові особливості управління в галузі використання та охорони вод
- •57.Правова охорона вод
- •58.Особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про води
- •59. Ліси як об`єкт правового регулювання використання,відтворення та охорони,загальна характеристика
- •60. Право лісокористування та його види
- •60. Право лісокористування та його види
- •61. Характеристика суб’єктно-об’єктного складу права власності на ліси в Україні
- •62. Правові особливості управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів
- •Органи спеціальної компетенції
- •63. Особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про ліси
- •Глава 22 лк
- •64. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони: загальна характеристика
- •65. Право використання об’єктів тваринного світу: поняття, форми та види
- •66. Правове регулювання ведення мисливського господарства і полювання в Україні: загальна характеристика
- •67. Правове регулювання ведення рибництва та рибальства в Україні: загальна характеристика
- •68. Правова охорона об’єктів тваринного світу
- •69. Правове регулювання використання і охорони атмосферного повітря: загальна характеристика
- •70. Управління і контроль в галузі охорони атмосферного повітря
- •71. Правові заходи охорони атмосферного повітря
- •72. Характеристика рослинного світу як об’єкта правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •73. Право загального і спеціального використання рослинного світу: поняття і види
- •74. Поняття та класифікація територій і об’єктів природно-заповідного фонду за чинним законодавством
- •75. Правові особливості зонування об’єктів природно-заповідного фонду
- •77. Правовий режим рекреаційних зон.
- •80. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як елемент навколишнього природного середовища і об’єкт правової охорони.
- •81. Відповідальність за порушення законодавства в галузі використання та охорони природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
- •82. Правові основи створення і функціонування екологічної мережі на території України.
- •83. Юридична природа поняття екологічної безпеки.
- •84. Джерела права екологічної безпеки.
- •85. Екологічні нормативи як юридичні критерії екологічної безпеки.
- •86. Юридична природа і ознаки екологічного ризику.
- •87. Особливості управління в сфері забезпечення екологічної безпеки.
- •90. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій.
53.Правова охорона надр
Правова охорона надр - це система заходів (організаційних, технічних, технологічних, соціально-економічних, екологічних, правових тощо), передбачених чинним законодавством України та спрямованих на забезпечення раціонального використання надр і мінеральних ресурсів, недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд, запобігання шкідливому впливу гірничих робіт на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей.
Основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованості та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища (ст. 56 Кодексу України про надра).
Законодавство про надра передбачає також заходи, спрямовані на охорону земель. Користувачі надр зобов'язані приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, у стан, придатний для подальшого їх використання (ст. 24 Кодексу України про надра). Зазначена вимога зафіксована також у земельному законодавстві.
Правовій охороні підлягають також мінеральні ресурси, які знаходяться на поверхні і в надрах морського дна виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України. Організації та особи, які здійснюють роботи в межах виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, зобов'язані раціонально використовувати природні ресурси, що в них містяться, попереджати забруднення водного середовища стічними водами, радіоактивними речовинами, відходами, вживати заходи з охорони рослинного і тваринного світу.
54.Води,як об`єкти правового регулюваня використання,відновлення та охорони,загальна характеристика
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До нього належать:
а) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;
б) підземні води та джерела;
в) внутрішні морські води та територіальне море.
Усі водні об'єкти поділяються на об'єкти загальнодержавного і місцевого значення.
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
а) внутрішні морські води та територіальне море;
б) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
в) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також усі їх притоки;
г) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
а) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
б) підземні води, які не можуть бути джерелом центрального постачання.
Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки в користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.
Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об'єктами
Використання вод в Україні здійснюється з метою задоволення питних, побутових, лікувальних, курортних, сільськогосподарських, транспортних та інших державних і громадських потреб
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні — це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу.
Водне законодавство закріплює права та обов'язки водокористувачів. Вони мають право:
здійснювати загальне, спеціальне водокористування та користування водами для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту;
користуватися водними об'єктами місцевого значення на умовах оренди;
користуватися поверхневими, підземними, внутрішніми морськими водами і територіальним морем для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських, промислових та інших потреб;
вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування
Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування або надав водний об'єкт у користування. Право загального водокористування може бути обмежене районною і міською Радами народних депутатів
55.Поняття та види водокористування
Водне законодавство передбачає такі види водокористування:
а) загальне;
б) спеціальне;
в) користування водами для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення своїх потреб (купання, плавання на човнах, аматорське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
З метою охорони здоров'я громадян, навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні та міські Ради народних депутатів за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.
Про введені обмеження місцеві Ради народних депутатів зобов'язані повідомляти населення.
Спеціальне водокористування — це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод. Під такими спорудами розуміють греблі, насосні станції, пристані, шлюзи тощо.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Водні об'єкти, що мають природні лікувальні властивості, належать до категорії лікувальних, якщо їх включено до спеціального переліку із зазначенням запасів вод та їх лікувальних властивостей, а також інших сприятливих для лікування та профілактики умов, і затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони здоров'я України, Комітету України з питань геології та використання надр і Державного комітету водного господарство України.
Водні об'єкти, віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних, використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях.
У водному законодавстві знайшли відображення особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки, зокрема: сільського і лісового господарства; промислових і гідротехнічних потреб; водного транспорту; рибного і мисливського господарства; протипожежних потреб
