48. Поняття інтернаціоналізації в контексті освітньої політики

Усі країни світу на сьогодні займаються тям, що в різних варіантах називається глобалізацією або інтернаціоналізацією”. Згодні – усі. Але в світі, на що ми вже звертали увагу, розуміють ці процеси і реагують на них по-різному. Стосовно сфери освіти, перш за все вищої, зазначені терміни стали завойовувати популярність з кінця 1970-х – початку 1980-х років. До цього вони набули відповідного наповнення, перш за все, в соціології, економічній, політичній науках (глобалізація) та теоріях міжнародних відносин (інтернаціоналізація). При цьому слід зауважити, що останній із двох термінів мав набагато довшу історію використання в теорії і практиці, зокрема у міждержавних відносинах (international relations). Характер співіснування та взаємодії зазначених термінів на дослідницькому полі освітньої політики зазнали певної еволюції і набули різних форм. Спочатку глобалізація та інтернаціоналізація сприймались “як синоніми” у характеристиці міжнародної складової вищої освіти . лобалізація – пише Ю. Шишков, – нова, більш просунута стадія “давно відомого процесу інтернаціоналізації (транснаціоналізації) різних аспектів суспільного життя: економічних, політичних, культурних” глобалізація – це новий феномен” , він “глибший та більш проникливий, ніж його простіший попередник – інтернаціоналізація” . Існує і протилежний погляд. інтернаціоналізація – це сучасний етап глобалізації. Глобалізація по відношенню до інтернаціоналізації зображується як її “контекст”, як “набагато фундаментальніша реконструкція світового порядку” .

49. Поняття європеїзації в контексті освітньої політики

Вивчення зазначених процесів останнім часом все активніше здійснюється крізь призму “модної” концепції “європгїзації”, що виникла і сформувалась в 90-х роках на хвилі “успіхів європейської інтеграції” та “впливів глобалізації” як її “молодша сестра”. У цій метафорі можливо міститься розуміння співвідношення “глобалізації” та її “регіонального” виміру – “європеїзації”. Болонський процес, що є органічною складовою процесу “європеїзації” вищої освіти, має “головним чином внутрішню орієнтацію та сформований, перш за все, на європейські регіональні проблеми та європейські регіональні рішення” . Регіональний вимір “європеїзації” виявляє себе у дії двох суперечливих тенденцій. “З одного боку, регіоналізацію, принаймні у вищій освіті, можна було б змалювати як процес зростаючого регіонального співробітництва, або навіть інтеграції, однаковою мірою, включаючи взаємне співробітництво та “горизонтальну” взаємодію на усіх рівнях З другого боку, є досить вагомі підстави вважати, що регіоналізація у вищій освіті є органічною складовою процесів глобалізації в тому плані, що співробітництво між сусідами зміцнюється з метою “протидії тиску з боку інших регіонів світу” . Розуміння “європеїзації” як уособлення “протидії глобалізації” , як “європейської відповіді на виклики глобалізації та інтернаціоналізації” є досить поширеним в літературі із відповідної проблематики. Як, до речі, і протилежн ий погляд, згідно з якоим “європеїзація” є “конкретним прикладом процесу глобалізації .

50=47,54,55