28.Розкрити сутність системного підходу.

Системний підхід розглядає організацію як систему у єд­ності частин, з яких вона складається, та зв’язків з її зовнішнім середовищем. Такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про організацію та управління нею. Систе́мнийпідхі́д (англ.Systemsthinking — системне мислення) — напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.Об’єктом досліджень системного підходу є елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації. Принципи системного підходу: - принцип цілі; принцип двоїстості; принцип цілісності; принцип складності; принцип множинності, принцип хронологічності. Ефективність системного підходу залежить від характеру застосовуваних загальносистемних закономірностей, що встановлюють зв'язок між системними параметрами. На сучасному етапі на основі узагальнення різних варіантів системного підходу створюються умови для побудови загальної теорії про системи — системології. Системний підхід розвиває і конкретизує такі категорії діалектики, як зв'язок (філософія), відношення, зміст і форма, частина і ціле та ін. Основний засіб системного підходу — системний аналіз.Аспекти системного підходу: Розгорнуте визначення системного підходу полягає в тому, що це підхід, при якому будь-яка система (об'єкт) розглядається як сукупність взаємозв'язаних елементів (компонентів), що має вихід (ціль), вхід (ресурси), зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок. Це найскладніший підхід. Системний підхід є формою накладення теорії пізнання і діалектики з дослідженням процесів, що відбуваються в природі, суспільстві, мисленні. Його суть полягає в реалізації вимог загальної теорії систем, згідно з якою кожен об'єкт у процесі його дослідження повинен розглядатися як велика і складна система і, одночасно, як елемент загальнішої системи.Це визначення системного підходу включає також обов'язковість вивчення і практичного використання наступних восьми його аспектів:системно-елементного або системно-комплексного, який полягає у виявленні елементів-складових даної систему.

29.Сутність та порівняння видів гнучкості організації.Оперативність процесу зумовлює необхідність своєчасного та адекватного врахування організаційних змін. Таку характеристику часто називають мобільністю, м'якістю, активністю, але найточніше її сутність розкриває поняття гнучкість (здатність організації до адаптації, модернізації, реформації). Гнучкість організації значною мірою визначає її здатність до пристосування, переорієнтації, зміни. Вона відіграєважливукоректуючу роль у конкретнійорганізації як для процесів, так і для систем. Це викликано адекватним сприйняттям цього терміна як в статичних, так і в динамічнихситуаціях, визначенням за йогодопомогоюнайважливішого ресурсу формування, розвитку та регулюваннязмін, широким діапазоном його застосування у зв'язку з необхідністю проведення оперативної корекції процесу організації, що вже здійснюється. Визначення поняття стратегічної гнучкості та її бачення багато в чому перегукуються з визначенням і баченням власне гнучкості. Стратегічна гнучкість теж є багатовимірною концепцією, оскільки гнучкі маневри можуть проводитися як до, так і після цільової події, і ґрунтуватися як на захисній (пасивне бачення), так і на наступальній (активне бачення) логіці, залежно від бачення гнучкості..Коли рівень динаміки середовища нижчий, але коливання або зміни на ринку сигналізують про необхідність модифікації продукту чи продуктового набору, тоді організації застосовують тактичну гнучкість. Вона включає рішення про втілення узагальнених стратегічних опцій за помірних рівнів динаміки середовища. Витрати, ризики і час втілення є нижчими, ніж за стратегічної гнучкості. Операційна гнучкість стосується організаційної спроможності боротися із короткотерміновими коливаннями попиту, дефіцитом праці і сировини або поламкою обладнання.Гнучкість ланцюга вартості включає гнучкість розробки продукту, гнучкість виробництва, гнучкість логістики і гнучкість каналів зв’язку, і радше стосується задоволення потреб споживачів, ніж простого покращання ефективності та продуктивності обладнання і гнучкість розробки продукту дає організаціям можливість відповідати на зміни середовища модифікаціями старих і комерціалізацією нових продуктів [19].

Гнучкість виробництва – складна, багатостороння концепція. На початку її розвитку виробничу гнучкість визначали як серію малих, функціонально орієнтованих машин, які можуть бути разом увімкнені у різних послідовностях і виробляти різні продукти.

Гнучкість логістики уможливлює безперешкодний потік матеріалів, який підтримує виробництво й постачання високоякісної продукції. Її базовими складовими є гнучкість постачання, купівлі, дистрибуції й управління попитом.

Гнучкість каналів зв’язку забезпечує те, що різні підрозділи або групи (всередині чи ззовні організації) можуть координувати задум продукту, його випуск і постачання такими способами, які додають вартості споживачам. За іншою класифікацією види гнучкості сортують за: періодом часу, необхідним для відповіді на зміни середовища; обсягом необхідних змін; обраним типом поведінки (захисна або наступальна); середовищем проведення змін (зовнішнє або внутрішнє).