4.Мінералогічне опробування.

Малі кількості відібрані з великого об’єму називаються-пробами, а процедура відбирання таких проб – опробуванням.

Представницька проба-це невелика частина якій властиві в середньому ті ж характеристики , що й усьому об’єму матеріалу з якого вона відібрана.Часто це суміш деякої кількості дрібніших проб узятих із множини.

Схема опробування – це набір інструкцій з відбирання проб.

У разі просторового випадкового опробування необхідно щоб у пробі з онуковою вірогідністю можна було виявити всі можливі ознаки досліджуваного матеріалу.

У разі систематичного опробування зразків береть їхні множини з певною періодичністю. Ця періодичність не повона збігатися з періодичністю якоїсь властивості матеріалу,який опробувують.

У разі послідовного опродування множину ділять на відповідні підмножини. Кожну підмножину опробовують і вимірюють окремо після чого роблять висновок стосовно всієї множини.

Головною вимогою під час відбирання прб є досягнення оптимального представництва їх за масою.

Дуже важливе значення має маса проби,її визначають за ф-лою Q=Кd²(Q-маса(кг), d-діаметр зерен(мм), К- емпіричний коефіцієнт що має значення від 0,02 до 1,0 залежно від вмісту корисних компонентів, крупності зерен мінерамів та їхньої концентрації.

5.Теоретичні основи рентгеноспектрального (мікрозондового) аналізу.

Метод ґрунтується на збудженні у досліджуваному взірці характеристичного й гальмівного рентгенівського спектра за допомогою тонкого електронного пучка та розкладанні одержаного спектра за довжинами хвиль за допомогою рентгенівського спектрометра з метою ідентифікації елементів і визначення їх вмісту. За допомогою оптичного мікроскопа можна спостерігати ділянку взірця куди падає електронний промінь. А за допомогою пристрою переміщення взірця – підставляти під промінь зерно мінералу що цікавить дослідника. Вміст елемента у мінералі оцінюють шляхом порівняння інтенсивностей рентгенівського випромінювання аналітичної лінії у досліджуваному взірці та взірці порівняння. Вміст елемента у взірці повинен бути відомим з достатнім ступенем точності.

Електроний потік утворюється й формується в електроно оптичній системі приладу, яка складається з електроної гармати і електромагнітних лінз обмежниками. Джерелом слугує гармата : яка містить вольфрамову нитку V подібної форми що нагрівається до Т=2700 К для одержання інтенсивної термоелектричної емісії; електрод керування у вигляді так званого циліндра Вінельта; анодна пластинка; Перша лінза називається конденсорною,друга об’єктивною. 6.Розділення мінералів у важких рідинах.

Суміш мінералів які розрізняють за густино поміщають у рідину густина якої має проміжне значення; в цьому разі мінерали з більшою густиною, ніж у рідинах , занурюють в неї , а з меншою спливають на поверхню.

У мінер.практиці викор ВР двох груп: органічні рідини та розчини солей важких металів.

Органічні рідини: бромоформ, тетераброметан, йодистий метилен, рідина Клерічі.

Розчини солей важких металів: рідина Тулє , рідина Сушина-Рорбаха, рідина Клайна.

Усі ці речовини токсичні працюють з ними у витажній шафі.

Під час роботи з ВР виникає потреба визначення їхньої густини .Відомо декілька способів визначення густини ВГ: зважування певного об’єму рідини у мірній колбі; визначення густини рідини в пікнометрі; використання набору мінералів-еталонів з відомою густиною;