47 Одиниці виміру іонізуючих випромінювань.

Іонізуючим називається випромінювання, під дією якого у середовищі утворюються заряджені частинки різних знаків . До іонізуючого випромінювання відносяться: - потоки а-, β-частки, y-промені і нейтрони, що випускаються при мимовільному розпаді радіоактивних речовин; - рентгенівські промені, що виникають під час взаємодії радіоактивних випромінювань і прискорених заряджених частинок; -потоки заряджених частинок - електронів, протонів та інших, прискорених до великих енергій у спеціальних прискорювальних установках.Одиниці виміру іонізуючих випромінювань: Беккерель (Бк) - активність нукліда в радіоактивному джерелі (в одиницях системи СІ). Один беккерель дорівнює одному ядерному перетворенню в секунду, Кюрі (Кі). 1Кі = 3,71010 Бк. Грей (Гр) - поглинена доза випромінювання (СІ). 1 Гр = 100 рад = 1 Дж кг-1. Зіверт (Зв) - еквівалентна доза випромінювання (СІ). 1 Зв = 100 бер = 1 Дж Електрон-вольт (еВ) – позасистемна одиниця енергії іонізуючого випромінювання. 1 еВ = 1,6 х 10-19 Дж. Рентген - позасистемна одиниця експозиційної дози, при якій сполучена корпускулярна емісія в 0,001293 г повітря утворює в повітрі іони, що несуть розряд в одну електростатичну одиницю кількості електрики кожного знака. Число 0,001293 г - маса одного кубічного сантиметра атмосферного повітря при 0°С и 760 мм рт. ст.

45 Розрахунок освітлення.

Для розрахунку штучного освітлення використовують три методи:

метод коефіцієнта використання світлового потоку;

метод питомої потужності;

крапковий метод;

1. Для розрахунків загального рівномірного освітлення чистих приміщень застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку.

Світловий потік однієї лампи Ф визначаються за формулою:

Ф= , (7)

де Е - нормативне значення освітленості, лк;

К - коефіцієнт запасу ( К =1,3-1,8);

S - площа приміщення, м ;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (z=1,1-1,15);

N - кількість світильників;

- коефіцієнт використання світлового потоку.

2. Метод питомої потужності є найпростішим світлотехнічним розрахунком, але через невисоку точність він використовується для наближених розрахунків. Цим методом визначають потужність кожної лампи Вт за формулою:

, (10)

де - питома потужність, Вт/м ;

- площа приміщення, м ;

- кількість світильників у приміщенні.

Для визначення питомої потужності використовують таблиці Г.М. Кнорінга. За відсутності вказаних таблиць питому потужність , Вт/м можна визначити за формулою:

, (11)

де 0,15...0,25 – коефіцієнти, з яких перший відповідає приміщенням з рівнем освітленості до 100лк, другий понад 100лк.

3. Крапковий метод розрахунку використовується у разі проектування загального місцевого освітлення відкритих просторі і тих приміщень де стіни і стеля мають невисокий коефіцієнт відбиття.

На плані приміщення вибирають контрольну крапку з найменшою умовною освітленістю.

Освітленість в цій точці визначають за формулою:

, (12)

де - сила світла в напрямку від джерела на задану точку, кд;

- кут падіння світла в задану крапку, перпендикулярно до осі симетрії світильника.

- висота підвісу світильника над розрахунковою крапкою, м;

- коефіцієнт запасу.