- •Тема. Форми організації навчання. План
- •Поняття про організаційні форми, їх класифікація.
- •2. Загальні форми навчання.
- •3. Виникнення класно-урочної системи та її теоретичне обґрунтування я.А. Коменським.
- •4.Історія розвитку форм організації навчання.
- •Урок – основна форма організації навчальної діяльності учнів. Сучасні вимоги до уроку.
- •6. Поняття про типи, структуру уроків та її елементів
- •Поняття про інтегровані і нестандартні уроки.
- •Інші форми організації навчання, їх класифікація за дидактичною метою.
- •Факультатив
- •Конференція
- •Навчальна екскурсія
- •Консультація
- •Практикум
- •Домашні навчальні роботи молодших школярів та їх специфіка.
- •Лист n 1/9-468 від 29.12.2001 Про обсяг і характер домашніх завдань для учнів початкової школи
- •Специфіка самостійної роботи у гпд.
- •9. Підготовка вчителя до уроку.
- •Алгоритм підготовки до уроку.
- •10.Особливості планування та організації уроків у початковій малокомплектній школі.
10.Особливості планування та організації уроків у початковій малокомплектній школі.
Цей тип школи існує, як правило, в сільській місцевості. Найчастіше – в початкових, іноді в середніх класах. В таких класах один учитель, в одному приміщенні одночасно веде заняття з двома або трьома різними класами.
У складанні розкладу занять можливі два підходи:
поєднання уроків різнопредметного змісту;
поєднання уроків однопредметного змісту.
Вибір варіанта залежить від особистості вчителя. Але учні-першокласники завжди користуються в нашій школі особливою увагою. З ними доводиться проводити 1-2 уроки окремо, бо на початку навчання вони ще не мають навичок самостійної роботи.
Урок у класі-комплекті — це фактично два або три уроки, зведені в один, який проводиться одночасно, в одному приміщенні, одним учителем. Суттєва відмінність полягає у структурі уроку, а тому особливу увагу потрібно звернути на періодичність роботи вчителя з двома чи трьома класами, не забуваючи про шляхи реалізації поставленої мети перед кожним класом; вміння розподілити час між учнями всіх класів під час вивчення та засвоєння нового матеріалу на уроці, збереження цілісності логіки процесу навчання, завершеність етапів; на те, як учні засвоюють знання, як з них формуються вміння самостійно працювати.
Як уже зазначалося, урок — основна організаційна форма реалізації процесу навчання; він складається з окремих частин чи етапів, які в класі-комплекті поєднують роботу під керівництвом учителя та самостійну роботу учнів, проте системоутворювальним компонентом залишається триєдина дидактична мета, що об’єднує всі дидактичні цілі в урок.
До поставленої мети уроку в класі-комплекті ставляться такі основні вимоги: чітке визначення обсягу та рівня засвоєння знань для кожного учня чи групи; прогнозований рівень засвоєння знань, формування вмінь та навичок на уроці; конкретні загальнонавчальні вміння та засоби роботи над ними, корекція прогалин у знаннях, уміннях, навичках учнів.Виховна та розвивальна мета може визначатися на цілий розділ чи тему, проте на кожному уроці має місце її реалізація.
Тип уроку, його структура значно відрізняються від традиційних. Почерговий перехід на самостійну, індивідуальну та фронтальну роботу з учнями — основні компоненти уроку в класі-комплекті, у сучасній дидактиці вони згруповані як “робота під керівництвом учителя” та “самостійна робота”. Більшість уроків у класі-комплекті проводиться за типом комбінованого, тому вони мають складатися з таких компонентів: пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, узагальнення знань.
Урок у класі-комплекті — це два чи три самостійні за метою й змістом уроки, кожний з яких має охоплював такі елементи: організацію дітей; повідомлення та закріплення нових знань; перевірку засвоєного матеріалу.
Під час планування такого уроку потрібно звернути увагу на реалізацію ключових елементів, що зумовлюють відмінність методики проведення уроку в класі-комплекті, а саме: місце самостійної роботи як обов’язкового елемента кожного уроку; чергування і взаємовідповідність етапів “самостійна робота” — “робота з учителем”; завершеність кожного етапу і готовність учнів до наступної роботи; застосування ефективних методів навчання, їх ефективність в умовах класу-комплекту; застосування підручників, роздаткового матеріалу, таблиць та інших дидактичних посібників для самостійної роботи учнів; організація групової, парної та індивідуальної роботи.
Планування уроків полягає в поєднанні різних видів уроку у тому й іншому класі. Важливо, щоб учитель, складаючи навчальний план розрахував час за видами роботи. Цей розрахунок можна провести в тому разі, коли в плані намічено етапи уроку, під час яких один клас працює з учителем, інший — самостійно. Тому, складаючи план, вчитель більш часу виділяє для роботи з молодшими класами, враховуючи рівень підготовки, ступінь засвоєння.
Крім цього вчитель повинен:
заздалегідь готувати види самостійних робіт учнів, чітко формулювати завдання;
підготувати заздалегідь резервні завдання для швидкопрацюючих;
контролювати виконання самостійної роботи. Форми контролю можуть бути різні: самоконтроль учнів за зразком, перевірка зошитів, взаємоконтроль, спостереження вчителя за виконанням завдань тощо.
Урок у класі-комплекті проводиться за єдиним планом, складеним для всіх класів, що входять у комплект.
Успіх на уроках в малокомплектній школі залежить від поєднання пояснення вчителя і самостійної роботи учнів. Пояснення повинно бути коротким за рахунок меншої кількості пояснювальних прикладів і додаткових пояснень. Воно повинно розкривати головне, основне положення. Після пояснення учитель дає коротку інструкцію про те, як слід виконати самостійну роботу. Перевіряє, чи готові учні до самостійної роботи і переходить до роботи з іншим класом. Тут також проводить пояснення, зосереджуючи увагу на головному, дає змогу самостійно працювати.
Потрібно проводити на уроках самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні. Так, перевірні роботи допомагають контролювати знання учнів; підготовчі — актуалізують опорні знання, які необхідні для наступного сприймання нового матеріалу; навчальні — під час вивчення нової теми, але лише тоді, коли переконані, що попередні знання, на яких ґрунтується вивчення нового, добре засвоєні школярами.
Плануючи самостійну роботу в класі, визначте її місце в структурі уроку кожного класу, а також зміст та обсяг завдань. Обов’язково врахуйте вікові особливості дітей та рівень їхніх знань. Визначте тривалість самостійної роботи, доберіть дидактичний матеріал, знайдіть раціональний спосіб перевірки роботи.
У класі-комплекті робота з підручником займає чільне місце. Але чинні підручники розраховані на роботу вчителя з одним класом. Тому в їх змісті не відображені особливості, зумовлені тим, що більшість матеріалу діти мають засвоювати самостійно. В умовах малокомплектної школи під час виконання самостійної роботи діти залишаються віч-на-віч з підручником. Але більшість вправ і завдань, які є в підручниках, передбачають попередній усний розбір, визначення послідовності дій, обговорення форми запису тощо. А в малокомплектній школі через обмеженість часу для роботи з одним класом розбір завдань зводиться переважно до короткого інструктажу: що і як робити. Тому для виконання самостійних вправ, що передбачають комплексні вміння, використовуйте готові інструкції, які вказують на характер і послідовність розумових та практичних дій.
Самостійна робота потребує різного унаочнення: картин, схем, таблиць, карток, перфокарт, роздаткового матеріалу.
Значно підвищує ефективність самостійності роботи своєчасна її перевірка. Інколи швидко потрібно перевірити результати роботи. Тут стають у пригоді різні способи, скажімо, демонстрування школярами відповіді за допомогою сигнальних карток на уроках мови і математики, картки з цифрами і знаками, з позначенням роду іменників; частин мови, будови слова. Це дає змогу своєчасно виявляти прогалини в знаннях і запобігати відставанню.
На різних етапах проведення самостійної роботи учнів керівник звертає увагу на цілі її проведення: підготовку до вивчення нового матеріалу (робота з підручником, індивідуальними картками, перфокартами, таблицями тощо); самостійне засвоєння нового матеріалу (за інструкцією, алгоритмом, пам’яткою та ін.).
Найважливіша функція вчителя в умовах роботи з двома—трьома класами на уроці — це пояснення нового матеріалу. При цьому акцентується увага на врахуванні вчителем вікових особливостей учнів, закономірностей розвитку, їх здатності аналізувати й узагальнювати, на розкритті зв’язків та співвідношень нових понять з вивченими. Аналізується ефективність форм організації засвоєння нових знань на уроці через пояснення вчителя, організації пошукової діяльності учнів у процесі засвоєння знань; виконання завдань чи дій за зразком та аналогією; самостійне опанування новими знаннями за завданням учителя чи алгоритмами, картками, за підручниками, таблицями, іншим дидактичним матеріалом, довідником тощо.
Особливо корисними для класу-комплекту є такі види занять, як робота у групах, парах, застосування прийомів взаємо- і самоперевірки з орієнтуванням на вибір відповіді з кількох запропонованих, схематичні записи завдань, скорочені записи, план виконання завдання, підказки у вигляді малюнків, ребусів, скорочень певних орфограм для слабших, бажання і вміння навчити. Все вирішує творчість учителя, його бажання і вміння навчити. Диференційованість навчання. Об’єднання уроків за темами (тоді урок має більш цілісний, виразний образ).
І все ж у класі-комплекті із кожного предмета є певні переваги. Старші повторюють раніше вивчене, а молодші частково знайомляться з новим. Та основна складність — брак часу. Тому головне в роботі з класом-комплектом — це продумане, чітке планування на рік, чверть, на кожну тему, кожен урок. Підготовка необхідних матеріалів для кожного класу, опора на міцні попередні знання — основа успішної, продуктивної самостійної роботи в класі і під час виконання домашніх завдань.
