2.2. Відчуття́, властивості

Відчуття́ — психічний пізнавальний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу. Відчуття - це сенсорний процес та його результат (сенсорний образ) психічного відображення суб'єкта окремих властивостей предметів та явищ при безпосередній дії фізичних та хімічних подразників на периферію аналізаторів (якою є органи чуття та рецептори).

Для виникнення відчуття потрібна наявність дії на відповідні органи чуття предметів або явищ реального світу, які називаються подразниками. Дія подразника на орган має назвуподразнення. Фізіологічною основою відчуттів є складна діяльність їхніх органів, які І. П. Павлов назвав аналізаторами. Аналізатор містить три специфічні відділи: периферичний(рецепторний), провідниковий та центральний (мозковий)

Властивості.

Якість — особливість певного відчуття, яка відрізняє його від інших відчуттів. Якісно відрізняються між собою відчуття різних видів, а також різні відчуття в межах одного виду. Наприклад, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю. Якість відчуттів дає змогу відображати світ у всій різноманітності його властивостей.

Інтенсивність — кількісна характеристика відчуття. Визначається силою подразника, що діє, і функціональним станом рецептора, який залежить від стану організму, значущості подразника і просторово-часових умов сприймання. Вона виявляється у яскравості й виразності властивостей предметів і явищ, які відображає людина. Вивчає інтенсивність відчуттів психофізика, яка зосереджується на кількісному описі та аналітичному виражені (у формулах) закономірностей їх розвитку і функціонування.

Тривалість — часова характеристика відчуттів. Вона залежить від часу дії подразника, його інтенсивності і функціонального стану організму. При дії подразника відчуття виникає не відразу, а через деякий проміжок часу, який називають латентним (прихованим) періодом відчуття. Він визначається спеціалізацією аналізатора і для різних аналізаторів є неоднаковим: для смакових відчуттів становить 50 мілісекунд, слухових — 150, больових — 370 мілісекунд. Очевидно, його величина залежить від швидкості збудження рецептора і швидкості проходження нервових імпульсів аферентними і еферентними шляхами.

2.3. Функції правої півкулі головного мозку

Травми скроневих і тім'яних часток правої півкулі кори головного мозку ведуть до порушення тривимірного бачення, розпізнавання образів, втрати музичних здібностей та здібностей до цілісним міркувань.

Розпізнавання осіб відає головним чином права півкуля, і ті, хто "ніколи не можуть забути обличчя", виконують таке розпізнавання образів правою частиною свого мозку. І справді, пошкодження правої тім'яної частки часом закінчується для пацієнта нездатністю дізнатися своє власне обличчя в дзеркалі і на фотографії. Права півкуля володіє перевагою в геометрії при рухових актах. Багато складні фізичні вправи, включаючи заняття спортом, вимагають щодо малого участі лівої півкулі і більшої участі правого. Музичні здібності в основному визначаються правим півкулею. Є деякі дані, які говорять про те, що поезія - це частково функція правої півкулі, але, крім того, відомо, що права півкуля нездатне римувати.

Права півкуля обробляє інформацію, що надходить з різних сенсорних аналізаторів (зір, кінестетика, слух і т.п.) одночасно.

Білет 3