25.3. Мнемо техніка?

Мнемо́ніка (грец.τα μνημονιχα — мистецтво запам'ятовування) (мнемотехніка) — сукупність прийомів і способів, що полегшують запам'ятовування і збільшують обсяг пам'яті, шляхом утворення штучних асоціацій.

Мнемоніка не вдосконалює пам'ять, а полегшує сам процес запам'ятовування через придумані штучні асоціації, які легко й швидко відкладаються в пам'яті. У багатьох же випадках вона може завдати прямої шкоди, оскільки підмінює осмислене (логічне) запам'ятовування механічним завчанням.

Сучасна мнемотехніка значно просунулася як в теоретичному, так і в технічному плані і уможливлює не тільки фіксацію в пам'яті послідовності текстового матеріалу, але й дозволяє безпомилково запомінанать будь-яку точну інформацію, яка традиційно вважається незапомінаемой: списки телефонних номерів, хронологічні таблиці, різноманітні числові таблиці, анкетні дані, складні навчальні тексти, що містять велику кількість термінології і числових відомостей і т.п.

Оволодіння мнемотехніка - це оволодіння інструментальним навичкою. Навчання мнемотехніка можна порівняти з навчанням машинопису, стенографії.

Білет 26

26.1. Структура діяльності.

Діяльність - це активна взаємодія людини з середовищем, в якій він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби. Головна відмінна риса діяльності - мета - як регулятором активності. Тому треба розрізняти мету як об'єктивне (об'єктивний результат) і як суб'єктивне психічне (передбачуване) явище. Цілі, які у своїй діяльності ставить людина, можуть бути віддаленими і близькими. Дія - це відносно закінчений елемент діяльності, в процесі якої досягається конкретна, не розкладається на більш прості, усвідомлена мета. Оскільки діяльність є процесом, то в ній, як і в усякому процесі, можна виділити певні етапи:

• постановка мети (ясна усвідомленням конкретної задачі);

• планування робіт (включає визначення послідовності дій, вибір для кожної дії відповідних засобів, способів, визначення критеріїв виконання дій і форм контролю);

• виконання, здійснення діяльності, що супроводжується поточним контролем і перебудовою діяльності у разі необхідності;

• перевірка результатів діяльності, виправлення помилок, якщо вони були, зіставлення отриманих результатів із запланованими, підведення підсумків роботи та її оцінка.

Види: спілкування, гра, навчання, вміння, знання, навички.

26.2.Гуманістична психологія

Гуманістична психологія

Предмет: самоактуалізація особистості.

Основні поняття: «Я-концепція», ієрархія потреб, конгурентність, самість, самокорректировки.

Метод: вивчення людини як єдине ціле.

Концептуальні установки: 1) людина відповідальна за свої вчинки, 2) позитивний особистісний ріст і самовдосконалення розкривають внутрішню сутність людини, 3) творчість є універсальною і невід'ємною функцією людини, 4) вивчати необхідно психічно здорової людини, 5) неможливо у вивченні поведінки людини покладатися на дослідження поведінки тварин.

Час і місце виникнення: 1950-і роки, США.

Представники: Абрахам Маслоу, К. Роджерс.