- •1. Теоретичні основи управління
- •1.1. Розвиток науки управління
- •1.2. Суть управління виробництвом
- •1.3. Рівні та ієрархічна будова систем управління
- •1.3.1. Рівні управління
- •1.3.2. Ієрархічна система управління виробництвом
- •1.3.3. Ієрархічна структура систем управління водним
- •1.4. Ділення складних систем водного господарства
- •1.5. Відносини управління
- •1.6. Меліоративна система і місце управління на ній
- •2. Об’єктивні закони і принципи управління
- •2.1. Закони управління виробництвом
- •2.2. Принципи управління
- •2.3. Основні загальносистемні принципи управління і форми їх реалізації
- •3. Методи управління виробництвом
- •3.1. Класифікація методів управління
- •3.2. Важелі методів управління
- •3.3. Економічні методи керування
- •3.4. Організаційно-розпорядчі методи керування
- •3.4.1. Організаційне регламентування
- •3.4.2. Організаційне нормування
- •3.4.3. Оргпроекти
- •3.4.4. Відносини керування
- •3.4.5. Дисципліна виконання
- •3.4.6. Адміністративна відповідальність
- •3.5. Соціально-психологічні методи керування
- •4. Меліоративна система, як об’єкт
- •4.1. Поняття технологічної системи
- •4.2. Класифікація технологічних систем
- •4.2.1. Види технологічних систем за рівнями
- •4.2.2. Види технологічних систем за схемою організації
- •4.2.3. Види технологічних систем за рівнем спеціалізації
- •4.2.4. Види технологічних систем за рівнем автоматизації
- •4.3. Характеристика процесів та об’єктів управління
- •4.3.1. Поняття процесів гідромеліоративної системи
- •4.3.2. Операції контролю та вимірювання технологічних
- •4.4. Класифікація технологічних процесів перетворень води
- •4.5. Засоби виконання технологічного процесу
- •4.6. Життєвий цикл меліоративної системи:
- •4.7. Організація управління технологічним процесом
- •5. Виробничий процес меліорації земель
- •5.1. Поняття виробничого процесу
- •5.2. Класифікація виробничих процесів
- •5.3. Принципи організації виробництва
- •5.4. Виробнича структура підприємства
- •5.5. Структура виробничого процесу водопостачання та
- •5.6. Упорядження виробництва за технологічними
- •5.6.1. Упорядження технологічних процесів виробництва
- •5.6.2. Упорядження виробництва виділенням методів
- •5.6.3. Упорядження робочих місць виробництва
- •5.6.4. Упорядження послідовності виконання
- •5.6.5. Упорядження виробництва за формами організації
- •5.7. Показники функціонування виробничого процесу
- •6. Виробничо-інформаційна модель
- •6.1. Поняття рівне-потоко-інформаційної мережі моделі
- •6.2. Рівні прийняття рішень
- •6.3. Суть процесу прийняття рішень
- •6.4. Правила прийняття рішень
- •6.4.1. Правила
- •6.4.2. Явні і неявні рішення
- •6.5. Структура виробничої потоко-рівне-інформаційної
- •6.2. Структура потоко-рівне-інформаційної мережі гідромеліоративної системи
- •6.2.1. Грунтово-територіальна підсистема
- •6.2.2. Сільськогосподарська (під) система
- •6.2.3. Технологічна гідромеліоративна (під) система
- •6.2.4. Виробнича гідромеліоративна (під) система
- •6.2.5. Виробнича сільськогосподарська (під) система
- •6.2.6. Соціальна підсистема
- •7. Оперативне управління
- •7.1. Поняття оперативного управління
- •7.2. Функції оперативного управління
- •7.2.1. Оперативне планування
- •7.2.2. Оперативний облік
- •7.2.3. Оперативний контроль
- •7.2.4. Оперативне регулювання
- •7.3. Структура процесу оперативного управління
- •7.4. Оперативно-диспетчерське управління
- •7.4.1. Основні задачі оперативно-диспетчерського
- •7.4.2. Організаційна структура диспетчерської служби
- •7.4.3. Організація роботи диспетчерської служби
- •8. Будова системи управління
- •8.1. Загальні принципи побудови системи управління
- •8.2. Цільова підсистема
- •8.2.1. Формування системи цілей
- •8.2.2. Класифікація цілей
- •8.3. Функціональна підсистема управління
- •8.4. Підсистема лінійного управління
- •8.5. Підсистема забезпечення управління
- •8.6. Взаємодія підсистем управління
- •8.7. Стандартизація управління
- •8.8. Технологія (регламент) управління на основі
- •9. Формування організаційних структур
- •9.1. Поняття організаційних структур управління
- •9.2. Принципи формування організаційних структур
- •9.3. Типізація організаційних структур управління
- •9.4. Основні типи організаційних структур керування
- •9.5. Проектування системи управління виробничого
- •9.4. Міжгалузеві типові рішення
- •9.4.1. Загальне керівництво
- •10. Праця інженерно-управлінських
- •10.1. Управління виробництвом як сфера вираження праці
- •10.2. Наукова організація праці інженерно-управлінських
- •10.3. Задачі організації праці інженерно-управлінських
- •11. Трудовий процес інженерно-управлінських
- •11.1. Предмет праці інженерно-управлінських працівників
- •11.2. Види праці інженерно-управлінських працівників
- •11.3. Засоби інженерно-управлінської праці
- •11.4. Робочий час
- •11.5. Графік роботи
- •11.5.1. Режим роботи
- •11.5.2. Приклади режимів роботи: перерваний робочий
- •11.5.3. Приклади режимів роботи: неперервні робочі тижні
- •11.5.4. Змішані графіки режимів роботи
- •12. Розділення і кооперація праці в апараті
- •12.1. Основні напрямки розподілу праці
- •Функції управління та їх групи
- •12.2. Розділення праці між структурними підрозділами
- •12.3. Розділення праці всередині структурних підрозділів
- •12.4. Нормування керованості
- •14.2. Оцінка діяльності інженерно-управлінських
- •14.3. Державна класифікація професій у водному
- •14.4. Кваліфікаційна характеристика професії
- •14.5. Підвищення кваліфікації керівників і фахівців
- •15. Штаби служби експлуатації та їх підбір
- •15.1. Віднесення працівників експлуатаційних установ
- •15.2. Групи по оплаті праці
- •По приведеній площі в балах розглянуте узс відноситься до I групи по оплаті праці її керівників і ітп, I ед та II ед – до III групи, а III ед – до II групи.
- •Штат зрошувальної системи
- •16. Методи дослідження трудових процесів
- •16.1. Вивчення змісту і витрат праці
- •16.2. Дослідження потоків інформації
- •17. Вивчення, узагальнення і впровадження
- •17.1. Напрямки і об’єкти вивчення передового досвіду
- •17.2. Методи вивчення та узагальнення передового досвіду
- •17.3. Задачі відділів і служб підприємств щодо вивчення,
- •17.4. Показники прийомів і методів праці передовиків
- •17.5. Організація вивчення, узагальнення і впровадження
- •17.5.1. Показники роботи передовиків виробництва
- •17.5.2. Аналіз прийомів і методів праці
- •17.5.3. Опис трудових прийомів і методів праці
- •17.6. Оцінка рівня творчої активності трудового
- •1 8. Управління творчою та інноваційною
- •18.1. Інновації у водогосподарській діяльності
- •18.2. Новітні технології у промисловому виробництві
- •18.3. Система інтелектуальної власності
- •18.3.1. Поняття права інтелектуальної власності
- •18.3.2. Об’єкти права інтелектуальної власності
- •18.3.3. Види об’єктів промислової власності та їх ознаки
- •18.3.4. Об’єкт винаходу – «спосіб»
- •18.3.5. Особливості винаходу – «пристрій»
- •18.3.6. Об’єкт винаходу – «речовина»
- •18.3.7. Об’єкт винаходу – «штам мікроорганізму, культури
- •18.3.8. Суб’єкт права інтелектуальної власності
- •18.4. Раціоналізаторська пропозиція
- •18.4.1. Складання, подання та розгляд заяви на
1.2. Суть управління виробництвом
Управління в широкому розумінні слова є ціленаправлена координація суспільного виробництва. В цій координації розрізняють управління машинами, механізмами, системами, процесами, які вони виконують, а також людьми, які в процесі виробництва за допомогою машин, механізмів, систем впливають на процеси виробництва і на предмет праці безпосередньо.
Управління – ціленаправлена дія та вплив на колективи людей для організації і координації їх діяльності в процесі виробництва.
Управління розвивалося із розвитком виробництва. При організації спільної праці людей виникає необхідність в управлінні, оскільки виникає розділення праці. Всяка спільна праця людей потребує того чи іншого управління.
Вже при простій координації праці видно виділення функцій управління, необхідних для організації і координації трудових зусиль в процесі спільної праці. З розвитком виробництва і економічних зв’язків в суспільстві управління стало розвиватися і суттєво ускладнюватися.
Ефект спільної дії людей більше суми однакових зусиль, констатував Адам Сміт. Одна і та ж кількість людей в результаті розділення праці може виконувати більшу роботу завдяки організації праці, яка витрачається на перехід з одного виду праці на інший, росту майстерності в силу обмеженості кола обов’язків, появи спеціалізованих пристроїв і машин тощо.
Суть процесу управління технічними, соціально-економічними біологічними системами в більшості подібна. Це наглядно видно із співставлення управління двох різних систем (рис. 1.3). Одна із систем (рис. 1.3,а) ілюструє регулювання тиску в закритій зрошувальній мережі за допомогою гідравлічного регулятора тиску, а інша (рис. 1.3,б) – спрощену структуру управління виробничою системою.
Порівняння цих систем дозволяє встановити, що вимір тиску в закритій зрошувальній мережі, означає збір інформації, яка підлягає обліку. Порівняння фактичних даних тиску в мережі із заданими значеннями означає контроль цих показників. Аналіз змін тиску в мережі і темпів росту цих відхилень здійснює регулятор тиску і автоматично виробляє управляючі імпульси (управляючі впливи). Через виконавчі механізми гідравлічно-керовану засувку реалізує цей вплив – закриває (відкриває) подачу води в трубопровід.
Рис. 1.3. Схема управління системою: а – технічною (регулювання тиску в трубопроводі); б – соціально-економічною системою (прийняття і реалізація управляючого рішення)
Задача підтримання тиску на цьому не закінчується. Результати управляючого впливу знову підлягають обліку, контролю і аналізу, на основі яких здійснюється подальше управління впливів на тиск в трубопроводі.
Управління виробничою системою використовує ті ж функції і у тій же послідовності процедури, але роль регулятора виконує апарат управління, а його керівник приймає рішення і контролює його виконання.
У кожній із систем управління можливо виділити дві взаємозв’язані частини:
об’єкт управління (трубопровід, виробництво), який представляє ту частину системи, в якій протікають основні процеси функціонування;
суб’єкт управління (управляюча частина), та частина, яка безпосередньо реалізує управління об’єктом. Суб’єкт управління ще називають органом управління.
Орган управління зв’язаний з об’єктом управління інформаційним потоком. Від органу управління на об’єкт поступають управляючі впливи (прямі зв’язки). З іншої сторони, від об’єкта до органу управління поступає інформація, яка характеризує функціонування об’єкта і необхідна для вироблення раціональних управляючих впливів (прийняття управляючих рішень). Цей потік інформації прийнято називати зворотнім зв’язком органу управління з об’єктом.
Орган управління і об’єкт управління, які зв’язані між собою управляючими впливами та зворотними зв’язками, складають замкнутий контур управління. Виявлення загальних властивостей обох систем управління які показані на рис. 1.4 дозволяють подати їх у вигляді кібернетичної моделі Н.Віннера – узагальненої блок-схеми управління.
Рис. 1.4. Блок-схема управління:
Xi, Yi – входи і виходи системи відповідно
Об’єкт управління – це управляєма система. В якості об’єктів управління виробництвом у водному господарстві виступають: системи зрошення і осушення, канали подачі води, виробничі підрозділи, об’єднання, в цілому водне господарство. У відповідності із цим до змісту управління входить комплексне рішення техніко-технологічних, організаційно-виробничих, економічних і соціальних проблем, які охоплюють всі елементи виробництва. Але центральною ланкою любого об’єкта управління є керування (управління) виробництвом.
Керування (управління) виробництвом – система заходів впливу на виконавців, зайнятих у процесі виробництва, та через них на засоби виробництва, що здійснюється свідомо, ціленаправлено, планомірно і сприяє встановленню продукції потрібної кількості та якості з найменшими трудовими та матеріальними витратами (ДСТУ 2960).
Суб’єкт управління – управляюча система. Оскільки власником на надра і воду є держава, суб’єктом управління у водному господарстві є держава. Питання управління вирішують органи влади, органи державного управління.
В рамках любої управляючої системи існують необхідні підсистеми: інформаційного забезпечення, розробки, приймання і організації виконання рішень, перевірки виконання, контролю, регулювання тощо.
Колективи виробничих систем, виходячи із системного ділення, в свою чергу діляться на дві частини: управляєму і управляючу. Частина колективу, яка має справу із здійсненням виробничого процесу, утворює об’єкт управління. Інша частина працівників, яка має справу з виробленням рішень і керівництвом їх практичною реалізацією, утворює суб’єкт управління, – її управляюча частина.
В строгому змісті слова між об’єктом і суб’єктом управління немає абсолютної грані розділення: управляюча система, будучи суб’єктом управління, за відношенням до того чи іншого об’єкта, в свою чергу є об’єктом управління іншого, вищого за рангом суб’єкта. Так, управляюча система Обласного управління водних ресурсів, яка здійснює функції керівництва в області, а також його підрозділами, разом з тим є об’єктом управління Державного агентства водних ресурсів. Між управляємою і управляючою системами існують міцні зв’язки завдяки системній будові управління.
Наявність прямого і зворотного зв’язків є обов’язковою умовою нормального функціонування і розвитку любої соціально-економічної системи.
Прямий зв’язок обслуговує процеси приймання рішень і забезпечує їх передачу на управляємий об’єкт. Зворотні зв’язки, які несуть інформацію про стан об’єкта і його реакцію на управлінські рішення, служать базою для формування регулюючої дії на об’єкт управління. Зворотні зв’язки підказують найбільш доцільні шляхи і засоби організації процесу регулювання діяльності об’єкта управління. Вони синтезують збурення дії зовнішнього і внутрішнього середовища, висвітлюють різноманітні причинно-наслідкові зв’язки.
Ефективність роботи виробничої системи визначається оптимізацією її параметрів.
Оптимізація параметрів системи заключається в установленні таких значень цих параметрів і такої їх зміни у часі при управлінні, при яких досягається максимальна можлива ефективність. При цьому досягається погодження економічних, технічних і соціальних ефектів із матеріальними і трудовими витратами ресурсів.
Цільовою функцією роботи підприємства є вирішення одночасно таких задач:
(1.1)
де Wі – кількість продукції, яка є основним показником випуску (подачі) (шт, м3, га тощо);
Сі – собівартість одиниці продукції (грн/м3, грн/га тощо);
ПЯі – показник якості продукції.
Загальні вимоги оптимізації цілі такі:
(1.2)
(1.3)
(1.4)
де Е – ефект від функціонування системи, грн;
В – витрати на функціонування системи, грн.
Ефект від функціонування і витрат допускається подавати у вигляді коштів, умовних одиниць та у вигляді технічних показників.
