50. Світова та міжнародна валютні системи

Світова валютна система – це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.

складові світової валютної системи: форми міжнародних засобів платежу: золото (монетарне золото - високочисте золото, не нижче 995 проби, у формі монет, зливків чи брусків, що перебуває у власності або під контролем центрального банку або інших органів державного управління), національні валюти, міжнародні валютні одиниці - СДР, ЕКЮ, євро; уніфікований режим валютних паритетів та курсів; умови взаємної конвертованості валют; уніфікація правил міжнародних розрахунків; режим валютних ринків та ринків золота; міжнародні валютно-фінансові організації; міжнародне регулювання валютних обмежень

Першою світовою валютною системою була система, заснована на золотому стандарті 1867 р.Паризька конференція. Вона сформувалася стихійно наприкінці XIX-на початку XX ст. як сукупність національних валютних систем. На зміну золотомонетному стандарту прийшов механізм золотодевізного стандарту 1922 р.Генуезька конференція.У період світової економічної кризи 1929-1933 pp єдина світова валютна система перестала існувати. Вона розпалася на валютні блоки, а пізніше було створено валютні зони. 1944 р.Бреттон – Вудська конференція Бреттон-вудська система була сформована в 30-х роках унаслідок розпаду механізму міжнародних розрахунків, заснованого на золотодевізному стандарті. Основні характерні риси Бреттон-вудської валютної системи: використовуються дві національні валюти - долар США та англійський фунт як резервні; створення Міжнародного валютного фонду (МВФ); міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалося головним чином через посередництво МВФ. Бреттон-вудська система протягом 50-60-х років сприяла розвиткові міжнародних економічних зв'язків. Містила глибокі внутрішні суперечності.З кінця 60-х років вибухнула криза Бреттон-вудської системи, що привела до її розпаду. Однією з підпор Бреттон-вудської системи, стала ідея Дж. Кейнса про створення "регульованої валюти", якою стала СДР .СДР - штучно створені міжнародні резервні засоби для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів та розрахунків з МВФ. Угода, що була досягнута на нараді країн-учасниць МВФ у м. Кінгстоні на Ямайці в січні 1976 p., стала основою створення четвертої світової валютної системи. Ця система набула чинності 1 квітня 1978 р., яка закріплювала демонетизацію золота. Сучасна світова валютна система має характер паперово-валютної (девізної) системи.її рисами є: визнання міжнародними резервними та розрахунковими валютами поряд із доларом США валют інших країн та СДР; витіснення золота з міжнародних розрахунків скасуванням золотих паритетів валют та офіційної ціни на золото; офіційне визнання "плаваючих" валютних курсів.В березні 1979р. було створено міжнародну (регіональну) валютну систему - Європейську валютну систему (ЄВС) - форму міждержавного регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу.

Міжнародна (регіональна) валютна система - договірно-правова форма організації валютних відносин окремих країн. Щоб протистояти гегемонії долара у світовій валютній системі, в березні 1979р. було створено міжнародну (регіональну) валютну систему - Європейську валютну систему (ЄВС) - форму міждержавного регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу. Вона має риси регіональної валютної системи і є одним із полюсів поліцентричної валютної системи. Метою ЄВС було досягнення валютної стабільності та створення єдиної валюти, вирівнювання основних економічних показників та уніфікація економічної політики, розроблення та впровадження засобів колективного регулювання валютної сфери, стабілізація економічного становища країн-членів ЄВС. Створення цієї регіональної валютної системи було викликане: взаємною зростаючою залежністю економік цих країн; кризою Бреттон-Вудської валютної системи.

За задумкою ініціаторів її створення (Франція та Німеччина), ЄВС повинна була стати зоною європейської стабільності на противагу Ямайській валютній системі та захистити «Спільний ринок» від експансії США, витіснивши його з міжнародних розрахунків у Західній Європі.

Механізм ЄВС містив три елементи:

1. Європейська валютна одиниця - ЕКЮ (European Currency Unit - ECU) Будувалась за принципом "стандартного кошика". Частка кожної національної валюти у цьому "кошику" залежала від питомої ваги валового внутрішнього продукту країни у сукупному ВВП ЄЕС.

2. Режим сумісного коливання валютних курсів – "суперзмія" Для кожної грошової одиниці країн-членів до початку дії ЄВС було встановлено центральний курс відносно ЕКЮ, на основі якого були визначені двосторонні паритети всіх валют, що брали участь у системі. Припустимими межами коливань курсів від центрального були ± 2,25%

3. Європейський фонд валютного співробітництва Уведення механізму підтримки валютних курсів та використання системи валютних інтервенцій обумовили необхідність створення системи коротко- та середньострокового кредитування

Центром цієї системи була європейська валютна одиниця – екю, яка замінила європейську розрахункову одиницю – ЕРЕ. У рішенні про створення ЄВС передбачалось, що екю стане:основою для розрахунків у межах механізму, що визначає валютні курси;основою для визначення показника коливань курсу будь-якої з грошової одиниць, що входять у систему, від середнього показника;засобом здійснення валютних інтервенцій, укладення угод та надання кредитів;засобом розрахунків між центральними банками країн-членів, а також між валютними органами ЄЕС; реальним резервним активом.

Новий етап європейської валютної інтеграції пов'язаний із трансформацією ЄВС у Європейський валютний союз, який передбачає утворення спільного для країн-членів ЄС Європейського центрального банку та заміну національних валют спільною єдиною валютою - євро.

Маастрихтська угода 1992 р. визначила три етапи становлення ЄВС.

Перший етап (липень 1990 р. - грудень 1993 p.)

- повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС;

- завершення процесу формування єдиного внутрішнього ринку ЄС;

- розроблення заходів щодо зближення (конвергенції) ряду економічних параметрів для країн-членів ЄС.

Другий етап (грудень 1993 р. - січень 1999 p.)

- створення незалежної Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком;установлення фіксованого курсу для валют країн-членів ЄВС між собою, а також відносно ЕКЮ;емісія єдиної грошової одиниці;проведення єдиної валютної політики країнами-членами ЄВС.Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Португалія, Італія, Фінляндія, Ірландія.

Третій етап (січень 1999р – по теперішній час) Станом на 1 січня 1999р. було зафіксовано валютні курси національних валют. Фінансові безготівкові операції з цього періоду можуть здійснюватися як у євро, так і в національній валюті.

основні елементи світової валютної системи

резервні валюти, міжнародні лічильні валютні одиниці; умови взаємної конвертованості валют;уніфікований режим валютних паритетів; регламентація режимів валютних курсів; міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності; міждержавне регулювання валютних обмежень; уніфікація правил використання міжнародних кредитних обігових коштів; уніфікація основних форм міжнародних розрахунків; режим світових валютних ринків і ринків золота; міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання