10. Поняття про палеогеографічні пам’ятники та палеогеографічні індикатори. Памятники та індикатори давнього рельєфу.

Палеогеографія, на відміну від заг-го землезнавства та ландш-ва не має змоги проводити безпос. Інструментальні виміри й спостереження. У своїх дослідженнях палеогеограф спирається на матеріальні докази, що несуть інформацію про природні умови минулих геологічних епох. Носіями інф-ції виступає рельєф, осадові ГП із залишеними в них включеннями залишків флори, фауни, життєдіяльності людини, кори вивітрювання, похованими грунтами, сліди тектонічних рухів, а також сучасний клімат, грунтово-росл. покрив, тваринний світ, і ландшафти вцілому. Веклич М.Ф. з цього приводу відмітив в 1990 році, що палеогеогр-ми документами можуть бути конкретні об’єкти (палеогеографічні пам’ятники) і сліди бувших процесів (палеогеографічні індикатори). Пам’ятники: рельєф (геотектури, морфоструктури, морфоскульптури – дає можливість оцінити палеоклімат через льодовикові, водні, вітрові форми рельєфа) і його морфологічні показники; осадові ГП (рештки флори, фауни, археологічний матеріал – свідчать про біоту, клімат, вік відкладів минулого, а отже про ландшафти та еволюцію людського суспільства); сучасні ландшафти (на основі структури сучасних ландшафтів можна судити про їх генезис,вік, особливості змін протягом геологічного часу та виконувати палеогеографічні реконструкції) . Індикатори є слідами матеріальних процесів. Існують інд-ри параметрів водних об’єктів, палеокліматів, життєдія-ті орг., складу атмосфери. Органічні сполуки – індик. існув. живих орг-в, ізотопи – індик-ри абс. віку (С14), наявності карбонатів (С13), температури повітря (О16/18), геолог.вік (К, Arg, Rb, U, Th). Індикатори магн. властивостей Землі – різниці намагніченості залізистих мінералів.

11.Предмет і об’єкт палеогеології. Генетичні типи відкладів та їх палеогеографічне значення

Палеогеологія – вивчає геологічні умови певних часових зрізів. Відклади – об’єкт, давні умови – предмет. Розкриває геологічні умови до початку періоду (етапу) та геологічні процеси протягом нього. Під час досліджень використовують літолого-фаціальний аналіз та генетичні типи відкладів. Поняття про ГТВ ввів Павлов, а через 100 років розвинув Шансев. ГТВ – це сукупність ГП накопичених певним геологічним агентом. Фація - це комплекс відкладів будь-якого генетичного типу, накопичений в певних фізико-географічних умовах. Фації характеризуються закономірними умовами залягання, будовою і складом гірських порід. Відмінності між фаціями пояснюються, перш за все, різною динамікою умов осадконакопичення. За умовами осадонакопичення всю земну поверхню можна розділити на дві головні області: континентальну і морську. Можна виділити три головні обстановки осадонакопичення: морську (океанічну), континентальну, перехідну.

У складі кожної з них представлені різні генетичні типи відкладів: морські відкладення: шельфові, батіальних, абісальні; континентальні відклади елювіальні і схилові, колювіальні (обвально-осипні), алювіальні, озерно-болотні, еолові та ін; перехідні відклади осади гирлові і лагунові.