1.3.3. Ієрархічна структура систем управління водним

господарством України

Узагальнено ієрархічну структуру управління водним господарством, виходячи із адміністративного управління, можливо подати у вигляді ієрархічної структури В.А. Трапезнікова (рис. 1.8) модифікованої для наших умов.

Перші три рівні управління відносяться до задач автоматичного або автоматизованого (з участю людини) управління виробництвом. Наприклад, система захисту дощувальної машини «Фрегат» (перший рівень) відключає автоматично дощувальну машину від подачі тиску води трубопроводу при зупинці одного із візків і зупиняє роботу дощувальної машини. Регулятор гідравлічний (другий рівень), що стоїть перед ДМ «Фрегат», автоматично регулює постійний тиск «після себе» для роботи ДМ «Фрегат» і забезпечує стабільну роботу дощувальних апаратів і якість поливу. Автоматизована робота (під наглядом машиніста) агрегатів насосної станції підкачки (третій рівень) дозволяє подавати воду в закриту трубопровідну мережу і забезпечувати необхідний тиск для роботи всіх дощувальних машин автоматизованого комплексу «насосна станція – закрита зрошувальна мережа – дощувальні машини».

На цих рівнях визначальну роль в процесі управління грають автоматичні засоби, а не люди, хоча і оператори дощувальних машин і машиністи насосних станцій беруть участь у роботі комплексу. Практично, без автоматичних регуляторів забезпечити контроль роботи окремих агрегатів при виконані ними технологічних процесів «полив», «подача води» «зупинка поливу» тощо неможливо у зв’язку із значною територіальною розосередженістю меліоративної системи.

На інших рівнях управління (рис. 1.8), починаючи із четвертого, здійснюється організаційне та економічне управління і більше значення в процесах цього управління належить людям, а не автоматичним засобам.

Рис. 1.8. Ієрархічна структура системи управління водним господарством України (за В.А.Трапезніковим) модифікована автором:

1 – автоматичні регулятори агрегатів; 2 – системи управління агрегатів, машин; 3 – системи управління автоматизованими лініями; 4 – Відділення каналу (ВК); 4 – Управління водних ресурсів (УВР); 4 – Управління водного господарства (УВГ) в тому числі міжрайонне

Широке застосування ієрархічних систем управління, на думку А.І. Кухтенка, отримало у зв’язку із їх універсальністю та у зв’язку з високими показниками їх роботи, та рядом інших переваг:

• свобода локальних дій;

• можливість використовувати різні для кожного із рівнів локальні критерії оптимальності системи в цілому;

• відсутність необхідності пропускати дуже великі потоки інформації через один пункт управління, тому що при використані ієрархічних систем управління, інформація з нижнього рівня передається на верхній в узагальненому вигляді;

• підвищена надійність систем управління і великі можливості уведення елементної надлишковості в систему на необхідному рівні управління;

• гнучкість системи управління і широкі можливості пристосування її до змінних умов;

• універсальність при вирішені однотипних в цілому, але відмінних в деталях проблем управління;

• в багатьох випадках – економічна доцільність в порівнянні з системами управління іншої структури.