- •1.Науково-правничі школи в Україні
- •2. Проблеми співвідношення законів та підзаконних актів у сфері регулювання земельних відносин.
- •3. Проблеми змісту права власності на землю.
- •6. Проблеми реалізації та трансформацї колективної форми права власності
- •7. Проблеми поняття землі як об'єкта правового регулювання.
- •8. Проблеми форм права власності на землю
- •9. Проблеми відповідальності як засобу реалізації земельного права: поняття і форми.
- •10. Проблеми класифікації земельних правовідносин.
- •11. Проблеми приватизації земельних ділянок.
- •12. Особливості права земельного сервітуту
- •13. Місце земельного права як галузі права в правовій системі України.
- •14. Проблеми суб’єктно-об’єктного складу та проблеми реалізації приватної форми права власності на земельну ділянку.
- •15. Проблеми класифікації земельного фонду України за цільовим призначенням.
- •16. Проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин.
- •17. Перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду.
- •18. Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •19. Проблеми реалізації принципів земельного права.
- •20. Проблеми приватизації земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (повна модель приватизації).
- •21. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
- •22. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
- •23. Проблеми суб'єктно-об'єктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.
- •24. Проблеми управлінських відносин у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •25. Проблеми законодавчого врегулювання земельних відносин в умовах сьогодення.
- •26. Проблеми набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
- •27. Проблеми функціонально-правового забезпечення використання, відтворення та охорони земель.
- •28. Проблеми 1 законодавчого врегулювання земельних відносин в контексті необхідності розмежування правового регулювання відносин, об'єктами яких виступають земельні ділянки та нерухоме майно.
- •29. Гарантії права власності на землю.
- •30. Особливості та проблеми земельних орендних відносин.
- •31. Стандарти та інші науково-технічні документи.
- •32. Проблеми припинення права власності на земельну ділянку.
- •33. Проблеми розподілу і перерозподілу земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •34. Право власності на землю Українського народу.
- •35. Проблеми законодавчого регулювання використання земель на праві постійного землекористування.
- •36. Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •37. Право власності на землю:проблеми поняття, ознаки, функції.
- •38, 53. Особливості використання земельних ділянок на умовах емфітевзису та суперфіцію
- •39. Проблеми видів юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •40. Проблеми набуття права власності на земельні ділянки за різними правовими формами
- •41. Проблеми планування використання земель як функції управління у галузі икористання відтворення та охорони земель.
- •3 Складова – пвз – прир с/г районування земель
- •42. Особливості застосування різних видів відповідальності за земельні правопорушення.
- •43. Особливості придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод.
- •44. Проблеми здійснення контролю за використанням та охороною земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •45. Проблеми поняття та склад земель іншого природоохоронного призначення.
- •46. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •47. Проблема ведення державного земельного кадастру як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •48. Право землекористування: проблеми поняття та видів.
- •49. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель населених пунктів.
- •50.Проблеми державної реєстрації прав на землю
- •51. Проблеми набуття та реалізації права оренди земельної ділянки.
- •52. Особливості продажу земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
- •38, 53. Особливості використання земельних ділянок на умовах емфітевзису та суперфіцію
- •54. Проблеми правового режиму земель водного фонду.
- •55. Проблеми здійснення моніторингу земель та моніторингу грунтів' як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •56. Проблеми та особливості правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, борони та іншого несільськогосподарського призначення.
- •57. Особливості виділення в натурі зем. Ділянок
- •58. Проблема розгляду земельних спорів як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •Глава 25 зк. Органи, що вирішують земельні спори
- •59. Особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •60. Проблеми поняття та застосування земельно-правової відповідальності за земельно правопорушенні
21. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
(ст.ст. 83, 84, ЗУ «Про розмежування земель державної та колективної власності).
Об’єктивні та суб’єктивні причини. Причини, чому досі не розмежовані ЗД:
- відсутність стимулу та інтересів в органах місцевого самоврядування;
- відсутність матеріальних ресурсів, які необхідні для розмежування;
- до цього часу також не затверджений державний акт на право власності на земельну ділянку.
Водночас існують дуже багато рішень органів місцевого самоврядування стосовно такого розмежування. Наприклад: рішення Київської міської ради № 39/96 «Про питання розроблення проекту розмежування земель державної та комунальної власності у м. Києві. Розмежування компетенцій
Процес розмежування земель державної і комунальної власності, який розпочався після прийняття Земельного кодексу України від 25.10.2001 (далі – ЗКУ) і не завершився й досі, зумовив низку проблемних питань щодо розмежування компетенцій органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування в частині здійснення функцій розпорядження земельними ділянками.
Із вищезазначеним, а також з відсутністю чітко встановлених меж населених пунктів пов’язана перша з аналізованих у цій статті проблем. На практиці трапляються ситуації, коли відповідна рада, уповноважена здійснювати розпорядження землями в межах населеного пункту, та місцева державна адміністрація, яка розпоряджається земельними ділянками за вказаними межами, приймають рішення щодо однієї і тієї ж ділянки.
ЗУ 06.09.2012
22. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
В теорії права кодекс розглядається як результат головного виду кодифікаційної правотворчості, а тому він повинен: 1. Виражати конституційні засади законодавчої діяльності
2. Забезпечувати закономірність 3. Бути системною, упорядкованою, узагальнюючою сукупністю норм права, мати загальну та особливу частину.
Недоліки структури: 1) від-ть чітко визнач ОЧ; 2) необхідність уточнення розміщення окремих глав (Розділ 7 ЗК).
Змісту: 1) Наявність бланкетних норм, які відсилають до ще не прийнятих законів; 2) неточне дублювання в ЗУ і ЗК; 3) декодифікація – вел к-ть ЗУ після ЗК;
Відсутність чітко врегульованих процедур реалізації та набуття прав на земельну ділянку різними суб’єктами.; Відсутність визначення суб’єктно-об’єктного складу права колективної власності; збереження прав ОПГ – право-во ОСГ; Проблеми реалізації норм в межах окремих глав. (Розділ 1, глава 1 ЗК). Немає визначення поняття земля. Пон земельні відносини звужує розуміння до правомочностей.
23. Проблеми суб'єктно-об'єктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.
Вперше термін комунальна власність на землю з’явився у Конституційному договорі між Президентом України та ВР від 08 червня 1995 року, - «Про основні начала організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в України на період до прийняття нової Конституції України». Конституція, ЗУ «Про місцеве самоврядування», ЗУ «Про розмежування земель державної та комунальної власності», ЗК). Суб’єктами є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо (місцевий референдум, загальні збори), або через органи місцевого самоврядування.
Земельні ділянки, які не можуть передаватися у комунальну власність – ч. 3 ст. 83 ЗК, ЗУ «Про розмежування земель державної та комунальної власності».
Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад 1. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
2. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
3. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:
а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.
Закон про поховання та похоронну справу – землі поховання – комунальна тільки власність.
Причини, чому досі не розмежовані ЗД:
відсутність стимулу та інтересів в органах місцевого самоврядування;
відсутність матеріальних ресурсів, які необхідні для розмежування;
до цього часу також не затверджений державний акт на право власності на земельну ділянку. Водночас існують дуже багато рішень органів місцевого самоврядування стосовно такого розмежування. Наприклад: рішення Київської міської ради № 39/96 «Про питання розроблення проекту розмежування земель державної та комунальної власності у м. Києві.