42.Основні області застосування електронного мікроскопа в мінералогії:

Електронний мікроскоп  — прилад для отримання збільшеного зображення мікроскопічних предметів, в якому використовуються пучки електронів. Електронні мікроскопи мають більшу роздільну здатність порівняно з оптичними мікроскопами, окрім того вони можуть застосовуватися також для отримання додаткової інформації щодо матеріалу й структури об'єкта.

Електронномікроскопічний метод дослідження в даний час набув широкого поширення в різних областях науки і техніки, оскільки електронний мікроскоп завдяки високій роздільній здатності (більш ніж на два порядки вище в порівнянні зі світловим мікроскопом) дозволяє спостерігати тонкі особливості і деталі структури мікрооб'єктів на атомарно-молекулярному рівні, які іншими приладами не можуть бути виявлені. Великі успіхи електронної мікроскопії, досягнуті за останні 10-15 років, обумовлені як створенням приладів високого класу, так і розробкою і вдосконаленням методів Електронномікроскопічних досліджень і препарування об'єктів. Застосування просвічуючої електронної мікроскопії в мінералогії почалося з часу отримання в перших промислових приладах тіньових зображень тонкодисперсних частинок глинистих мінералів .Починаючи з 50-х років стали з'являтися роботи, присвячені принципам дії, конструкції і технічним можливостям електронних мікроскопів (Н. Г. Сушкін, А. О. Лебедєв, 3. Лейзеганг, Ю. М. Кушнір, Р. Хейденрайх).

На геологічному факультеті Московського університету електронномікроскопічні дослідження були розпочаті в 1953 р. роботами Г. Г. Іллінській і Л. Г. Рекшінской, які проводили вивчення головним чином глинистих мінералів методами суспензій і реплік. Пізніше ці методи були поширені на більш широке коло об'єктів, включаючи і рудні мінерали. В даний час за допомогою комплексу Електронно мікроскопічних методів, в який окрім просвічуючої і растрової електронної мікроскопії входять мікродіфракція та електронно-зондовий мікроаналіз, вирішується широке коло питань мінералогії: дослідження тонкої мікроморфології мінеральних індивідів і агрегатів, визначення різних типів точкових дефектів і дислокацій, оцінка ступеня неоднорідності мінералів, виявлення морфологічних і структурних співвідношень між різними фазами, пряме вивчення періодичності і дефектів кристалічних граток мінералів і ін (+питання 35 та питання 38 =)

43.Попередня діагностика мінералів при проведенні мінералогічного аналізу:

Спочатку ми обстежуємо мінерал візуально. Визначення проходить системно, послідовно визначаючи певні властивості мінералів і отримані результати порівнюють із результатами різноманітних означальних одиниць.

Визначають:

• походження мінералу

• магнітні властивості

• забарвлення

• форму кристалів або зерен ( і у перерізі )

• спайність

• колір

• рису

• твердість

• міцність ( опір роздавлювання )

• гнучкість

• густина

• поводження з кислотою, як мінералу так і порошку

• магнітна проникливість

44.Інтерпретація та розшифровка термограм:

Інтерпретація i розшифрування термограм. (книжка)Головні положення термічного аналізу, що дають змогу використовувати його як метод визна-чення складу i властивостей речовини, такі:

1. кожному перетворенню, що відбувається у взірці підд час нагрівання (охолодження), відповідає на термограмі термічний ефект;

2. за даних умов експерименту всі термічні ефекти, зареєстровані на термограмі, так само характерні для заданої речовини, як i перетворення, що в ній відбуваються;

3. характер процесу перетворень у речовині під час нагрівання (охоло- дження) позначаеться на геометричнш формі кривої ДТА.

До геометричних елементів термограми належать:

1).температура початку термічного ефекту Т_о, тобто температура початку відхилення кривоої ДТА від базисної лінії;

2).температура максимуму термічного ефекту (пік_, вершина, екстремальна точка - точка мінімуму для ендотермічних ефектів i точка максимуму для екзотерьмчних) Тmax, тобто температура максимального відхилення кривої ДТА від базисної лінії;

3. температура замнчення термічного ефекту Т₁

4. інтервал температур, в якому зареестровано ефект, Т1 - Т_о;

5. амплітуда термічного ефекту (висота, глибина терм1чного ефекту) А ~ величина, яка визначае найбільше відхилення кривої ДТА від базисної лінії під час перетворення, що відбувається у взірці;

6. площа термічного ефекту S (м1ж базисною л1нією та кривою ДТА);

7. мipa значения термічного ефекту;

Отже_э геометричні елементи термограми характеризують становище термічних ефектів на термограмі (інтервал температур, у яких вони відбу-ваються), їхніi розміри (площу), амплітуду та форму.

Експериментальні чинники, від яких залежить геометричпа форма термограми: швидкість нагрівання; маса наважки; чутливість у ланцюгу диференційної термопари; форма та матеріал тигля; щільність набиття ре-човини в тиглі; центрування термопари; властивості еталона; атмосфера пічного простору; положения спаю термопари у взірці й еталоні; зварення спаїв термопари; ступінь розтирання взірця. Крім того, безпосередньо впливають на геометричну форму термограми та інтенсивність термічних реакцій: зміна об'єму мінералу під час нагрівання - так зване всихання (наприклад, кальцит, брусит, втрачають, відповідно, 44, 30 i 34 % маси), спікання (порушується контакт між взірцем i стінкою тигля), плав­лення (термопара покриваеться шаром склуватої речовини).

Під час розшифровки термограм: (конспект)

Це особливо важливо коли різні мінерали мають подібні термічні класифікації.

Наприклад: на кривих ДТА – термічний ефект 700-800 С – тоді як мінерали відрізняються за складом ..генетично пов”язані з об”єктом треба від слідкувати наявність ефекту. Групи термомінералів: нефелін, піроксени, безводні оксиди......(по оновних плагіоклазах розвивається кальцит..)

Розширити сферу можна можна збільшивши інтервал нагрівання , або ідентифікувати мінерал.

Пасивні: барит, гранати,амфіболи – термічний ефект вище 200°С, флюорит проявляє ефект біля 550°С з Na2CO3;

Більшість мінералів – термоактивні – сульфіди, силікати.......є і мінерали, які мають відразу і термо і екзокон. – це фосфати..

Інтервал температури – один з головних критерій ідентифікації та діагностики – є довідники і таблиці..

У класі силікатів виділяють 2 великі групи з термічними ефектами :

нище 800 °С – серпентин,хлорит...

вище 800 °С – слюди, епідот, тальк, везувіан.

Різні температури термічних ефектів на термограмах – визначають лужні особливості, в яких термічний ефект – 900 - 1000°С, а лужні на 100°С нище...

Геометричні елементи:індекс форми термічного ефекту дає змогу ідентифікувати окремі різновиди мінералів. Так ендотермічний ефект при 500-600°С..і при температурі

900-800°С – екзотермічний – для всіх мінералів групи каолініту, проте індекс форми є різний.