80.Напруга кроку.

Напруга кроку – це напруга на поверхні локальної землі розташованими на відстані 1 м одна від одної, що відповідає довжині великого кроку людини.

Напругою кроку називається різниця потенціалів між двома точками в зоні розтікання струму на відстані кроку, у яких стоїть людина.

Чим ближче людина стоїть до місця замикання, тим більшою є величина напруги кроку.

Розподіл потенціалів на поверхні землі в зоні розтікання струму має нелінійний характер. Останнє зумовлене тим, що поперечний переріз провідника «земля» із збільшенням відстані від місця замикання на землю збільшується пропорційно квадрату цієї відстані, а опір проходженню струму відповідно зменшується.

Величина небезпечної зони напруги кроку залежить від величини напруги електролінії. Чим вища напруга ПЛ, тим небезпечнішою є зона. Вважається, що на відстані 8 м від місця замикання на землю електричного проводу напругою понад 1000 В небезпечна зона напруги кроку відсутня. Якщо напруга електричного проводу нижча ніж 1000 В, то величина небезпечної зони напруги кроку становить 5 м.

Щоб уникнути ураження електричним струмом, людина повинна виходити із зони напруги кроку, роблячи короткі кроки, не відриваючи одну ногу від другої. Для захисту від напруги кроку можна скористатися захисними засобами з діелектричної гуми (боти, калоші).

Забороняється вистрибувати із зони напруги кроку на одній нозі, бо у випадку падіння людини (на руки) значно збільшиться величина напруги кроку, а отже, і величина електричного струму, що проходитиме через її тіло і через життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок.

81.Причини електротравм.

Електротравма — ушкодження, що виникає внаслідок дії технічного або атмосферного електричного струму.

Основними причинами електротравматизму є:

—  недостатня навченість, несвоєчасна перевірка знань та присвоєння груп кваліфікації за технікою безпеки персоналу, котрий обслуговує електроустановки;

— порушення правил влаштування, технічної експлуатації та техніки безпеки електроустановок;

— неправильна організація праці;

— неправильне розташування пускової апаратури та розподільних пристроїв, захаращеність підходів до них;

— порушення правил виконання робіт в охоронних зонах ЛЕП,електричних кабелів та ліній зв'язку;

 — несправність ізоляції, через що металеві не струмопровідні частини обладнання виявляються під напругою;

обрив заземлювального провідника;

— використання електрозахисних пристроїв, котрі не відповідають умовам виконання робіт;

— виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою;

— застосування проводів та кабелів, котрі не відповідають умовам виробництва та використовуваній напрузі;

— низька якість з'єднань та ремонту;

— недооцінка небезпеки струму, котрий проходить через тіло людини та напруги, впливу котрої підлягає людина, коли її ноги знаходяться на ділянці з точками різного потенціалу („крокова напруга");

 

—  ремонт обірваного нульового провідника повітряної лінії при невимкненій мережі і приєднаному однофазовому навантаженні;

—  живлення декількох споживачів від загального пускового пристроя з захистом запобіжниками, розрахованими на вимкнення найбільш потужного з них або від однієї групи розподільної шафи;

—  недооцінка необхідності вимкнення електроустановки (зняттянапруги) в неробочі періоди;

—  виконання робіт без індивідуальних засобів електрозахисту або використання захисних засобів, котрі не пройшли своєчасного випробування;

—   невиконання періодичних випробувань, зокрема перевірок опору ізоляції (електромереж, обмоток електродвигунів, котушок комутаційної апаратури, реле) та опорів заземлювальних пристроїв;

— користування електроустановками, опір ізоляції котрих не перевищує нормативних значень; використання електроустановок кустарного виготовлення, виготовлених з порушенням вимог правил електробезпеки (зокрема, розподільними та пусковими пристроями, електропечами);

— некваліфікований інструктаж робітників, котрі використовують ручні електричні машини;

відсутність контролю за діями працівників з боку ІТП або виконавців робіт;

відсутність маркування, запобіжних плакатів, блокувань, тимчасових огороджень місць електротехнічних робіт.

82. Класифікація приміщень за небезпекою електротравм.

Електротравма — ушкодження, що виникає внаслідок дії технічного або атмосферного електричного струму.

Приміщення за небезпекою електротравм поділяються на три категорії: - без підвищеної небезпеки; - з підвищеною небезпекою; - особливо небезпечні. Категорія приміщення визначається наявністю в приміщенні чинників підвищеної або особливої небезпеки електротравм. До чинників підвищеної небезпеки належать: - температура в приміщенні, що впродовж доби перевищує 35°С; - відносна вологість більше 75%, але менше повного насичення (100%); - струмопровідна підлога — металева, бетонна, цегляна, земляна тощо; - струмопровідний пил; - можливість одночасного доторкання людини до неструмовідних частин електроустановки і до металоконструкцій, що мають контакт із землею. До чинників особливої небезпеки електротравм належать: - відносна вологість близька до насичення (до 100%); - агресивне середовище, що пошкоджує ізоляцію. Якщо в приміщенні відсутні чинники підвищеної і особливої небезпеки, то воно належить до приміщень без підвищеної небезпеки електротравм. За наявності одного з чинників підвищеної небезпеки, приміщення належить до приміщень підвищеної небезпеки електротравм. За наявності одночасно двох чинників підвищеної небезпеки або одного чинника особливої небезпеки, приміщення вважається особливо небезпечним. Із наведеного видно, що класифікація приміщень за небезпекою електротравм враховує тільки особливості цих приміщень, стан їхнього середовища і не враховує електротехнічних параметрів електроустановок. Категорія приміщень є одним з основних чинників, які визначають вимоги щодо виконання електроустановок, безпечної їх експлуатації, величини напруги, заземлення (занулення) електроустановок. Умови поза приміщеннями прирівнюються до особливо небезпечних.