- •1. Поняття і предмет міжнародного права.
- •2. Поняття норм міжнародного права, форми та методи їх створення.
- •3. Класифікація норм міжнародного права та їх ієрархія.
- •4. Поняття і види джерел міжнародного права.
- •5. Співвідношення національного і міжнародного права та імплементація норм міжнародного права.
- •6. Систематизація міжнародного права.
- •7. Міжнародний договір - основне джерело міжнародного права
- •8. Міжнародний звичай як джерело міжнародного права.
- •10. Поняття, ознаки та загальна характеристика видів суб'єктів міжнародного права.
- •9. Допоміжні джерела міжнародного права.
- •11. Держава - основний суб'єкт міжнародного права.
- •12. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права.
- •13. Правосуб'єктність націй і народів.
- •14. Поняття і особливості принципів міжнародного права.
- •16 Основні принципи міжнародного права, їх зміст і призначення.
- •17. Загальні принципи міжнародного права.
- •18. Принципи суверенної рівності держав.
- •19. Принцип незастосування сили і погрози силою.
- •20. Принципи непорушності та недоторканості кордонів.
- •21. Поняття і форми реалізації норм міжнародного права.
- •22. Міжнародний конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •23. Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •24. Поняття та ознаки міжнародного правопорушення
- •25. Види міжнародних правопорушень.
- •26. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •27. Види і форми міжнародно-правової відповідальності
- •28. Реалізація міжнародно-правової відповідальності.
- •29. Право міжнародних договорів і основні джерела.
- •30. Суб'єкти і об'єкти міжнародних договорів.
- •31. Поняття і види міжнародних договорів.
- •32. Форма і структура договору.
- •33. Стадії укладання міжнародних договорів.
- •34. Дійсність і дія міжнародного договору.
- •35. Припинення і призупинення дії міжнародного договору.
- •36. Поняття і способи тлумачення міжнародного договору.
- •37. Реєстрація і опублікування міжнародних договорів.
- •38. Застереження до договорів.
- •39. Правовий статус і повноваження депозитарія.
- •40. Поняття і джерела права міжнародних організацій.
- •41. Поняття і класифікація міжнародних організацій.
- •42. Членство у міжнародних організаціях.
- •43. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, цілі і принципи.
- •44. Генеральна Асамблея оон.
- •45. Рада безпеки оон.
- •46. Міжнародний суд оон.
- •47. Спеціалізовані установи оон.
- •48. Поняття, джерела та органи зовнішніх зносин.
- •49. Дипломатичні представництва: порядок призначення, склад та функції.
- •50. Обов'язки, імунітети, привілеї дипломатичних представництв.
- •51. Консульські установи та їх функції.
- •52. Консульські привілеї та імунітети.
- •53. Поняття прав людини, джерела та міжнародні стандарти в області прав людини.
- •54. Класифікація прав людини.
- •55. Поняття і правовий статус населення.
- •56. Поняття, порядок набуття, зміни і втрати громадянства.
- •57. Правовий статус іноземців.
- •58. Види режиму іноземців.
- •59. Правовий статус осіб без громадянства і осіб з подвійним громадянством.
- •60. Право притулку і порядок надання притулку(сам порядок нормально не розкритий).
11. Держава - основний суб'єкт міжнародного права.
Основною юридичною якістю держави як в міжнародному праві, так і в праві внутрішньому є державний суверенітет. Державний суверенітет є категорією, насамперед, політичною. Він пов’язаний з боротьбою за державну владу і її утриманням, а також участю в міжнародних відносинах, які залишаються ареною боротьби за домінування на світовому і регіональному рівнях. Держава не можлива як без суверенітету, так і з обмеженим суверенітетом. Звідси випливає принцип міжнародного права – суверенна рівність держав.
В доктрині міжнародного права державі притаманні певні ознаки. Вони такі: уряд; населення; територія.
Слід зауважити, що внутрішній устрій держави не має значення для її міжнародної правосуб’єктності. При цьому унітарна держава, федерація представлені в міжнародному праві як один суб’єкт, а члени конфедерації можуть бути представленими окремо. Суб’єкти федерації можуть брати участь в регіональному міжнародному співробітництві тільки з дозволу і під контролем держави.
В доктрині міжнародного права існує поняття юрисдикції держави. Під юрисдикцією держави мається на увазі обсяг і сфера дії державної влади. Виділяються такі види юрисдикції держави в міжнародному праві:
- повна юрисдикція держави. – на території держави, її дипломатичних представництв поза її межами, на борту військових повітряних і морських суден держави поза її межами;
- часткова юрисдикція держави – на території консульських представництв держави поза її межами, на борту цивільних Морських і повітряних суден прапора держави поза її межами;
- територіальна юрисдикція держави – на її території;
- екстериторіальна юрисдикція держави – поза її межами.
Постійний нейтралітет – це міжнародно-правовий статус держави, яка взяла на себе зобов’язання не брати участі в війнах, Які відбуваються або можуть відбутися в майбутньому, і утримуватися від дій, які можуть втягнути таку державу у війну.
Постійний нейтралітет здійснюється не тільки під час війни але і в мирний час. Статус постійного нейтралітету не позбавляє державу права на самооборону у випадку нападу на неї. В сучасний період цей статус мають Швейцарія, Австрія, Лаос, Камбоджа, Мальта, Туркменістан.
12. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права.
Міжнародна організація - постійне об’єднання держав. За характером членства вони поділ-ся на урядові і неурядові. Між. урядова орг-ція – об’єднання суверенних держав, основане на міждержавному договорі на постійній основі, яка має постійні органи, наділена галузевою між. правосуб’єктністю і діє відповідно до приписів і норм МП. Між-ні неміжурядові орг-ції не засновані на між
державному договорі, в ній офіційно не представлені держави і володіють спеціальною правосуб’єктністю. Їхні члени-союзи, асоціації, громадські об’єднання (Міжпарламентський союз). Між-ні орг-ції бувають універ-го хар-ру(ООН), регіонального хар-ру(Рада Європи), субрегіонального хар-ру (орг-ція Чорноморського економічного співробітництвава). Лише міжнародні міжурядові орг-ції відносяться до суб’єктів МП. Неурядові орг-ції цією якістю не володіють. Основою правосуб’єктності між-ої міжурядової орг-ції
є відповідний установчий документ, який наділяє її правом брати участь в між-х відносинах і приймати рішення від імені організації в цілому, а не від імені держав-членів, укладати між. договори з державами та іншими міжурядовими орг-ми, визнавати держави, уряди шляхом прийняття до складу між-х орг-цій, співробітничати з ін. суб’єктами МП, набувати рухоме і нерухоме майно, бути стороною у судовому розслідуванні. Правосуб’єктність між-х міжурядових орг-цій носить, на відміну від держав, функціональний х-р, оскільки вона обмежена цілями і завданнями, які визначені установчим документом.