3.Методика розрахунку збитків від забруднення довкілля.

Збитки від наднормативних скидів визначаються за формулою:

де V – інтенсивність скидання оборотних вод, м³/год;

Т – тривалість наднормативного скиду, год;

Сс.ф – середня фактична концентрація забруднювальних речовин у зворотних водах, г/м3;

Сд – дозволена для скиду концентрація забруднювальних речовин, які відсутні в переліку допустимих, а фактична концентрація їх перевищує ГДК для водного об’єкта, що приймає зворот­ні води, в розрахунковій формулі приймається рівною ГДК;

0,003 – базова ставка відшкодування збитків, в частках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, НМД/кг (розрахована як середня вартість знешкодження різних забруднювальних речовин в частках неоподатковуваного мінімуму доходів за одиницю маси речовини);

Аі – показник відносної небезпечності речовини, визначається співвідношенням 1/СГДК, де СГДК – гранично допустима концентрація цієї речовини згідно з СанПіН №4630-88 або Узагальненим переліком ГДК шкідливих речовин для води рибогоспо­дарських водойм.

У разі скиду речовин, для яких не встановлено рівні ГДК або орієнтовно-безпечні рівні впливу (ОБРВ), показник відносної небезпечності приймається рівним 100, а при ГДК – «відсутність» – 100 тис.

Для завислих речовин показник відносної небезпечності прий­мається рівним 0,3, а для підприємств, що експлуатують комунальні системи каналізації, – 0,1.

n – величина неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в одиницях національної валюти;

К – коефіцієнт, що враховує категорію водного об’єкта: морські та поверхневі водні об’єкти комунально-побутового водокористування – 1,0; поверхневі водні об’єкти господарсько-питного водокористування – 1,4; поверхневі та морські водні об’єкти рибогосподарського водокористування ІІ категорії – 1,6, І категорії – 2,0;

10³ – коефіцієнт, що враховує розмірність величин.

Збитки за наднормативні скиди комунальними каналізаціями відшкодовуються у разі порушення технологічних режимів роботи очисних споруд, передбачених проектом у розмірі, який не повинен перевищувати 50 % прибутку за послуги каналізації за час порушення природоохоронного законодавства (крім аварійних скидів).

Збитки від самовільних, аварійних та санкціонованих вимушених скидів зворотних вод (крім скидів із водних транспортних засобів) визначаються за формулою:

де позначення аналогічні тим, що використані у попередній формулі.

Збитки від аварійних скидів комунальними каналізаціями відшкодовуються у розмірі, що не повинен перевищувати 50 % річного прибутку за послуги каналізації.

Збитки від скидів зворотних вод із водних транспортних засобів визначаються за формулою:

де W – об’єм скинутих зворотних вод, м³;

Сф – фактична концентрація забруднювальної речовини в зворотних водах, г/м³.

У разі відсутності даних про витрати скинутих із судна господарсько-фекальних вод та їх концентрацію, об’ємним накопиченням їх для судна І категорії (судна довжиною більше 65 м необмеженого району плавання, незалежно від чисельності екіпажу) приймається 50 л, а для всіх інших категорій – 25 л на одну особу за добу при БСК20-350 мг/л і вміст твердих завислих речовин 350 мг/л.

Збитки від аварійних та інших скидів речовин у чистому вигляді (нафтопродуктів, фенолів тощо) визначаються за формулою:

За = М∙0,003 ∙ АіnК,

де М – маса скинутої забруднювальної речовини, кг.

Збитки від забруднення водного об’єкта сміттям розраховуються за формулою:

,

де Зс – збитки від забруднення сміттям, в одиницях національної валюти;

М – маса сміття, що зібране судном-сміттєзбірником, визначена як добуток множення забрудненої площі S, на середню масу Wср сміття, з 1 м² (зібраного в трьох різних місцях забрудненої акваторії на однаковій відстані від її центра (Табл. 1)

∆W1, ∆W2, ∆W3) за формулою:

де

S – площа водної поверхні, забрудненої сміттям, м²;

Кх – коефіцієнт, що характеризує ступінь забруднення поверхні води сміттям;

0,17 – вартість перевезення та утилізації сміття, в НМД-одиницях;

Аі – показник небезпечності сміття, визначається з відношення: 1/ГДК найбільш небезпечної забруднювальної речовини, яку було виявлено в складі скинутого сміття;

Т – час роботи спецсуден на збиранні сміття, год;

0,1 – вартість 1 години роботи спецсудна в НМД-одиницях.

Загальну суму збитків при одночасному забрудненні водного об’єкта кількома забруднювальними речовинами (але однією юридичною чи фізичною особою) визначають додаванням до найбільшої з усіх розрахованих суми збитків для інших забруднювальних речовин, помноженої на коефіцієнт 0,15.

У разі залпового скиду, що призвів до забруднення водного об’єкта в контрольному отворі до 50 і більше ГДК, розраховану суму збитків помножують на коефіцієнт 10.

Якщо було вжито заходів щодо ліквідації наслідків забруднення, то сума збитків зменшується залежно від кількості зібраної забруднювальної речовини та часу, витраченого на ліквідацію наслідків забруднення. Зменшену суму збитків розраховують за формулою:

де Зз – зменшена сума збитків, в одиницях національної валюти;

Зп.с. – початкова сума збитків, в одиницях національної валюти;

∆Мі – маса зібраної забруднювальної речовини за кожний відрізок часу збирання, т;

М – маса скинутої забруднювальної речовини, т;

Кзі – коефіцієнт зменшення збитків згідно зі строками ліквідації наслідків забруднення.

Строк ліквідації наслідків забруднення вод розраховується для кожного відрізку часу як різниця між:

• часом в момент початку скиду (якщо його встановлено)  і часом на момент закінчення ліквідації наслідків забруднення вод, Т;

• часом в момент виявлення скиду (якщо час початку скиду не з’ясовано) і часом на момент закінчення ліквідації наслідків забруднення вод, Тв.

Якщо одночасно відбувається скид і збір забруднювальних речовин, строк визначається як час роботи технічних засобів.

Величину збитків внаслідок забруднення поверхневих вод, територіальних і внутрішніх морських вод та підземних горизонтів води визначають за формулою:

де Нбі – базовий норматив скидання і-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т;

Млі – маса річного скиду і-ої забруднювальної речовини в межах ліміту, т;

Кп – коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруд­нювальних речовин;

Мпі – маса понадлімітного річного скиду і-ої забруднювальної речовини;

Кт – регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства;

Кінд – коефіцієнт індексації;

n – кількість видів забруднювальної речовини.

Базові нормативи плати за скидання і-ої забруднюючої речовини у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти (Нбі) встановлюються на підставі гранич­но допустимої їх концентрації, відносної агресивності та оцінки економічного збитку від шкідливої дії і затверджуються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Значення показника Мпі приймається рівним річному обсягу скиду і-ої забруднювальної речовини в межах ліміту, а показник Мпі – річному обсягу понадлімітного скиду (фактичний скид мінус ліміт).

Регіональні басейнові коефіцієнти Кт, які враховують територіальні соціально-економічні особливості, а також екологічні умови функціонування водного господарства, наведено в табл. 11 (Додаток 5).

Збитки, які завдаються земельним ресурсам. Обсяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів визначається за формулою:

де q – коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів;

 – питомі збитки від викиду 1 т забруднювальних речовин на ґрунт;

Мв – маса викиду на ґрунт.

Ця формула використовується для підрахунків економічних збитків за використання землі під побутові, органічні відходи; якщо ж відходи пов’язані з небезпечними речовинами, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України використовує методику визначення економічних збитків з урахуванням якості ґрунтів, токсичності речовини та глибини її просочування у ґрунт.

Основою розрахунків величини збитків від забруднення земельних ресурсів є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону України «Про плату за землю» визначається та уточнюється Держкомземом України. Витрати на здійснення заходів щодо зниження чи ліквідації забруднення земельних ресурсів зростають залежно від глибини просочування забруднювальної речовини у співвідношенні 10:3, тобто зі збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення зростають утричі.

Всю складність впливу забруднювальних речовин на земельні ресурси зведено до чотирьох груп небезпечності, основою для яких є показники гранично допустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин у ґрунті, мг/кг.

Отже, розмір відшкодування збитків (Рв.з.) визначається за фор­мулою:

Рв.з. = А ∙ Гд ∙ Кз ∙ Кн ∙ Шегз,

де А – питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, визначені як 0,5 Гд;

Гд – грошова оцінка земельної ділянки до забруднення, грн;

Кз – коефіцієнт, що характеризує вміст забруднювальної речовини (м³) в об’ємі забрудненої землі (м³) залежно від глибини просочування;

Кн – коефіцієнт небезпечності забруднювальних речовин ;

Шегз – показник (шкала) еколого-господарського значення земель.

Коефіцієнт забруднення землі (Кз) визначається за формулою:

де Озр – об’єм забруднювальної речовини, м³;

Тз – товща земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування та визначається як 0,2 м (орний шар);

Пд – площа забрудненої земельної ділянки, м²;

Іп – індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування забруднювальної речовини.

Якщо К3 < 1, він не враховується.

Грошова оцінка земельної ділянки до забруднення (Гд) визначається за формулою:

де Пагр – грошова оцінка 1м² агровиробничої групи ґрунтів (грн/м2), яка визначається за формулою:

,

де Гу – грошова оцінка 1 м² відповідних угідь сільськогосподарського підприємства, грн/м²;

Багр – бал бонітету агро-виробничої групи ґрунтів земельної ділянки;

Бу – бал бонітету 1 га відповідних угідь сільськогосподарського підприємства.

Збитки від забруднення атмосфери. Збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, відшкодовуються підприємствами незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.

Величина збитку від забруднення атмосфери За визначається за формулою:

За = К1 ∙ К2 ∙ Зп ∙ Ма,

де К1 – коефіцієнт, що враховує розташування джерела викиду;

К2 – коефіцієнт, що враховує висоту викиду;

Зп – питомий збиток від викиду 1 т забруднювача в атмосферу, грн/т;

Ма – маса викиду в атмосферу за рік, т.

Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків визначають за формулою:

,

де Зdз.н – питомі збитки, завдані здоров’ю населення, грн на 1 особу;

R – чисельність населення в зоні впливу підприємства;

Зdк.г – питомі збитки комунальному господарству, грн;

Зdс.г – питомі збитки сільському і лісовому господарству, грн;

S – площа сільськогосподарських і лісових угідь, га;

Ф – вартість основних промислово-виробничих фондів, млн грн;

Зdпр – питомі збитки промисловості, грн. на 1 млн грн фондів.