- •(За професійним спрямуванням)
- •1. Поняття та ознаки юридичного терміна
- •2. Відмінність юридичного терміну від загальновживаного слова, професіоналізму та номенклатури
- •4. Способи творення юридичних термінів (вторинна номінація, морфологічний, синтаксичний, запозичення).
- •3. Види юридичних термінів.
- •1) За походженням:
- •2) За значенням:
- •3) За галуззю використання:
- •4) За структурою:
- •5) За семантикою:
- •5. Поняття юридичної термінології, терміносистеми та термінологічного поля юридичних термінів.
- •6. Синоніми, омоніми, евфемізми в юриспруденції
- •7. Оціночні поняття та їх позначення юридичними термінами
- •8. Дефініції понять, що позначаються юридичними термінами
- •9. Співвідношення термінів та понять.
- •10.Юридична термінологія в системі суспільно-політичних терміносистем.
- •11.Співвідношення понять «юридична термінологія» та «термінологія правознавства».
- •12.Юридична термінологія в системі суспільно-політичних терміносистем. – те саме що і в 10
- •13.Співвідношення понять «юридична термінологія» та «термінологія правознавства». – те саме що і в 11
- •14.Юридичні поняття-метафори та їх термінологічне позначення.
- •15.Ознаки та особливості юридичної термінології.
- •16.Процес формування, розвитку та вдосконалення юридичної термінології. Його зв’язок з суспільною свідомістю і праворозумінням, з особливостями національної культури.
- •17.Виникнення терміносистем юриспруденції, основні етапи їх розвитку.
- •18.Гносеологічні та спеціально-юридичні фактори розвитку юридичних терміносистем.
- •19.Склад терміносистем юриспруденції. Співвідношення власне українських, запозичених, калькованих термінів у
- •20.Поняття та ознаки тексту
- •21.Поняття та види функціональних стилів української мови
- •22.Підстилі офіційно-ділового стилю: загальна характеристика
- •23.Мовні засоби у текстах юридичного жанру офіційно-ділового стилю
- •24.Етикет ділового листування юриста.
- •25.Особливості професійного мовлення юриста
- •26.Етапи спілкування
- •27.Мовні засоби юридичної аргументації
- •28.Види юридичної аргументації (логічна, емоційна, діалектична, продуктивна)
- •29.Особливості судової комунікації
- •30.Мовні засоби наукового стилю
- •31.Мовні засоби у юридичному тексті: лексичні морфологічні засоби та норми
- •32.Мовні засоби у юридичному тексті: синтаксичні й логічні засоби та норми
- •33.Поняття ділового спілкування. Співвідношення понять «мова», «мовлення», «спілкування».
- •34.Засоби спілкування юриста.
- •Вербальні засоби спілкування
- •Невербальні засоби спілкування
- •2. Акустичні:
- •3. Тактильні:
- •4. Ольфакторні:
- •35.Спілкування як інструмент професійної діяльності юриста. Особливості ділового спілкування юриста.
- •37.Юридична аргументація у письмовому юридичному тексті.
- •38.Особливості судової комунікації в цивільному та кримінальному процесах.
- •39.Кодекс професійного спілкування юристів.
- •40.Мовні вимоги при створенні нормативно-правових актів.
- •41.Лінгвістична експертиза нормативно-правового акта.
- •Класифікацію лінгвістичних експертиз за формальним параметром
- •42.Мовні вимоги про створення правозастосувальних актів.
- •43.. Мовні вимоги про створення правореалізаційних актів (юридичних документів).
- •44.Вимоги до змісту, розташування реквізитів, тексту та оформлення сторінки документу.
- •45.Поняття та види перекладу. Функції перекладу, роль перекладу в сучасному світі.
- •46.Загальні питання та особливості перекладу юридичних текстів з різних мов на українську.
- •47.Допоміжні засоби при перекладі юридичних текстів.
- •48.Юридичний статус перекладу правового тексту. Legalese або юридичний стиль (юридична мова) викладу перекладу.
- •49.Лінгво-культурні фактори, що впливають на переклад юридичних текстів.
- •50.Адекватність перекладу як основна умова відтворення функціональної спрямованості тексту.
- •51. Найбільш поширені помилки при перекладі юридичних термінів.
- •52.Поняття та види редагування.
32.Мовні засоби у юридичному тексті: синтаксичні й логічні засоби та норми
Загальна грамотність документа виражається в чіткості і логічності викладу,дотриманні правописних норм,досягається зокрема за рахунок синтаксису. Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими і неузгодженими означеннями.
Вставні слова які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад переважно стоять на початку речення.
Щодо структури речень,то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі.
Також поширеними є пасивні структури:закони приймаються,наказ виконується.
Синтаксис ділової документації виражається ще й вживанням інфінітивних конструкцій.
Також часто використовуються дієприслівникові та дієприкметникові звороти для стислості.
Найчастіше вживаються прості речення. У суцільному тексті кожне наступне речення повинно доповнювати,уточнювати,,розвивати або заперечувати думку висловлену в попередньому .
33.Поняття ділового спілкування. Співвідношення понять «мова», «мовлення», «спілкування».
Ділове спілкування - це цілеспрямований процес обміну інформацією, що переслідує конкретну мету.
Метою ділового спілкування є організація, регулювання, оптимізація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності. В основі ділового спілкування лежить рух до успіху суб'єктів його. Воно концентрує в собі все те, що сприяє згуртованості, комунікативному співробітництву учасників спілкування та прояву індивідуальної ініціативи.
Шляхом зіставлення ділового спілкування як специфічної форми взаємодії і спілкування в цілому як загального виявлено такі його особливості:
- наявність певного офіційного статусу об'єктів;
- спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку стосунків між представниками взасмозацікавлених установ;
- регламентованість, тобто підпорядкованість загальноприйнятим правилам і обмеженням;
- передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст, можливі наслідки;
- творчий характер взаємин, спрямованість їх на розв'язання конкретних ділових проблем, досягнення мети;
- взаємоузгодженість рішень та подальша організація співпраці партнерів;
- взаємодія економічних інтересів і соціальне регулювання здійснюється у правових межах. Ідеальний результат таких взаємин - це партнерські стосунки, що ґрунтуються на обопільній повазі й довірі;
- значущість кожного партнера як особистості;
- безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що хвилюють їх внутрішній світ43
Отже, ділове спілкування - це будь-яка професійна комунікативна діяльність (головно-мовленнєва), репрезентована сферою, яка дає відповідь на чотири запитання:
задля якої мети ми це говоримо?
що ми хочемо сказати?
за допомоги яких мовних засобів ми це робимо?
яка реакція на наше мовлення?
Ділове спілкування проникає в усі сфери суспільного життя. Компетентність у сфері ділового спілкування безпосередньо пов'язана з успіхом чи неуспіхом в будь-якій справі.
Фахівці визначають особливості ділового спілкування:
наявність певного офіційного статусу об’єктів;
спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’язків між представниками взаємозацікавлених організацій;
передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки;
конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв’язання конкретних завдань;
взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
значущість кожного партнера як особистості;
безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать внутрішній світ.
Мова — це сукупність одиниць мови, або мовних засобів: слів, словосполучень, речень; за допомогою мови люди спілкуються, обмінюються інформацією;
Мовлення — це спілкування засобами мови, це мова в дії;мовлення є мовленнєвою діяльністю; структурні компоненти мовленнєвої діяльності: мотив, мета, зміст, мовленнєві дії (акти), результат, контроль (насамперед самоконтроль); мета мовлення— це те, чого мовець хоче досягти своїм висловлюванням; здебільшого метою висловлювання є прагнення донести до слухача (читача) якусь інформацію; мотив і мета зумовлюють зміст висловлювання;
СПІЛКУВАННЯ - це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і не вербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності
