- •1. Поняття і предмет міжнародного права.
- •2. Поняття норм міжнародного права, форми та методи їх створення.
- •3. Класифікація норм міжнародного права та їх ієрархія.
- •4. Поняття і види джерел міжнародного права.
- •5. Співвідношення національного і міжнародного права та імплементація норм міжнародного права.
- •6. Систематизація міжнародного права.
- •7. Міжнародний договір - основне джерело міжнародного права
- •8. Міжнародний звичай як джерело міжнародного права.
- •10. Поняття, ознаки та загальна характеристика видів суб'єктів міжнародного права.
- •9. Допоміжні джерела міжнародного права.
- •11. Держава - основний суб'єкт міжнародного права.
- •12. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права.
- •13. Правосуб'єктність націй і народів.
- •14. Поняття і особливості принципів міжнародного права.
- •16 Основні принципи міжнародного права, їх зміст і призначення.
- •17. Загальні принципи міжнародного права.
- •18. Принципи суверенної рівності держав.
- •19. Принцип незастосування сили і погрози силою.
- •20. Принципи непорушності та недоторканості кордонів.
- •21. Поняття і форми реалізації норм міжнародного права.
- •22. Міжнародний конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •23. Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •24. Поняття та ознаки міжнародного правопорушення
- •25. Види міжнародних правопорушень.
- •26. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •27. Види і форми міжнародно-правової відповідальності
- •28. Реалізація міжнародно-правової відповідальності.
- •29. Право міжнародних договорів і основні джерела.
- •30. Суб'єкти і об'єкти міжнародних договорів.
- •31. Поняття і види міжнародних договорів.
- •32. Форма і структура договору.
- •33. Стадії укладання міжнародних договорів.
- •34. Дійсність і дія міжнародного договору.
- •35. Припинення і призупинення дії міжнародного договору.
- •36. Поняття і способи тлумачення міжнародного договору.
- •37. Реєстрація і опублікування міжнародних договорів.
- •38. Застереження до договорів.
- •39. Правовий статус і повноваження депозитарія.
- •40. Поняття і джерела права міжнародних організацій.
- •41. Поняття і класифікація міжнародних організацій.
- •42. Членство у міжнародних організаціях.
- •43. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, цілі і принципи.
- •44. Генеральна Асамблея оон.
- •45. Рада безпеки оон.
- •46. Міжнародний суд оон.
- •47. Спеціалізовані установи оон.
- •48. Поняття, джерела та органи зовнішніх зносин.
- •49. Дипломатичні представництва: порядок призначення, склад та функції.
- •50. Обов'язки, імунітети, привілеї дипломатичних представництв.
- •51. Консульські установи та їх функції.
- •52. Консульські привілеї та імунітети.
- •53. Поняття прав людини, джерела та міжнародні стандарти в області прав людини.
- •54. Класифікація прав людини.
- •55. Поняття і правовий статус населення.
- •56. Поняття, порядок набуття, зміни і втрати громадянства.
- •57. Правовий статус іноземців.
- •58. Види режиму іноземців.
- •59. Правовий статус осіб без громадянства і осіб з подвійним громадянством.
- •60. Право притулку і порядок надання притулку(сам порядок нормально не розкритий).
59. Правовий статус осіб без громадянства і осіб з подвійним громадянством.
Подвійне громадянство (біпатризм, полігромадянство) — перебування особи одночасно в громадянстві двох і більше держав.
Цей стан виникає у разі колізії при застосуванні законів про набуття громадянства. Наприклад, дитина, яка народилася на території держави, що застосовує принцип «права Грунту», від батьків, котрі є громадянами держави, що застосовує принцип оправа крові», отримує з моменту народження подвійне громадянство. Подвійне громадянство виникає також у разі одруження жінки, яка є громадянкою країни, законодавство якої не позбавлює жінку свого громадянства при її одруженні з іноземцем. Натуралізація — прийняття у громадянство даної держави на прохання заінтересованої в тім особи — також може породити ситуацію подвійного громадянства. Можливі й інші ситуації, що породжують подвійне громадянство, зокрема, на основі міжнародного договору.
В даний час наявність за громадянином України подвійного громадянства не признається. Особа, що має подвійне громадянство, знаходячись на території однієї з держав, у громадянстві якої вона перебуває, як правило, не може посилатися на свої зобов'язання стосовно іншої держави. Кожна держава, у громадянстві якої перебуває біпатрид, має право вважати його своїм громадянином і вимагати від нього виконання відповідних обов'язків. Безгромадянство (апатризм) — це таке становище особи, коли вона не перебуває в громадянстві якої-не-будь держави.
Стан безгромадянства може виникнути з різних причин, наприклад при: а) втраті громадянства, якщо дана особа вийшла добровільно або втратила громадянство своєї держави і не набула громадянства в іншій державі; б) виході з громадянства з метою отримання громадянства іншої держави, що дається через п'ять-десять років; в) одруженні жінки з іноземцем, держава якого не надає жінці автоматично громадянства чоловіка, а сама жінка має громадянство країни, законодавство якої керується принципом «дружина слідує громадянству чоловіка» ; г) у результаті народження від батьків, які втратили громадянство; д) позбавленні громадянства і т.д. Слід мати на увазі, що особи без громадянства (апатриди) цілком підпорядковуються законодавству тієї держави, на території якої вони проживають. Ситуації подвійного громадянства або безгромадянства аномальні й збиткові не тільки стосовно до відповідних осіб, але і тому, що вони породжують конфліктні ситуації і спори між державами.
60. Право притулку і порядок надання притулку(сам порядок нормально не розкритий).
Надання притулку є традиційним інститутом міжнародного права.
Право притулку дається будь-якій особі, що має цілком обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за ознакою раси, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Надання притулку є мирним і гуманним актом і не вважається недружнім актом стосовно будь-якої держави. На практиці право притулку реалізується шляхом надання права в'їзду на територію даної держави і законного там перебування. Особа, яка одержала притулок, за своїм статусом порівнюється до іноземця, але її відмінність від іноземця полягає в тому, що: — час перебування такої особи в державі, що надала йому притулок, не обмежений; — особа, яка одержала притулок, не може бути вислана з держави, що надала їй притулок; — особа, яка одержала притулок, не може бути видана як своїй патримоніальній державі, так і будь-якій третій іноземній державі. Притулок дається лише тим особам, які не вчинили загальнокримінальних або міжнародних злочинів. Але в ряді випадків державами обмежується перелік причин і умов, при яких може бути наданий притулок.
У міжнародному праві розрізняють територіальний і дипломатичний притулки. Перший означає надання будь-якій особі (особам) можливості укритися від переслідувань, політичного характеру на території конкретної держави; другий — надання державою такої ж можливості, але в межах дипломатичного представництва, консульської установи або на іноземному військовому кораблі, що знаходяться на території іншої держави.
