39) Система соціальної роботи в Німеччині

У 1880 р. з ініціативи Німецького конгресу з благодійності був заснований Німецький благодійний союз турботи про бідних. У 1919 р. він був перейменований на Німецькому з'їзді благодійності в Німецький союз державного та приватного піклування. Спочатку він перебував у Берліні, потім (з перервою на період з 1933 по 1945 р.) у Франкфурті-на-Майні. Це Центральний союз, який об'єднує державні, приватні, громадські установи, а також окремих осіб, які займаються реалізацією соціальної роботи в ФРН. Німецький союз служить платформою для співдружності практиків, соціальних педагогів і вчених у справі координації соціальних ініціатив у сфері соціальної допомоги, в тому числі допомоги молоді і охорони здоров'я.

Після об'єднання НДР і ФРН (3 жовтня 1990 р.) кількість його учасників зросла до 3000. З боку держави сюди увійшли представники на федеральному рівні, рівні федеральних земель, вільних міст і округів. Від громадських організацій в союз входять Об'єднання благодійності для робітників, католицький "Карітас", Паритетний союз, Німецький Червоний Хрест, Союз милосердя Євангелічної церкви і т.д. До нього також увійшли окремі особи, перш за все соціальні працівники, управлінці, керівники правлінь та об'єднань, відомі громадські діячі. У роботі Союзу беруть участь навчальні заклади, дослідні інститути, установи практичної соціальної роботи.

За статутом, затвердженим зборами членів Союзу 2 жовтня 1991 в Хайльбронн, головна мета союзу - втілення ідей соціальної роботи, особливо там, де мова йде про державну, громадського та приватного соціальної підтримки, допомоги молоді та охорони здоров'я у ФРН. Його основними завданнями є висунення ініціатив у галузі соціальної політики, вироблення практичних рекомендацій щодо забезпечення здійснення державної, громадської та приватної соціальної роботи; експертна діяльність в галузі цивільного права; створення інформаційного банку для фахівців; підвищення кваліфікації провідних кадрів і співробітників в соціальній сфері, підтримка значущих для соціальної роботи наук; вивчення досвіду та оцінка розвитку соціальної роботи в інших країнах, розвиток міжнародного співробітництва та обміну досвідом; видання праць та інших публікацій з питань соціальної сфери.

На чолі Союзу стоїть голова, який має чотирьох заступників. Експерти розділені по комісіям:

1) соціальна допомога та соціальна політика;

2) допомога молоді, просування молоді, молодіжна політика;

3) надання допомоги сім'ї, політика сприяння сімейних відносин;

4) допомога охорони здоров'я, політика в галузі охорони здоров'я;

5) допомога людям похилого віку;

6) допомогу інвалідам з дитинства;

7) допомога інвалідам, які стали такими в результаті нещасного випадку;

8) соціальні професії;

9) організація соціальних служб;

10) планування в галузі соціальної роботи.

Ці спеціальні експертні комісії утворюють 20 робочих груп з обговорення окремих питань. З постановами та рішеннями Союзу вважаються державні влади. Так, наприклад, параграф 89 Федерального закону щодо соціальної допомоги містить роз'яснення про доходи громадян, які шукають підтримки від держави. Союз виробив рекомендації з цього питання ще в 1975 р. І ці рекомендації враховуються в новому законодавстві, так само як і рекомендації Союзу у визначенні рівня доходу при наданні допомоги в особливих випадках. Або, наприклад, Союз переробив і опублікував у 1992 р. свої "Рекомендації для реалізації майнових інтересів у сфері соціальної допомоги", які враховуються в параграфі 88 Федерального закону про соціальну помощі.8

Можна ще привести в приклад параграф 91 "Претензії до осіб, зобов'язаним надавати підтримку з цивільного права", де враховуються рекомендації Союзу.

Сюди ж відноситься облік рекомендацій щодо витрат на лікування клієнтів соціальних служб, за допомоги бездомним, врахування пропозицій експертів Союзу з надання допомоги членам сім'ї, вказівку щодо задоволення попиту в одязі і речах і т.д.

Як видно, Союз і сьогодні відіграє істотну роль як центр соціальної роботи ФРН, що має значний вплив не тільки в юридичних колах Федеративної Республіки Німеччини. З ним рахуються, його думка вагомо, до нього прислухаються найвищі інстанції на федеральному рівні.

У 1898 р. в Берліні був заснований "Союз з захисту дітей від жорстокого поводження та експлуатації". Цей орган виступав у той час проти непосильної дитячої праці, за належний догляд за дітьми, наполягав на тривалому часу навчання в школі і був тісно пов'язаний з освітою та державної благодійністю.

Усвідомлення того, що для соціальної роботи потрібні свої кадри, призвело до відкриття соціальних шкіл. У 1905 р. з'явилася перша християнська соціальна жіноча школа. Протягом наступних чотирьох років почали роботу ще 13 інших соціальних шкіл, де дівчата з буржуазних родин вивчали професію попечителькою благодійної установи.

З середини 60-х років у соціальній сфері був вироблений єдиний підхід до роботи з колективами клієнтів залежно від виду та ступеня соціальної поразки.

70-і роки стали роками переосмислення соціальної роботи в ФРН. Вчені дійшли висновку про недостатність використання класичних методів соціальної роботи, а також про малий використанні терапевтичних засобів в тих випадках, коли мова йшла про охоплення і вирішення проблеми в цілому. У науковому світі ФРН відбувалися дискусії про користь системних підходів в соціальній роботі.

У Німеччині соціальна робота, маючи багато спільного із соціальною педагогікою, більше зосереджена на проблемних сферах соціуму. Основними її напрямами є:

— робота з сім’ями та молоддю (фінансова допомога, консультування, робота в денних та резидентних установах, тобто соціальних стаціонарних службах, де клієнти проживають тимчасово або тривалий час, центрах для молоді, організація дозвілля);

— робота в закладах охорони здоров’я (лікарні, психіатричні клініки, заклади для немовлят, дітей шкільного віку, робота з хронічно хворими та людьми з функціональними обмеженнями, запобігання алкоголізму та наркоманії);

— соціальний захист, у т. ч. різні види допомоги, робота з бездомними, людьми похилого віку, іммігрантами та політичними біженцями;

— робота з правопорушниками, у в’язницях, пробаційній службі;

--робота у школах та інших освітніх установах.