30. Проблема реалізму в економічній науці.

Після робіт Т. Лоусона серед методологів здобула популярність дискусія про реалізм. Реалізм- філософський термін, що вживається для позначення напряму, який постулює існування реальності, незалежної від суб'єкта, що пізнає.

Згідно Лоусону економісти мало замислюються про онтологічні основи своєї науки, тобто про те, як влаштована соціальна реальність, яку вони вивчають. Зокрема, Лоусон дорікає економістів мейнстріму в прихильності моделювання закритих систем (рідко зустрічаються в соціальній реальності) і подієвихрегулярностей типу «якщо x, то y». Економісти, згідно Лоусону, всякий раз виходять з того, що реальність «замкнута», а будь-який новий вплив намагаються ендогенізувати, щоб зробити і його частиною цієї замкнутої реальності (крім того, стабільність характеристик агентів та інших об'єктів в економічних моделях теж описується Лоусоном як риса закритої системи). 

Роботи Лоусона - один з епізодів багаторічної критики формалізму в економічному моделюванні. Методологічний сенс цієї критики в тому, що суперечки ведуться навколо образу економічної науки в цілому, навколо того, як саме повинна вибудовуватися наукова економічна теорія і якою має бути «правильна» формалізація, якщо вона взагалі потрібна. При цьому рівноважний аналіз, як і програма побудови економічної теорії за зразком природною науки, в рамках такої критики зазвичай ставляться під. сумнів.

Лоусон фактично пропонує одне з пояснень того, чому методологічні принципи природничих наук (опора на замкнуті експериментальні системи і подієві регулярності) невдалі як підстави економічної теорії. У центр аналізу і своєї філософської критики Лоусон ставить поняття відкритої системи, моделювати яку економістам заважає їх дедуктівістская методологія, що імітує замкнуті експериментальні системи в природничих науках, де вдається виділити і порівняно просто сформулювати чіткі закономірності, де світ складається тільки з подій і положень речей. 

Блауг науковий реалізм протиставляє постмодернізму. З його точки зору, прихильники наукового реалізму в кінцевому рахунку оцінюють теорії з точки зору їх відповідності спостерігаємим фактам і даним "в світі, що існує поза нами". З позиції "наукового реалізму" про економічні гіпотези "можна судити по їх логічній цілісності, здатності пояснювати і узагальнювати реальні процеси, і, в кінцевому рахунку, їх здатності передбачати". Економісти, як підкреслює Блауг, стурбовані прогнозною здатністю своїх теорій, "тому що це кінцевий тест того, чи правильні теорії, чи реально вони відображають роботу економічної системи незалежно від наших бажань та інтелектуальних переваг". На думку Фрідмена, процес пізнання, нарощування реалістичності теорії досягається не за рахунок встановлення строгої відповідності між ідеалізації і реальністю, а через створення все більш ефективних абстрактних моделей, що дозволяють здійснити передбачення.

Роботи Мякі, наприклад, більш зважені з філософської точки зору, він намагається співвіднести сучасну економічну науку, яку скрупульозно аналізує на матеріалі робіт її різних представників (зокрема, австрійської школи і Коуза), з філософським реалізмом, а також показати, що наукову практику економістів не можна звести до однозначної філософської схемою («дедуктівізм»). Мякі показав, що слід чітко розмежовувати філософський реалізм (який Мякі намагається так чи інакше адаптувати до світогляду економістів) як більш загальну ідейну конструкцію і «реалістичність» передумов; зрозуміти, яким чином економісти ізолюють ті чи інші типи явищ для вивчення, інакше кажучи, -розробити типологію абстрагування. В цілому основна інтенція робіт Мякі - реконструювати неявні філософські позиції економістів, а також філософські передумови економічних теорій, причому в центрі його уваги перебуває саме проблематика реалізму, ідея незалежності від економістів та самостійності їх об'єкта дослідження.

МЕТОДОЛОГИЯ