34. Методи економічної оцінки ефективності заходів, направлених на поліпшення умов і охорони праці

У результаті аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду оцінка ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці та загальних положень теорії ефективності встановлено, що методика визначення ефективності охорони праці має забезпечувати:

-можливість розрахунків на всіх рівнях управління охороною праці;

-врахування інтересів власника підприємства, найманих працівників та держави;

-можливість порівняння показників між собою та з показниками іншого періоду. Розрахунок ефективності виконується або за обов’язковими витратами на охорону праці, передбаченим законодавством України, або за показниками, що базуються на визначенні економії внаслідок поліпшення соціально-економічних результатів після запровадження того чи іншого працеохоронного заходу. Показники економії поділяються на слідуючі групи:

-економія від зменшення професійної захворюванності та травматизму за рахунок скорочення витрат робочого часу, зростання продуктивності праці.

-економії від зниження плинності кадрів за рахунок зменшення собівартості продукції, збільшення прибутку, за рахунок скорочення витрат на підготовку кадрів;

-економія від скорочення пільг і компенсації за роботу в несприятливих умовах

-скороченням чи повною відміною додаткової відпустки;

-із скороченням чисельності працівників, що мають право на підвищення тарифу в важких, шкідливих умовах праці;

-за рахунок економії витрат скорочення чисельності працівників, які мають право на лікувально-практичне харчування.

35. Визначення понять виробниче приміщення, робоче місце, організація робочого місця

Виробничі приміщення - замкнені простори в спеціально призначених будинках і спорудах, у яких постійно (за змінами) або періодично (упродовж робочого дня) відбувається трудова діяльність людей, пов'язаних з участю в різних видах виробництва, організації, контролі й управлінні виробництвом, а також з участю у позавиробничих видах роботи на підприємствах, транспорті, зв'язку та ін.

Робоче місце — це закріплена за окремим працівником просторова зона, оснащена засобами праці, необхідними для виконання певної роботи. Залежно від рівня механізації праці виконавців розрізняють три види робочих місць:

-робочі місця ручної праці, де один або декілька виконавців виконують операції за допомогою різних знарядь праці;

-механізовані робочі місця, де виконавець впливає на предмет праці за допомогою механізованого інструмента або машини, праця котрих визначається і спрямовується робітником;

-автоматизовані робочі місця, де робота здійснюється механізмами, що виконують усі технологічні операції у заздалегідь встановленій послідовності. Роль виконавця тут – регламентувати робочий процес згідно із заданою технологією.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його спеціалізації, оснащення необхідними засобами і предметами праці, їхнього розміщення на робочому місці, його зовнішнього оформлення і створення належних умов праці.

Основними напрямами в організації робочих місць вважають:

— ефективне розміщення устаткування, оснащення, предметів праці;

— раціональну спеціалізацію;

— освітлення робочої площі;

— обслуговування;

— умови безпечної й високопродуктивної праці