- •1. Поняття і предмет міжнародного права.
- •2. Поняття норм міжнародного права, форми та методи їх створення.
- •3. Класифікація норм міжнародного права та їх ієрархія.
- •4. Поняття і види джерел міжнародного права.
- •5. Співвідношення національного і міжнародного права та імплементація норм міжнародного права.
- •6. Систематизація міжнародного права.
- •7. Міжнародний договір - основне джерело міжнародного права
- •8. Міжнародний звичай як джерело міжнародного права.
- •10. Поняття, ознаки та загальна характеристика видів суб'єктів міжнародного права.
- •9. Допоміжні джерела міжнародного права.
- •11. Держава - основний суб'єкт міжнародного права.
- •12. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права.
- •13. Правосуб'єктність націй і народів.
- •14. Поняття і особливості принципів міжнародного права.
- •16 Основні принципи міжнародного права, їх зміст і призначення.
- •17. Загальні принципи міжнародного права.
- •18. Принципи суверенної рівності держав.
- •19. Принцип незастосування сили і погрози силою.
- •20. Принципи непорушності та недоторканості кордонів.
- •21. Поняття і форми реалізації норм міжнародного права.
- •22. Міжнародний конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •23. Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права.
- •24. Поняття та ознаки міжнародного правопорушення
- •25. Види міжнародних правопорушень.
- •26. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •27. Види і форми міжнародно-правової відповідальності
- •28. Реалізація міжнародно-правової відповідальності.
- •29. Право міжнародних договорів і основні джерела.
- •30. Суб'єкти і об'єкти міжнародних договорів.
- •31. Поняття і види міжнародних договорів.
- •32. Форма і структура договору.
- •33. Стадії укладання міжнародних договорів.
- •34. Дійсність і дія міжнародного договору.
- •35. Припинення і призупинення дії міжнародного договору.
- •36. Поняття і способи тлумачення міжнародного договору.
- •37. Реєстрація і опублікування міжнародних договорів.
- •38. Застереження до договорів.
- •39. Правовий статус і повноваження депозитарія.
- •40. Поняття і джерела права міжнародних організацій.
- •41. Поняття і класифікація міжнародних організацій.
- •42. Членство у міжнародних організаціях.
- •43. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, цілі і принципи.
- •44. Генеральна Асамблея оон.
- •45. Рада безпеки оон.
- •46. Міжнародний суд оон.
- •47. Спеціалізовані установи оон.
- •48. Поняття, джерела та органи зовнішніх зносин.
- •49. Дипломатичні представництва: порядок призначення, склад та функції.
- •50. Обов'язки, імунітети, привілеї дипломатичних представництв.
- •51. Консульські установи та їх функції.
- •52. Консульські привілеї та імунітети.
- •53. Поняття прав людини, джерела та міжнародні стандарти в області прав людини.
- •54. Класифікація прав людини.
- •55. Поняття і правовий статус населення.
- •56. Поняття, порядок набуття, зміни і втрати громадянства.
- •57. Правовий статус іноземців.
- •58. Види режиму іноземців.
- •59. Правовий статус осіб без громадянства і осіб з подвійним громадянством.
- •60. Право притулку і порядок надання притулку(сам порядок нормально не розкритий).
17. Загальні принципи міжнародного права.
Основні принципи міжнародного публічного права – це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені початки міжнародного публічного права. Вони являють собою найбільше загальне вираження і практику поведінки, яка встановилася, і взаємодії суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені в рамках міжнародних відносин.
Принципи міжнародного публічного права виконують одночасно дві функції:
- сприяють стабілізації всього комплексу міжнародних відносин, обмежуючи їх певними нормативними рамками;
- закріплюють усе нове, що з'являється в практиці суб'єктів міжнародного права в рамках міжнародних відносин, і в такий спосіб сприяють їхньому розвиткові.
Основні принципи міжнародного права закріплені в Статуті ООН (преамбула, статті 1 і 2). До загальних принципів міжнародного публічного права належать принципи:
- принцип суверенної рівності держав;
- принцип незастосування сили або загрози силою;
- принцип територіальної цілісності держав;
- принцип непорушності державних кордонів;
- принцип мирного вирішення міжнародних спорів;
- принцип невтручання у внутрішні справи;
- принцип загальної поваги прав людини;
- принцип самовизначення народів і націй;
- принцип співробітництва;
- принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань.
18. Принципи суверенної рівності держав.
ПРИНЦИП СУВЕРЕННОЇ РІВНОСТІ ДЕРЖАВ — принцип заг. міжнар. права, згідно з яким у міжнар. співтоваристві всі держави незалежні стосовно одна одної та юридично рівні, що виражається в однакових для всіх них правах та обов'язках
Принцип суверенної рівності держав складає основу сучасних міжнародних відносин. Це означає, що кожна держава зобов'язана поважати суверенітет інших учасників системи, тобто їхнє право в межах власної території здійснювати законодавчу, виконавчу і судову владу без якогось утручання з боку інших держав, а також самостійно проводити свою зовнішню політику. Підтримку міжнародного правопорядку може бути забезпечено лише при повній повазі юридичної рівності учасників.
Відповідно до Декларації про принципи міжнародного права 1970 року поняття суверенної рівності включає такі елементи:
а) держави юридично рівні;
б) кожна держава користується правами, властивими повному суверенітету;
в) кожна держава зобов'язана шанувати правосуб'єктність інших держав;
г) територіальна цілісність і політична незалежність держави недоторкані;
ґ) кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні і культурні системи;
д) кожна держава зобов'язана виконувати цілком і сумлінно свої міжнародні зобов'язання і жити у злагоді з іншими державами.
Основне призначення принципу суверенної рівності — забезпечити юридично рівну участь у міжнародних відносинах усіх держав незалежно від розходжень економічного, соціального, політичного або іншого характеру. Оскільки держави є рівноправними учасницями міжнародного спілкування, усі вони мають принципово однакові права й обов'язки.
Передаючи частину своїх повноважень міжнародним організаціям добровільно, держави не обмежують свій суверенітет, а, навпаки, реалізують одне зі своїх суверенних прав — право на укладання угод. Крім того, держави, як правило, лишають за собою право контролю за діяльністю міжнародних організацій.
