73. Основні етапи розвитку тваринного світу протягом антропогену (залежність від абіотичних факторів)

Еволюція тваринного світу в антропогені відбувалася під впливом змінних природних умов, викликаних кліматичною циклічністю. Основною тенденцією є виникнення тварин, пристосованих до виживання у холодних умовах (мамонт, шерстистий носоріг).

Основні риси розвитку тваринного світу можна прослідкувати за послідовною зміною фауністичних комплексів:

Таманський фауністичний комплекс (еоплейстоцен): мамонт, мастодонт (Пн Америка), лісовий слон, етруський носоріг, бізони, коні, сіватерій (олень), верблюд, трогонтерій (величезний бобер), шаблезубі кішки (смілодон, гомотерій, махайродус)

Поява протоелефаса – справжнього слона

Тираспольський фауністичний комплекс (ранній неоплейстоцен): трогантерієвий мамонт, мастодонт, носоріг Мерка, еласмотерій, великорогі олені, коні, бізони, бики, бобри, шаблезубий тигр, справжній лев.

Сингальський фауністичний комплекс (середній неоплейстоцен): трогантерієвий мамонт, носоріг Мерка, еласмотерій, бегемоти, бізони, кінь Пржевальського, благородний олень

Хазарський фауністичний комплекс (ранній неоплейстоцен): хазарський мамонт, мастодонти з шерстю (Пн Ам), шерстистий носоріг, еласмотерій, печерний ведмідь, тигролеви, кінь, довгоногий бізон, вівцебики, вовки

В кінці плейстоцену зникають шерстисті мамонти, мастодонти, шерстисті носороги, еласмотерії, носороги Мерка, степовий бізон, печерний ведмідь, печерний лев, сумчастий лев, шаблезубі смілодон та гомотерій, великоротий олень, трогонтерій, діпротодон (сумчастий бегемот, Австрал), гігантські броненосці.

Етапи розвитку людини:

На початку антропогену у Сх. Африці з’явились архантропи: людина працююча (Homo ergaster) та людинп прямоходяча (Homo ecectus).

Вони навчилися виготовляти ручні кам'яні рубила і використовувати вогонь.

У ранньому та середньому неоплейстоцені відбувається розвиток архантропів: пітекантропів (о. Ява), гейдельберзької людини (Європа) та синантропів (Китай).

У пізньому неоплейстоцені в Європі живуть неандертальці. 40 тис р тому – поява сучасної людини (кроманьйонець).

74. Палеоекологічні умови виникнення людини

Перші предки людини з’явилися в кінці неогену. Зменшення лісів та остепніння рівнин сприяло розвитку двоногого пересування.

Розвиток людиноподібних мавп розпочався ще в палеогені. З олігоцену відомий єгипетський парапітек (егіптопітек) та його найближчий нащадок пропліопітек. Від останнього походять сучасні лісові мавпи та дріопітеки – предки людей. Вони жили в міоцені на території Європи, Азії, Африки. Антропоїди, які не стали на шлях олюдненя, пішли шляхом гігантизму (в т.ч. сучасні горили).

Від прогресивної гілки дріопітеку з’явився рамапітек (знайдений в третинних шарах в Індії). Подальший розвиток антропоїдів призвів до пересування на двох ногах та застосування природних предметів в якості знарядь. В Африці утворились кеніапітеки, що стали предками австралопітеків та людини вмілої.

Австралопітеки, знайдені в Африці, пересувалися на задніх кінцівках, полювали на тварин, харчувалися м’ясом, застосовували палиці для нападу та захисту. Розмір мозку 600-700 см³. Споживання м’яса порівняно з травоїдними мавпами, які жили на деревах, сприяло прискореному розвитку. Близько 2 млн років тому виникли презінджантропи - Homo habilis – які є предками сучасних людей. Мозок 670-680 см³, більш досконала будова скелету, зубів та кистей рук.

В період пізнього пліоцену-еоплейстоцену стан навколишнього середовища був сприятливим для забезпечення потреб людини, тому пристосування людей до навколишнього середовища мало відрізнялося від тварин. Багата та щедра природа того періоду не сприяла прискоренню процесу вдосконалення людини. Лише з настанням льодовикових періодів темп розвитку людської культури прискорюється: вдосконалюються знаряддя, будуються житла. Відступ льодовика обумовив винахід лука та колективне полювання на великих тварин.

Географічна нерівномірність розвитку людства проявляється у тому, що області з несприятливими умовами, суворим середовищем розвиваються повільно. Області з м’яким кліматом, багатими природними запасами розвивалися швидше. В тропічних районах, які ніколи не відчували впливу льодовиків, рівень пристосування людини до навколишнього середовища, ступінь розвитку господарства практично не змінився з неоліту.

Наступ Дніпровського льодовика (180-130 тис р тому) ділить історію виникнення людини на три періоди – дольодовиковий, льодовиковий та післяльодовиковий. Кожному з цих періодів відповідає певний панівний фізичний тип людини. В дольодовиковий період – археоантропи (пітекантроп, синантроп, гейдельберзька людина); в льодовиковий період – палеоантроп (неандерталець); в кінці льодовикового періоду, в пізньому палеоліті – неоантропи (кроманьйонці) – сучасні люди.