81. Основні закономірності розвитку природи у четвертинному періоді

Для цього періоду був характерний розвиток льодових покривів, що проникали далеко на південь. Циклічні зміни в кліматі пов’язують з астрономічними циклами Міланковича.

Загальновизнаний поділ четвертинного періоду на ранню частину – плейстоцен та пізню – голоцен. Межа між ними – кінець останнього зледеніння – 10-12 тис. років тому.

У плейстоцені виділяють 4 основні зледеніння (гляціали), що встановлені за морською киснево-ізотопною шкалою: Гюнц 680-620тис; Міндель (Окське) 450-240тис; Рісс (Дніпровське, Московське) 180-130тис; Вюрм (Валдайське) 70-15тис. Вони розділяються між собою періодами міжльодовиків’я (інтергляціалами). Основними центрами зледеніння в Європі були Скандинавія, Нова Земля та Північний Урал.

До початку плейстоценових зледенінь в Північній Європі існували темнохвойні тайгові ліси з ялин, ялиць, сосни з березою та вільхою. Під час зледенінь широко розповсюджувалися зони тундри і холодного степу з мохом, осоковими травами, карликовими березами та вербами. Зміна рослинності в плейстоцені обумовлювалася міграціями фітоценозів.

В еоплейстоцені в Європі переважала доволі теплолюбна фауна. В Англії мешкали гіпопотами, слони з прямими бивнями. У північній Європі переважала лісова фауна.

У зв’язку з похолоданням лісові тварини поступалися місцем тундровим, які освоювали перигляціальну зону. Пристосування до холоду у тварин вилилося у збільшення розмірів тіла, створенні жирового прошарку, обростання хутром (мамонт, носоріг), використання печер для проживання (лев, ведмідь). Ареал холодостійкої фауни досяг максимуму у верхньому плейстоцені.

Розвиток тваринного світу антропогену відображається у послідовній зміні фауністичних комплексів: Таманського, Тираспольського, Сингальського, Хазарського. Для них характерні мамонти, мастодонти (Пн Америка), шерстистий носоріг, еласмотерій, коні, шаблезубі тигри. Більшість великих ссавців того періоду вимерли в кінці плейстоцену.

Протягом четвертинного періоду відбувалась еволюція людей. Батьківщиною перших людей – архантропів – вважається Сх. Африка. Вони навчилися виготовляти ручні кам'яні рубила і використовувати вогонь.

Пізніше були знайдені рештки людей у різних куточках Землі: пітекантропів (о. Ява), гейдельберзької людини (Європа) та синантропів (Китай). Вони існували в період 2-0,5 млн р тому.

У пізньому неоплейстоцені в Європі жили неандертальці. 40 тис р тому з’явилась сучасна людина - кроманьйонець.

10-12 тис років тому завершилось останнє зледеніння і розпочався новий інтергляціал – голоцен, що триває і досі. Сформувалися сучасні ареали рослинності та тваринного світу. Відбувається швидке зростання кількості людей та антропогенного навантаження на природу.