21. Поняття і форми реалізації норм міжнародного права.

Реалізація — це втілення норм міжнародного права поведінці, діяльності держав та інших суб'єктів, це практичне здійснення нормативних розпорядженні. У цих офіційних документах ООН, у різних виданнях поширився термін «імплементація».

Можна виокремити такі форми реалізації:

1)Дотримання. У такій формі реалізуються норми-заборони. Суб'єкти утримуються від скоєння дій, заборонених нормами міжнародного права. Наприклад, при дотриманні договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 т. одні держави (ядерні) не передають кому б то не було ядерну зброю й інші ядерні вибухові пристрої, а також контроль над такою зброєю, інші (неядерні) держави не виготовляють і не купують ядерну зброю чи інші ядерні вибухові пристрої. У цих ситуаціях пасивність суб'єктів свідчять тому, що законодавчі норми права реалізуються.

2)Виконання. Ця форма передбачає активну діяльність суб'єктів по здійсненню норм. Виконання характерно для норм, які передбачають конкретні обов'язки, пов'язані з певними діями. У такому вигляді сформульовані, наприклад, норми Пактів про права людини 1966 р. Стаття 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права тощо.

3)Використання. У цьому випадку мається на увазі здійснення наданих можливостей, що містяться в нормах міжнародного права. Рішення про використання нормативних положень приймаються суб'єктами самостійно. У цій формі реалізуються так звані уповноважуючі норми. На відміну від перших двох випадків тут немає жорсткого припису конкретної поведінки (дії або утримання від нього).

22. Міжнародний конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права.

Міжнародний механізм як комплекс засобів та інститутів, що використовуються державами для забезпечення реалізації міжнародно-правових норм, складається з двох взаємопов'язаних компонентів - міжнародного договірно-правового (конвенційного) механізму і міжнародного організаційно-правового (інституційного) механізму.

Міжнародно-правовий (конвенційний) механізм включає:

1) нормотворчість — передбачає наявність двох аспектів:

а) попередня нормотворчість, що передбачає створення «пробних» норм права, які передують створенню основних норм, реалізацію яких вона покликана забезпечити, що дозволяє визначити рівень ефективності майбутніх норм, виявити їх недоліки з метою запобігання їх негативної дії в майбутньому;

б) конкретизація, що здійснюється або одночасно зі створенням первинних, основних норм, або в процесі їх реалізації. Конкретизація винятково необхідна, оскільки високий ступінь узагальнення в первинних нормах часто ускладнює їх подальшу реалізацію.

2) тлумачення — може здійснюватися як в процесі нормотворчості, так і в процесі правозастосування. Без тлумачення немислима конкретизація, більше того тлумачення саме часто перетікає в конкретизацію.

3) міжнародний контроль — здійснюється шляхом співставлення інформації про діяльність держави (чи інших суб’єктів) або шляхом порівняння діяльності з вимогами норм права на предмет їх відповідності. В основні контролю лежать збір та оцінка інформації. Збір інформації ведеться, як правило, шляхом інспектування, моніторингу чи обміну інформацією, що міститься в спеціальних доповідях. Контроль здійснюється, як правило, шляхом використання міжнародного інституційного механізму, міжнародних органів, організацій, комісій, комітетів тощо.

4) правозастосування. У міжнародно-правовому механізмі реалізації правозастосування представляє засновану на нормах міжнародного права індивідуальну або колективну діяльність держав чи інших суб'єктів щодо забезпечення реалізації норм у конкретних ситуаціях.