- •5.1. Причини, основні завдання та особливості Лютневої (1917 р.) революції в Росії.
- •5.2. Освіта та основні етапи діяльності Української Центральної Ради.
- •5.3. Основні напрямки політики п. Скоропадського у 1918 р.
- •5.4. Діяльність Директорії у 1919-1920 рр.
- •5.5. Проголошення зунр та її цибулі з унр.
- •5.6. Встановлення Радянської влади в у у 1920 р. Підсумки та наслідки громадянської війни.
- •6.1. Геополітичне положення
- •6.2. Відбудова народного господарства у. На основі непу.
- •6.3. Політика індустріалізації
- •6.5. Голодомор
- •6.6 Масові репресії
- •6.7. Політика коренізації
- •6.8. Розстріляне відродження
- •7.1. Українське питання напередодні 2 св.В.
- •7.3. Політика рад. Влади в Зах. У.
- •7.5. Підпільна боротьба і партизанський рух
- •7.6. Діяльність оун-упа
- •7.7. Звільнення в. Від фашистських окупантів. Наслідки Другої світової війни для у.
- •7.8. Внесок укр.. Народу в перемогу проти фашизму
- •8.1. Геополітичні зміни в післявоєнній Україні
- •8.2. Відновлення і утвердження радянської влади в західноукраїнських землях в повоєнний період
- •8.3. Особливості та проблеми відбудови господарства України в післявоєнні роки
- •8.4. Спроби здійснення демократизації суспільно-політичного життя в урср після смерті Сталіна
- •8.5. Пошуки нових шляхів соц.-економ. Розвитку України
- •8.6. Наростання системної кризи в 1970-1980 роки та її прояви в Україні
- •8.7. Охаректиризувати дисидентський рух в Україні
- •8.8. Перебудова
- •9.1. Зовнішні та внутрішні чинники, які зумовили появу незалежної України
- •9.2. Основні етапи державотворення в Україні
- •9.3. Процес формування багатопартійності в сучасній Україні
- •9.4. Економічний стан України в умовах незалежності. Проблеми і протиріччя процесу формування в Україні ринкової економіки
- •9.5. Розвиток соціальної сфери в сучасній Україні
- •9.6. Культурно-національний розвиток україни в умовах незалежності
- •9.7. Основні напрямки зовнішньої політики незалежної України
- •9.8. Проблеми міжнаціональних міжконфесійних відносин в сучасній Україні
- •9.9 Помаранчева революція
9.3. Процес формування багатопартійності в сучасній Україні
Першою масовою демократичною партією в сучасній Україні став Народний Рух. Установчий з'їзд Народного Руху України відбувся в Києві 8-10 вересня 1989 р. На з'їзді було присутньо 1109 делегатів, які представляли близько 280 тис. членів Руху. Головою Руху став відомий український поет І. Драч. Програма нової політичної організації проголошувала своєю головною метою "побудову в Україні демократичного і гуманного суспільства, в якому будуть створені справжнє народовладдя, благополуччя народу і умови для гідного життя людини.", а також "створення суверенної української держави, що будує свої стосунки з іншими республіками СРСР на підставі нового Союзного Договору". На других Всеукраїнських зборах Руху в жовтні 1990 p., де було представлено більше 630 тис. членів організації, вже не йшла мова про соціалізм і новий союзний договір. Мета Руху була сформульована коротко і чітко: вихід України зі складу СРСР, усунення комуністів від влади. Вплив Руху нестримно зростав, він перетворився на реальну силу, яка перебувала в непримиренній опозиції до КПРС і виступала за повну незалежність України. У травні 1990 р. в Києві на свій установчий з'їзд зібралися представники 25 соціал-демократичних організацій України. Проте створити єдину соціал-демократичну партію не вдалося, делегати з'їзду розділилися на "правих" і "лівих". Праві, які були в більшості, оголосили себе Соціал-демократичною партією України (СДПУ). Вони заявили про те, що є непримиренними ворогами марксизму-ленінізму і рішуче відкидають термін "демократичний соціалізм". Проте ця партія не перетворилася на масову. Фракція лівих оголосила про створення Об'єднаної соціал-демократичної партії України (ОСДПУ). ОСДПУ виступила за федеральний устрій України. Літом 1990 р. в Києві відбувся 1-й з'їзд Української селянської демократичної партії (УКДП). Партія виступила "за незалежну самостійну Українську народну державу", економічною основою якої будуть ринкові стосунки і різні форми власності. У вересні 1990 р. з'явилася Партія "зелених" України. Партія поставила за мету створення "екологічно солідарного суспільства", в якому інтереси всіх "гармонійно поєднуватимуться з вищими біосферними законами природи". У грудні 1990 р. в Києві відбувся 1-й з'їзд Демократичної партії України (ДЕМПУ), яка була створена лідерами Народного Руху (І. Драч, Д. Павличко, В. Яворівський та ін.). Своєю головною метою партія проголосила "досягнення державної незалежності України і побудову в ній демократичного і гуманного суспільства". ДЕМПУ виступила за створення ринкової економіки, приватизацію значної частини державної власності (у тому числі і землі), створення в Україні власної валютної системи, відкриття вільних економічних зон, а також соціальну захищеність людини. Впродовж 1990 року в Україні з'явилося близько 20 опозиційних політичних партій. Проте тільки три з них користувалися реальним впливом: Республіканська, Демократична і Партія демократичного відродження України. В той же час жодна політична партія не могла ще навіть порівнятися за своїми реальними можливостями з КП України, в якій ще залишалися близько 3 млн чоловік. Залишаючись правлячою партією, комуністи тримали під своїм контролем всі державні установи, командні висоти в економіці, правоохоронні органи, армію і КДБ.
