45. Ек осн та режими вал курсів

При золотому стандарті в осн вал курсу лежав золотий паритет - віднош вагової к-ті чист золота, що міст в 2 грош од, які обмінюв одна на одну. Вал курс не збігався з вал паритетом, бо він залеж від поп та проп інвалюти, які визнач станом платіжн балансу країни. Якщо платіж баланс пасив, поп на інвалюту більш, ніж її пропоз, курс нац валюти буде нижч за паритет. Протилеж явище виник у вип, коли країна має активн платіжн баланс. В умовах зол станд відхил вал курсу від вал паритету не могло бути значним. Воно обмеж витр, пов'яз із транспортув золота за кордон з метою обм його на необх валюту або здійсн прямих платежів. Це відхил фактич не перевищ 1% від паритету у кож бік. Межі такого відхил наз золотими точками. Нижча межа відхил вал курсу від вал паритету = вал паритету - витр на перевез золота. Вона відпов мін курсу валюти і наз нижньою золот точкою. При зниж курсу валюти даної кр до її нижч точки поч вивіз (експорт) золота, бо попит на інвалюту перевищ пропоз, і він не міг бути повністю задовол нав за мін курсу. Част платежів, яка відпов незадовол при такому курсі поп на інвалюту, могла бути здійсн золотом. Платникам за кордоном ставало вигідн купити у своїй кр золото за ціною паритету, вивезти його для платежів за зобов'яз, ніж переплач на купівлі інвалюти. Верхня межа відхил вал курсу від вал паритету = вал паритету + витр на перевез золота. Вона відпов макс курсу валюти і наз верхньою зол точкою. При підвищ курсу валюти до верх зол точ поч ввіз (імпорт) золота до кр. За цих умов вал курс хар-ся відносн сталістю, яка гарантув вільн обміном банкнот на золото та можлив вільн вивозу золота з однієї кр до інш. Купівельна спром валюти - це сума тов та посл за їх цінами, які мож придбати за нац грош од. Паритет купівел спром – співвіднош купівельн сили валют. Режими вал курс: Фіксов вал курс – встановлені постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки. Плаваюч вал курс – курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції. Укр, як і більш держ СНД, вход до групи країн із керованими плаваючими курсами. Режим керов плавання означ, що уряд виход на ринки іноз валюти, щоб вплин на вал курс, але не зобов'яз підтрим його на стабіл (незмінному) рівні. Прикл: "валютн коридор" - це такий режим курсу нац вал, коли на визнач термін устан мін та мах межі офіц курсу валюти, а центр банк бере на себе зобов підтрим курс у встан межах.

46. Валютні системи та валютна політика.

Валютна система – це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору.

валютні системи теж поділяються на три види: Національна, Міжнародна (регіональна), Світова

Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, є складовими грошових систем окремих країн. визначаються загальнодержавним законодавством.

Міжнародні та світова валютні системи ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних) валютах (євро, СПЗ та ін.) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.

Структура валютної системи

Національна валютна система – це складова грошової системи країни, функціонування якої регламентується національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

Як організаційно-правове явище національна валютна система складається з цілого ряду елементів.

1. Назва, купюрність та характер емісії національної валюти-В Укр нац валюта називається грн

2. Ступінь конвертованості національної валюти-Укр нац. валюта грн є частково вільно конвертованою (вільна конвертація національної валюти в іноземну з операцій за поточними операціями)

3. Режим курсу національної валюти-Режим валютного курсу поступово змінювався від жорсткої фіксації до регульованого плавання (у межах "валютного коридору") і до вільного плавання

4. Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті- цей режим зводиться до повної заборони або до заборони з деякими винятками для окремих видів платежів. В Україні заборона на використання інвалюти у внутрішніх платежах була введена лише в 1995 p., хоч за деякими платежами дозволено її використання: надання інвалютних позичок банками, оплата послуг, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю (оплата авіаквитків на міжнародних авіалініях, оплата митних послуг тощо) та в інших, визначених НБУ випадках.

5. Режим формування і використання державних золотовалютних резервів-Установлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися двояко:

- у формі жорсткої прив'язки національної валюти до певної іноземної (національної чи колективної) за фіксованим курсом. За такого режиму запас іноземної валюти стає забезпеченням національних грошей. Емісія останніх здійснюється тільки через купівлю інвалюти на внутрішньому ринку, а вилучення з обороту – через її продаж. За такого режиму курс національної валюти «плаває» разом з курсом базової іноземної валюти, а центральний банк країни певною мірою втрачає свій статус органу монетарної політики;

- у формі використання валютних запасів для підтримання рівноваги на національному валютному ринку з метою стабілізації зовнішньої і внутрішньої вартості грошей при збереженні незалежності центрального банку в проведенні національної монетарної політики та виконанні ним усіх традиційних функцій. Україна ввела якраз цей режим використання золотовалютних резервів.

6. Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються залежно від економічної ситуації в країні-Якщо економіка розбалансована, національні гроші не стабільні, в країні вводяться певні заборони, обмеження, лімітування тощо на операції з іноземною валютою. У міру поліпшення економічної ситуації обмеження послаблювалися чи зовсім скасовувалися. Розвинуті країни в останні десятиліття взагалі скасували валютні обмеження. В Україні в період загострення економічної і фінансової кризи було введено обмеження на відкриття юридичними особами рахунків в іноземних банках і заборонено переведення на них інвалюти; експортерам заборонялося вільно розпоряджатися своєю валютною виручкою, і вони зобов'язані були повністю чи частково продавати її на валютному ринку тощо.

7. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів-Нормативними актами визначається порядок: функціонування окремих структур валютного ринку та ринку дорогоцінних металів; ліцензування діяльності банків з валютних операцій; видачі дозволу юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків в іноземних банках; контролю надходження виручки експортерів у країну; режиму поточних і строкових вкладів в іноземній валюті та ін. У міру оздоровлення економічної ситуації режим валютного ринку стає все більш ліберальним.

8. Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин-Нормативними актами України чітко регламентується: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків, порядок здійснення платежів за окремими видами комерційних операцій та форм розрахунків; порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо.

9. Визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері-Такими органами в Україні є: Кабінет Міністрів України; Національний банк України; Державна податкова адміністрація; Державна митна служба; Державний комітет зв’язку та інформатизації.

Валютне регулювання і валютний контроль у країні здійснює НБУ, який має право делегувати частину цих функцій певним банкам, надавши їм відповідні ліцензії та статус агентів з валютного контролю (уповноважених банків).

Органи Державної податкової адміністрації здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться на території України резидентами та нерезидентами.

Органи Державної митної служби контролюють додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Органи Державного комітету зв'язку та інформатизації контролюють додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через державний кордон.

Зазначені державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру валютної системи, у центрі якої знаходиться НБУ як орган державного валютного регулювання і контролю.

Валютна політика

Головним призначенням національної валютної системи є розроблення і реалізація державної валютної політики як сукупності організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин з метою реалізації стратегічних завдань розвитку національної економіки.

Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі - зростання виробництва та зайнятості, стабілізація цін, стабілізація валютного балансу.

Механізм валютної політики пов'язаний також з проміжними та тактичними цілями монетарної політики, оскільки має можливість впливати своїми інструментами на основні монетарні індикатори - масу грошей в обороті та процентну ставку.

Крім загально монетарних цілей, валютна політика має свої специфічні цілі, що реалізуються переважно у валютній сфері, і теж справляють істотний вплив на розвиток реального сектора економіки. Це, зокрема:

цілі валютної політики :

- забезпечення стабільного функціонування національного валютного ринку, запобігання валютним кризам та спекуляції;

- лібералізація чи ужорсточення валютних відносин залежно від зміни соціально-економічної ситуації в країні;

- забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження іноземної валюти на валютний ринок;

- забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

- захист іноземних та вітчизняних інвестицій у країні та сприяння їх зростанню;

- регулювання обмінного курсу національної валюти відповідно до цілей макроекономічної і монетарної політики.

Валютна політика, як і валютні системи, поділяється на національну, міжнародну (регіональну) і світову

Так, світова валютна політика має на меті: створити таку структуру світового валютного устрою, яка забезпечить стабільні та ефективні валютні відносини у світовій економіці; максимально узгодити цілі національної валютної політики окремих країн; забезпечити стабільне та ефективне функціонування світового валютного ринку.

Такі цілі надають світовій валютній політиці найвищого статусу, завдяки чому її ще називають структурною, чи стратегічною.

Подібні цілі має і міжнародна (регіональна) політика, тільки масштаби її значно вужчі, обмежуються окремими регіонами. Інші за своїм характером цілі має національна валютна політика – вони пов’язані з оперативним, повсякденним регулюванням динаміки валютного курсу, кон’юнктури валютного ринку, сальдо платіжного балансу, обсягів валютних операцій тощо. Тому за статусом цілей цю валютну політику називають поточною, або оперативною. Досягнення цілей валютної політики забезпечується через законодавче регулювання валютних відносин (валютне регулювання) і контроль за виконанням установлених вимог, норм і правил (валютний контроль).