21. Зміст роботи керівника з управління організацією. Діапазон керованості. Розподіл завдань і функцій.

Управління виробництвом — це складний, цілеспрямований, безперервний соціально-економічний і організаційно-технічний процес впливу суб'єкта управління на конкретний об'єкт (дільниця, цех, відділ, підприємство), здійснюваний за певною технологією, за допомогою системи методів і технічних засобів з метою досягнення об'єктом (керованою системою) заданих параметрів та стану.

Процес управління складається х окремих управлінських циклів які можна поділити на ряд операцій

Управлінський цикл

Формування проблеми- виявлення альтернатив-аналіз наслідків- вибір(прийняття рішень)-реалізація-оцінювання результатів-тенденції-комунікації-мета виявлення можливостей

При проектуванні організації відбувається групування людей і робіт за якимось принципом, або на основі якогось критерію. У ході групування настає етап, коли необхідно приймати рішення щодо того, скільки людей або робіт безпосередньо може бути ефективно об'єднано під єдиним керівництвом. В організації кожен із керівників обмежений часом, знаннями й уміннями, а також максимальною кількістю рішень, які він може прийняти з достатнім ступенем ефективності.

Залежно від стану зазначених змінних визначається оптимальний для конкретної ситуації масштаб керованості. Багатьма фахівцями рекомендуються дещо усереднені розміри, що можуть бути прийняті як орієнтир при визначенні масштабу керованості. Так, наприклад, вважають, що для вищої ланки організації число підлеглих одного керівника не повинно перевищувати сім осіб. Водночас, у нижній ланці організації масштаб керованості може досягати 20 — 30 осіб.

Вузький масштаб керованості характеризується мінімальною кількістю підлеглих в одного керівника. У результаті, щоб з'єднати нижні ланки організації з вищою ланкою, збільшують кількість ієрархічних рівнів.

Широкий масштаб керованості має характеристики, протилежні вузькому - максимально можлива кількість підлеглих одного керівника і мінімальна кількість рівнів ієрархії

Обстеження ряду організацій показало, що не існує стійкого взаємозв'язку між типом масштабу керованості (вузький або широкий) і типом вирішуваної проблеми (погано структурована і добре структурована). Причиною цього, як вважає більшість фахівців, є занадто велика кількість змінних, що впливають на даний вибір. Наприклад, рівень спеціалізації робіт і розмір групи прямо впливають на вибір того або іншого типу масштабу керованості.

Дослідження схем формальних організацій показує, що існує рівень вертикального і горизонтального поділу праці. Вертикальна диференціація зв’язана з ієрархією організації всередину. Чим більше ступенів існує між вищим рівнем і оперативними працівниками, тим більш складною є дана організація.

Горизонтальна диференціація відбиває ступінь поділу праці між окремими одиницями. Чим більше в організаціях різних сфер, що вимагають спеціалізованих знань і умінь, тим більше горизонтально складною вона є.

Горизонтальна спеціалізація спрямована на диференціацію функцій і охоплює: визначення роботи (з’єднання різних окремих завдань) і визначення взаємозв’язку між різними видами робіт, що можуть виконуватися однією чи багатьма різними особами. Охоплення контролем – це кількість підлеглих, які звітують перед одним керівником. Функціоналізація – це розмаїтість завдань, що повинні бути виконані, щоб досягти цілей організації. При цьому працівники, зв’язані з функціями, можуть бути бухгалтерами, адміністраторами, керівниками виробничих ланок тощо.

Деякі дослідники робили спробу описати характеристики завдань чи принципи вимірів різних видів діяльності, щоб направляти менеджерів у процесі визначення змісту індивідуальних завдань. Вони визначили п’ять таких характеристик: різна майстерність, визначеність, істотність і самостійність завдань, а також зворотний зв’язок.

1. Різна майстерність – це спектр талантів, необхідних для роботи. Види діяльності, що вимагають більше творчості й інтелекту, містять більше майстерності.

2. Ступінь, при якій робота включає виробництво закінченої продукції, відбиває визначеність її завдання. Професії, що включають виконання всіх аспектів діяльності, від початку до кінця, і виробництво матеріального продукту,мають більш високу ступінь визначеності завдань, ніж види діяльності, що представляють малі частини загального завдання виготовлення продукції чи надання послуг.

3. Істотність завдання визначається мірою впливу даного виду діяльності на інші. Види діяльності, що впливають на благополуччя, безпеку виживання людей всередині чи поза організацією, характеризуються більшою істотністю завдань, ніж види діяльності, що не мають такого впливу.

4. Самостійність (чи автономність) певної діяльності – це воля, з якою людина планує й організовує роботу, яку вона повинна виконати. Чим більше відповідальності приймає на себе людина за успіх чи провал роботи, тим більшою автономністю вона характеризується.

5. Зворотний зв’язок відбиває міру одержуваної людиною інформації про дієвість її роботи. Чим більш специфічна оцінка виконання роботи, тим більший зворотний зв’язок.

Раціональний розподіл функцій

При організації управлінської праці застосовують три напрями її поділу: функціональний, технологічний та кваліфікаційний.

Функціональний поділ праці полягає в закріпленні конкретних функцій управління за підрозділами чи окремими працівниками.

Так, у будь"якому апараті управління повинні бути працівники, зайняті встановленням мети, плануванням, розробкою рішень, організацією виконання їх, мотивацією, контролем. Подальша спеціалізація та поділ праці в межах функції, відбувається за допомогою конкретизації окремих складових конкретної (специфічної) функції та закріпленням її за працівниками. Наприклад, у межах загальної функції мотивації праці виділяється функція обліку праці. Обліком праці може займатися певний структурний підрозділ чи працівник. Технологічний поділ праці " це спеціалізація працівників відповідно до трьох великих груп робіт:

1. Керівництво структурним підрозділом, прийняття рішень на основі інформації при здійсненні робіт згідно з певною функцією (керівники).

2. Обробка інформації, яка надходить як від об’єкта управління, так і з інших джерел, та створення комплексу документації, необхідної для здійснення функції (спеціалісти).

3. Оформлення документації, її пересилання, зберігання, облік, сортування та інше (технічний персонал).

Цим трьом видам робіт або видам діяльності відповідають і три категорії працівників: керівник, фахівці, інші працівники апарату управління