Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
макро_ответы.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆
  1. Основні положення кейнсіанської теорії про вплив держави на економіку.

Світова практика післякейнсіанського періоду доводить, що поряд із ринком суттєву роль у стабілізації економіки відіграє держава. Але, незважаючи на це, серед макроекономістів точить­ся гостра дискусія щодо стабілізаційної функції держави. В епі­центрі цієї дискусії протягом довгого часу знаходиться питання щодо необхідності державного втручання в економіку за до­помогою стабілізаційної політики.

Одна група макроекономістів уважає, що завдяки регулюва­льному потенціалу ринку економіка є внутрішньо стабільною і не ютребує державного втручання. На їх думку, ринки працюють краще, коли в них не втручаються. Тому державне невтручання є найліпшою економічною політикою.

Інша група макроекономістів виходить із припущення, що ри­нки не є досконало конкурентними, а ціни і заробітна плата не є абсолютно гнучкими в короткостроковому періоді. Тому немає підстав розраховувати, що в умовах падіння обсягів виробництва ціни і заробітна плата здатні негайно знижуватися пропорційно зменшенню сукупного попиту і швидко відновлювати повну за­йнятість. На підтвердження своєї позиції вони наводять приклади того, що в економіці періодично виникають певні збурення, які на тривалий час викликають падіння обсягів виробництва, надмі­рне безробіття та високу інфляцію. Тому, на їх думку, щоб пом'якшити коливання економічного циклу, держава повинна за­стосовувати відповідну стабілізаційну політику, здатну компен­сувати дефіцит приватного попиту. Незалежно від того, на якій фазі економічного циклу знаходиться економіка, стабілізаційні заходи мають іти «проти вітру», тобто стимулювати економіку під час спаду і стримувати її в період інфляційного зростання.

Відмова від стабілізаційної політики оцінюється цією групою ма­кроекономістів як марнотратство.

Теоретичною основою стабілізаційної політики є кейнсіанська теорія, за якою об'єктом стабілізаційної політики має бути сукуп­ний попит, а основними її елементами — фіскальна та монетарна політика. Фіскальна політика може стимулювати сукупний попит за допомогою збільшення державних видатків і/або зниження по­датків, монетарна — через зниження процентних ставок, яка мо­же викликати підвищення прибутковості капіталу і збільшення на цій основі інвестиційного попиту.

У 80-х роках 20 ст. з'явилося нове покоління прихильників кейнсіанської теорії, яких називають неокейнсіанцями. Вони та­кож дотримуються думки, що для стабілізації економіки держава може і повинна вдаватися до активної економічної політики. На відміну від кейнсіанців, вони намагаються дати теоретичне об­грунтування негнучкості цін і заробітної плати в короткостроко­вому періоді, що зумовлює необхідність застосування стабіліза­ційної політики.

  1. 31Дискреційна фіскальна політика.

Дискреційна фіскальна пол-ка - свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі держ. рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг вир-ва, безробіття та інфляцію. Ця пол-ка застосовує 2 інструменти: 1) держ закупки, які є інструментом прямої дії (збільшуючи або зменшуючи держ закупки), держава безпосередньо впливає на сукупний попит і реал. ВВП). 2) чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів і впливають на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту.

Зазначені фіск.засоби вплив.на доход мультиплікативно. Але в умовах змішаної економіки закритого типу виникає складний мультиплікатор видатків, який крім заощаджень враховує ще податки в формі чистих податків (Т). При цьому вилучення в формі податків відб.автоматично в разі зміни доходу як податк.бази і вимір.через гран.коефіцієнт податків (t). Граничний коефіцієнт податків (t) показує на скільки грош.одиниць змін.величина автомат.податк.вилучень зі зміною доходу на одну грош.одиницю.

При врахуванні заощаджень і автоматичних чистих податків вилучення збільш.і стан.величину 1-c(1-t). Звідси – формула скл.мультиплікатора видатків:

мультиплікатор податків завжди менше мультиплікатора видатків пропорційно граничній схильності до споживання:

Використовуючи наведені мультиплікатори, можна обчислити автономний вплив на дохід держ.закупівель або чистих податків, які можуть змін.за рахунок зміни податк.ставок або рівня трансфертів:

Тут знаки свідчать про те, що між G і Y існує пряма залежність, а між T і Y – обернена. Оскільки mе > mt ,то це озн., що збільшення держ.закупок на грош.одиницю викликає більший приріст доходу, ніж зменшення чистих податків на грош.одиницю. Крім окремого застосування фіск.засобів держава може їх застосувати одночасно: