33. Проблеми розподілу і перерозподілу земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

Ф-ія розподілу та перерозподілу – д-ть щодо надання зем діл, зміна цільового призначення. Форми розподілу та перерозподілу земель – приватизація; продаж (в тому числі – на зем аукціонах); передача на праві користування (в тому числі, на умовах аукціону); вилучення, викуп зем діл, зміна цільового призначення.

Проблема – повноваження органів м. самовр, органів вик влади щодо розподілу і перерозподілу земель в чинному ЗК врегульов на майбутнє, з урахування розмежування земель на землі держ і комун власності; до розмежування земель державної та комунальної власності існує колізія між повноваженнями місцевих рад щодо розпорядження землями у межах населених пунктів та повноваженням КМУ щодо укладення міжнародних договорів;

Відсутність на законодавчому рівні чітких процедур набуття та припинення прав на земельні ділянки із зазначенням реальних строків проходження усіх документів.

Неврегульованість на рівні закону окремих форм розподілу і перерозподілу земель в зонах відчуження та обов’язкового відселення. Підзаконні акти – підрозділ Мін з питань надзвич ситуацій….. – Держ департамент Адміністрація зони відчуження і безумовного (обов’язкового відселення). Ця Адміністрація відповідно до Положення, затв ПКМУ 11.08.2000 р. № 1263, уповноважена надавати в оренду зем діл у зоні відчуження….на тих територіях, з яких відселено жителів та припинена д-ть рад для цілей, визначених ЗУ Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внасл Чорноб катастрофи.

Зловживання посадових осіб при винесенні рішення щодо надання, вилучення, викупу зем діл.

Проблеми розподілу та перерозподілу земель. Перша форма – приватизація земель, друга форма – продаж земель державної та комунальної власності на земельних аукціонах, але з урахуванням обмежень та мораторію.

ЗУ «Про першочергові заходи про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких зак-их актів України».

Третя форма – надання ЗД у користування – оренда, емфітевзис, суперфіцій тощо у порядку проведення земельних аукціонів, так і без конкурентного надання.

34. Право власності на землю Українського народу.

Ч. 1 ст. 13 Конституції України передбачає, що"Земля ... та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони е об'єктами праве власності Українського нераду. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Разом із тим, у ч. 2 ст. 14 Конституції України мова йде про набуття права власності на землю "громадянами, юридичними особами та державою", а у ч. І ст. 142 -~ про те, що "... земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад", є "матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування".

На думку деяких дослідників, народ України самостійним суб'сктом права власності на землюш. В. 1. Андрейцев41* та В. Костицький розділяють державну, комунальну та народну власність на землю, причому, на думку В. 1. Андрейцева. "оптимальною юридичною формою реалізації повноважень користування Землею Українським народом слід вважати право загального землекористування"46*.

Мірош: право Українського народу є загальним поняттям по відношенню до права власності держави та територіальних громад - публічно-правових різновидів права власності. Таким чином, право власності Українського народу може виступати або у формі державної, або у формі комунальної власності. Це ніяк не виключає можливості існування права власності громадян та юридичних осіб, оскільки ч. І ст. 13 Конституції України не вживає формулювання "об'єкт виключної власності", натомість, у ст. 14 прямо передбачаючи можливість набуття землі у власність юридичних та фізичних осіб.