- •Философия
- •Предмет та основні проблеми філософії та методології наукового дослідження.
- •Епістемологія, методологія, метафізика як частини філософії науки.
- •Логіка та методологія науки.
- •Демонстративні та недемонстративні типи виведення.
- •Поняття аргументу, типи аргументів.
- •Зміст позитивізму як філософської традиції.
- •Етапи розвитку позитивізму (емпіризму).
- •Емпіризм, емпіричний базис науки.
- •Емпіризм та раціоналізм в історії методології науки.
- •Критерій оцінки «позитивної науки»
- •Теоретичне, емпіричне, «теоретична навантаженість фактів».
- •Індукція та проблема г’юма (Юма).
- •Методологія реформованого фальсифікаціонізму Марка Блауга.
- •Методологічнаa концепція інструменталізму м.Фрідмена
- •Методологія дослідницьких програм і. Лакатоса. Дрига
- •Нормативна методології економічної науки та дескриптивна (позитивна) методологія.
- •Проблема реалізму в економічній науці.
- •Мета науки.
- •Задача науки. Дрига
- •Властивості науки як діяльності.
- •Форми розумової праці та їх характеристика.
- •Творчість та його продукт.
- •Якості творчої особистості.
- •Загальні вимоги до написання магістерської роботи (наукової).
- •Природа складності понятійного викладу матеріалу.
- •Рівні творчості дослідника
- •Основні критерії сформованості творчого мислення.
- •Механізми творчого мислення.
- •Мета та загальна спрямованість фундаментальних та прикладних досліджень.
- •Що необхідно враховувати при виборі теми дослідження.
- •Ознаки, за якими можна оцінити тему дослідження.
- •Методи вибору теми, що ґрунтуються на раціональному мисленні.
- •Методи вибору теми, що ґрунтуються на творчому мисленні.
- •Карткова метода збирання матеріалу
- •Поняття “дослідження”: класифікація досліджень.
- •Природа економічних досліджень
- •Стилі викладу нового матеріалу.
- •Зразки стилів
- •Види метод наукової праці
- •Поняття науки та її трактування .
- •Погляди т.Куна на науку. Істинність теорії.
- •Афористичний ланцюжок тез визначення науки й.Елстгеста.
- •Фактори, що зумовлюють різноманітність визначень науки.
- •Рефлексивність наукового мислення вченого (процес проведення рефлексії).
- •Формалізовані результати рефлексії над змістом поняття “наука”.
- •Наукознавство і наукометрія.
- •Критерії “науковості” знання (формальні і реальні)
- •Відмінності між науковим і буденним знанням.
- •Статус наукового знання у класичній науці. Рубан
- •Ознаки притаманні науковому пізнанню.
- •Відмінності між науковим та ненауковим пізнанням.
- •Яким чином знання отримує статус “наукового”?
- •Кодекс наукової чесності і.Лакатоса.
- •Науковість і новизна знання.
- •Чи будь-яке нове знання є науковим?
- •Наукове пізнання та навчальне пізнання. Литвинчук
- •Сутність поняття “парадигма” та її трактування в історичній ретроспективі.
- •Сутність “наукової революції” за т.Куном.
- •Циклічність розвитку науки
- •Особливості наукового пізнання в інформаційному суспільстві.
- •Об’єкти наукового дослідження та їх класифікація.
- •Фактори вибору об’єктної сфери дослідження.
- •Структура методологічного знання.
- •Взаємозв’язок теорії і практики.
- •Історичний аспект формування наукового знання.
- •Парадокс теоретичного знання.
- •Головна мета побудови теорії.
- •Відмінність теорії від інших форм раціонального мислення.
- •Поняття методу в наукових дослідженнях та практиці.
- •Відмінність та єдність теорії і методу наукового дослідження.
- •Емпіричне та теоретичне знання.
- •Класифікація методів дослідження.
- •Методи емпіричного дослідження.
- •Методи теоретичного дослідження. Степанова
- •Методологія наукової праці. Об’єктивність та форми наукової праці.
- •Оприлюднення результатів наукової праці.
- •Загальні вимоги до написання та змісту наукової роботи.
- •Визначення проблеми та теми наукового дослідження.
- •Сутність наукової проблеми та процес її формулювання.
- •Як перейти від практичної задачі до наукової проблеми?
- •Об’єкт і предмет наукового дослідження.
- •71. Структура предмету дослідження та його конкретизація.
- •72. Логіка вивчення предмету дослідження.
- •73. Вимоги до змісту наукової роботи.
- •74. Форми викладу змісту наукової роботи.
- •75. Науковий апарат магістерської роботи.
- •Завдання пошукової частини дослідження.
- •77. Висновки дослідження.
Емпіризм та раціоналізм в історії методології науки.
Еволюція методологічних стандартів в економічній теорії відобразила суперечність двох базових філософсько-епістемологічних установок: раціоналізму і емпіризму.
Раціоналізм(Від лат. Rationalis - розумний) - напрямок в епістемології, згідно якого розум є вирішальним або навіть єдиним джерелом істинного знання. З точки зору Р. критерієм істини є інтелект і дедукція. Протилежністю Р. є емпіризм, представники якого стверджують, що чуттєвий досвід є єдиним джерело знання.Емпіризм (грец. empeiria - досвід) - напрям у теорії пізнання, що визнає почуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання грунтується на досвіді. При цьому розум розглядається тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, який отримано через досвід, а також як здібність, яка нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані Е. - це принцип, згідно з яким життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на досвіді.
Емпіризм, емпіричний базис науки.
Емпіризм (грец. empeiria - досвід) - напрям у теорії пізнання, що визнає почуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання грунтується на досвіді. При цьому розум розглядається тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, який отриманочерез досвід, а також як здібність, яка нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані Е. - це принцип, згідно з яким життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на досвіді. Як ціліснаконцепції Е. сформувався в 17-18 ст. В історії філософії Е. виступав як ідеалістичний (Юм, Берклі, Мах, Авенаріус, сучасний логічний Е. і т.д.), що визнавав єдиною реальністю суб'єктивний досвід (відчуття, уявлення), і як матеріалістичний Е. (Ф. Бекон, Гоббс , Локк, Кондільяк та ін), який вважав, що джерелом чуттєвого досвіду є об'єктивно існуючий світ.
Представники Е. різко відділяли розум від чуттєвого сприйняття, вважаючи, що у процесі пізнання вони діють незалежно один від одного. Проте вже Д. Юм усвідомив, що протиставлення розуму чуттям помилково, що розум завжди бере участь в утворенні чуттєвих вражень, а І. Кант вже прямо витлумачував досвід як результат взаємодії чуттєвості і розуму. Однак характерна для емпіризму тенденція вважати більш надійним і обгрунтованим знання, отримане за допомогою органів відчуттів, і не довіряти розуму збереглася і в 19-20 ст. і знайшла вираження у різних формах позитивізму.
Емпіричний базис (у науці) –один із елементів структури наукового знання, що забезпечує зв'язок концептуально-теоретичного апарату науки з реально даними, отриманими у результаті спостереження та експерименту над певним об'єктом. Ці дані складають матеріал емпіричного базису, однак отримуються і використовуютьсявони у контексті деякого концептуально-теоретичного тлумачення, що свідчить про "теоретичну навантаженість досвіду" в науці. Ця подвійність емпіричного базису завжди обумовлювала певні труднощі його осмислення. Прихильники емпіризму (напр., логічного емпіризму) інтерпретували емпіричний базис у сенсі "чистого досвіду", розуміючи його як універсальну основудля перевірки всієї науки.