Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
макро_ответы.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆
  1. Гранична схильність до споживання та заощадження.

Принципову роль у кейнсіанській функції споживання відіграє гранична схильність до споживання. Вона являє собою коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць зміниться величина спо­живання у разі зміни доходу на одну одиницю, і визначається за формулою

с' = ∆С/∆У

де с — гранична схильність до споживання.

Гранична схильність до споживання характеризує рівень ви­користання поточного доходу на поточне споживання. Тому Кейнс окремо виділяв чинники, що впливають на граничну схильність до споживання. Їх Кейнс поділив на дві групи: об'єктивні та суб'єк­тивні. До об'єктивних ним було віднесено шість чинників, голов­ні з яких — зміни у рівні заробітної плати, податковій політиці, співвідношенні між поточним і майбутнім доходами, зниження ставки процента тощо, до суб'єктивних — вісім чинників, зокре­ма намагання домогосподарств створити грошові резерви на ви­падок непередбачених обставин, нагромадити гроші на старість, бажання залишити дітям спадщину та ін.

Кейнс вважав, що у підсумку всі чинники, які впливають на граничну схильність до споживання, незважаючи на велику їх кіль­кість, реалізуються через основний психологічний закон. В його інтерпретації суть цього закону полягає в тому, що «люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання у зв'язку зі зростанням доходу, але повільніше, ніж зростає дохід». Це означає, що у разі зростання доходу на одиницю споживання збільшується менше, ніж на одиницю, тобто ∆С < ∆Y. Оскільки решта приросту доходу домогосподарства спрямовують на збільшення заощаджень, то ∆S = = ∆Y - ∆С. Це означає, що оберненою стороною граничної схиль­ності до споживання є гранична схильність до заощаджень (s). Во­на являє собою коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць змі­нюється величина заощаджень у разі зміни доходу на одиницю:

s’ = ∆S/∆У

Слід акцентувати увагу на те, що сума коефіцієнтів граничних схильностей (до споживання та заощаджень), як правило, дорівнює одиниці. Це зумовлено взаємозалежністю динаміки споживання і зао­щаджень, які мають спільне джерело — наявний дохід. Якщо ∆Y = ∆С + ∆S то 1 = с + s. Але у випадку, коли витрати на споживання фінансуються за рахунок не лише поточного доходу, а й інших дже­рел (наприклад, позики), то сума коефіцієнтів граничних схильнос­тей може відхилятися від одиниці, яка відбиває лише поточний дохід.

  1. Роль інвестицій в економіці.

Відомо, що інвестиції — це витрати, здійснювані економічни­ми суб'єктами з метою нагромадження капіталу, що передбачає створення нового капіталу та відшкодування зношеного капіталу. Але слід враховувати, що необхідною передумовою нагромадження капіталу є виробництво інвестиційних товарів, тобто засобів ви­робництва (будівельних матеріалів, машин, устаткування, прила­дів, інструментів тощо). Це означає, що інвестиції впливають на економіку за двома напрямами.

Перший напрям пов'язаний із сукупним попитом. Коли зрос­тають інвестиції, то в короткостроковому періоді збільшується попит на інвестиційні товари. Він збільшується за умови, що об­сяг інвестицій в наступному періоді (It) збільшується порівняно з попереднім періодом (It-1). Наприклад, якщо в попередньому періоді інвестиції становили It-1, а в наступному — It, то різниця між ними відображує приріст інвестицій в періоді t порівняно з періодом (t-1), тобто ∆It= It - It-1.

Приріст інвестицій — це приріст попиту на інвестиційні това­ри, який є компонентом сукупного попиту. У зв'язку з цим збіль­шення інвестиційного попиту за інших незмінних умов викликає зростання сукупного попиту та обсягів виробництва, тобто ВВП. Отже, першим результатом зростання інвестицій є збільшення сукупного попиту і ВВП у короткостроковому періоді.

Другий напрям впливу інвестицій на економіку пов'язаний з капіталоутворенням. Нагадаємо, що інвестиції — це потік, а капі­тал — запас. Отже, капіталоутворення являє собою процес перет­ворення інвестицій в капітал. Тому кожна одиниця інвестицій, тобто потоку, збільшує капітал, тобто запас. Але це не означає, що обсяг капіталу стає більшим на величину інвестицій. Слід враховувати, що наявний капітал постійно зношується в процесі виробництва і потребує відновлювальних інвестицій. Це означає, що обсяг капіталу формується під впливом двох протилежних сил: інвестування, яке збільшує обсяг капіталу, і зношення (амор­тизації), яке зменшує обсяг капіталу.